Постанова

від 12.09.2018 по справі 497/147/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 497/147/17

провадження № 61-435св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Новополтавський елеватор ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеда С. М., Цюра Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду із позовом до Філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Новополтавський елеватор (далі - Філія ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор ) про встановлення факту звільнення з посади, зобов'язання зареєструвати наказ про звільнення та видачу трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 вересня 2015 року він був призначений на посаду начальника елеватора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор відповідно до наказу від 09 вересня 2015 року № 187-к. 16 листопада 2016 року він відбув у чергову відпустку, а ввірені йому матеріальні цінності передав колишньому директору філії ОСОБА_5 21 листопада 2016 року, прибувши з відпустки матеріальні цінності від ОСОБА_5 не прийняв, узгодивши з ним своє звільнення за згодою сторін. 24 листопада 2016 року він подав заяву про звільнення за згодою сторін за резолюцією ОСОБА_5 25 листопада 2016 року він ознайомився із наказом про звільнення з роботи за угодою сторін та вважав трудовий договір припиненим.У зв'язку з тим, що службові особи не встигли оформити трудову книжку та провести необхідні розрахунки він погодився отримати її на наступному тижні. 25 листопада 2016 року ОСОБА_5 потрапив до лікарні, а ввечері надійшла факсимільна копія повідомлення про його звільнення із займаної посади у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше займав цю посаду. 02 грудня 2016 року він прибув на підприємство отримати трудову книжку та від уповноваженого представника філії ОСОБА_6 дізнався, що новий директор філії, відмовився від виконання вимог частини першої статті 47 КЗпП України.

Вважає, що його звільнення прийнято уповноваженою власником товариства службовою особою 25 листопада 2016 року, а тому факт його звільнення за пунктом 1 частиною першою статті 36 КЗпП України встановленим та підтвердженим. Одночасно позивач зазначає, що керівництвом ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор до теперішнього часу не виконано вимог частини першої статті 47 КЗпП України, не оформлено його трудової книжки та не здійснено необхідних розрахунків при звільненні.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив встановити юридичний факт, що його звільнено з посади начальника елеватора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України від 25 листопада 2016 року, зобов'язати директора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор зареєструвати належним чином на підприємстві наказ про звільнення та видати йому копію цього наказу про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України від 25 листопада 2016 року, зобов'язати службових осіб відповідача виконати вимоги статті 47 КЗпП України та видати йому трудову книжку із записом про звільнення з посади начальника елеватора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України від 25 листопада 2016 року, стягнути з відповідача заробітну плату, яка підлягала виплаті на момент звільнення з роботи, тобто станом на 25 листопада 2016 року та зобов'язати службових осіб Філії виконати вимоги статті 117 КЗпП України та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 26 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_4 звільнений із посади начальника елеватора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України 25 листопада 2016 року. Зобов'язано директора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор зареєструвати належним чином на підприємстві наказ про звільнення ОСОБА_4 та видати йому копію наказу про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України від 25 листопада 2016 року. Зобов'язано службових осіб Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор виконати вимоги статті 47 КЗпП України та видати трудову книжку із записом про звільнення з посади начальника елеватора Філії ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України 25 листопада 2016 року. Стягнуто з Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату, яка підлягала виплаті у зв'язку зі звільненням у розмірі 2 204,20 грн,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 44 987,12 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач як на підставу своїх позовних вимог надав суду всі належні та допустимі докази про те, що його звільнено 25 листопада 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а тому з урахуванням того, що при звільненні з ним не проведено розрахунок, з відповідача підлягають стягненню невиплачена заробітна плата та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що погодження на звільнення позивача з колишнім директором Флії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор ОСОБА_5, без зазначення дати та підстав такого погодження, не породжує правових наслідків на звільнення ОСОБА_4 за згодою сторін, так як сам він звільнений із займаної посади 25 листопада 2016 року, та з цього дня довіреністю від 25 листопада 2016 року № 750 уповноважено ОСОБА_7 як директора філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор якому надано повноваження здійснювати підбір кадрів (крім заступника директора, головного бухгалтера, головного інженера, начальника виробничо-технічної лабораторії), укладати та розривати із ними трудові договори, видавати у межах своєї компетенції та в межах філії накази та розпорядження, в тому числі про прийняття, переведення, переміщення та звільнення з роботи працівників філії, застосовувати до них заходи заохочення та стягнення у встановленому законодавством порядку.

У грудні 2017 року ОСОБА_4подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, апеляційним судом відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не була стороною у справі та права якої не порушуються рішенням суду першої інстанції. День звільнення вважається останнім робочим днем, а саме 25 листопада 2016 року ОСОБА_5 ще був директором філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор та міг підписувати накази. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку і прийняв до уваги неправдиві твердження апелянта про наявність нестач та про вигадані кримінальні провадження.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 грудня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2018 року ПАТ ДПЗКУ подало відзив на касаційну скаргу, згідно з яким оскільки з ОСОБА_4 укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 27 вересня 2016 року, що унеможливлює його звільнення без відповідного передання документів та матеріальних цінностей, правові підстави для звільнення за згодою сторін відсутні. Відсутність волевиявлення (згоди) директора філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор ОСОБА_7 на звільнення ОСОБА_4 за згодою сторін не породжує правових підстав для встановлення факту звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його встановлення та підтвердження.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 25 червня 2015 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу начальником ПСО Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор з 22 червня 2015 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом.

З 10 вересня 2015 року позивач переведений із посади начальника ПСО на посаду начальника елеватора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор відповідно до наказу від 09 вересня 2015 року № 187-к.

27 вересня 2016 року між філією ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор в особі директора ОСОБА_5 та начальником елеватора ОСОБА_4 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 08 листопада 2016 року він перебував у відпустці з 09 листопада 2016 року по 11 листопада 2016 року, що підтверджується наказом від 08 листопада 2016 року № 325-к.

24 листопада 2016 року ОСОБА_4 подав заяву про звільнення за угодою сторін на ім'я директора філії ОСОБА_5, який без зазначення дати та підстав погодив таке звільнення.

Наказом від 25 листопада 2016 року № 840-к ОСОБА_5, директора Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор , звільнено із займаної посади у зв'язку із поновленням на роботі ОСОБА_7, який раніше виконував цю роботу (пункт 6 статті 40 КЗпП України).

З вищезазначеним наказом ОСОБА_7 ознайомлений 25 листопада 2016 року та фактично з цієї дати приступив до виконання своїх обов'язків.

Директор Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор ОСОБА_5 25 листопада 2016 року повідомлений про звільнення, що підтверджується актом від 25 листопада 2016 року про відмову з ознайомленням із наказом про звільнення.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу .

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Разом з тим, позивач не може бути звільненим за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) із 25 листопада 2016 року, оскільки між ним та Філією ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор 27 вересня 2016 року укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а тому з урахуванням того, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку перед звільненням не передав ввірених йому матеріальних цінностей, він не може вважатися звільненим із 25 листопада 2016 року. При цьому саме із 25 листопада 2016 року директором Філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор за рішенням суду став ОСОБА_7, який не погоджував таке звільнення.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У справі, рішення якої оскаржуються, Філія ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор , не є належним відповідачем, оскільки не є юридичною особою, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Положенням про Філію ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор . Відповідачем у цій справі може бути лише ПАТ ДПЗКУ .

Хоча у справі яка переглядається, суди ухвалюючи рішення не звернули уваги на те, що Філія ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор не є належним відповідачем у справі , однак установивши вищезазначені фактичні обставини, суд апеляційної інстанції вірно вирішив спір по суті, та відмовив у задоволенні позову, а тому підстав для скасування рішення суду немає, оскільки результат вирішення спору не зміниться.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик