Рішення

від 11.09.2018 по справі 373/462/18

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/462/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої-судді Керекези Я.І.,

за участю секретаря судових засідань Литвишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/462/18 за позовом ОСОБА_3 до Споживчого товариства СІМЕЙНИЙ ОЛІМП про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом і просить стягнути із відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері за період роботи з грудня 2015 року по грудень 2017 року в розмірі 1554 грн. 58 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 грудня 2017 року по 15 березня 2018 року в розмірі 9386 грн. 65 коп. Крім того, просить стягнути із відповідача судові витрати по справі.

Посилається на те, що в період із 01 грудня 2015 року по 10 грудня 2017 року працювала на посаді продавця в Споживчому товаристві СІМЕЙНИЙ ОЛІМП . Позивач має доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на її повному утриманні та проживає разом із нею, тому вона, як мати, яка виховує дитину без батька, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку. В порушення чинного законодавства України відповідач не здійснив повного розрахунку із нею у день звільнення, зокрема, не виплатив компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері. 15 січня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку. Відповідач компенсацію не виплатив, відповіді на її заяву не надав. Крім того, вважає, що відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9386 грн. 65 коп.

20 червня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що за період роботи в СТ СІМЕЙНИЙ ОЛІМП позивач не надала документів, які б підтверджували відсутність участі батька у вихованні дитини та жодної заяви для надання їй додаткової відпустки як одинокій матері. СТ СІМЕЙНИЙ ОЛІМП не знало про наявність таких обставин, тому не мало ніяких правових підстав для надання такої відпустки та виплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Крім того, при отриманні розрахунку при звільненні позивачем не було зазначено про його неповність. Вважає, що відповідачем при звільненні позивача був проведений повний розрахунок та видано трудову книжку відповідно до ст.47 КЗпП України.

В суді представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення. Зазначила, що під час роботи позивача остання жодного разу не зазначала про наявність у неї підстав для отримання додаткової відпустки, ніколи не просила надати таку відпустку, будь-яких документів на підтвердження наявності таких підстав не надавала. Отримавши розрахунок при звільненні, також нічого не зазначала про необхідність здійснення їй доплати за невикористану відпустку. Із заявою звернулася через певний час після звільнення. Однак оскільки позивач була вже звільнена представник відповідача вважала, що не має можливості виплатити компенсацію.

Судом встановлено наступне.

Як вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_2, позивач в період із 01 грудня 2015 року по 10 грудня 2017 року працювала на посаді продавця в Споживчому товаристві Сімейний Олімп (а.с.12-13).

06 жовтня 2017 року позивач була попереджена про скорочення штатної чисельності працівників через відсутність господарської діяльності.

Згідно розпорядження № 6 від 08 грудня 2017 року позивач була звільнена в зв'язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 10 грудня 2017 року.

Згідно довідки СТ Сімейний Олімп № 7 від 27 грудня 2017 року посадовий оклад позивача становила 3200 грн., її заробітна плата за сім місяців становила 17962 грн. 77 коп. (а.с.22).

З довідки № 9 від 27 грудня 2017 року вбачається, що позивачу СТ СІМЕЙНИЙ ОЛІМП було виплачено компенсацію за невикористану основну відпустку за період 2016-2017 років за 24 календарні дні в розмірі 2487 грн. 89 коп. (а.с.23).

Крім того, позивачу була виплачена вихідна допомога при скороченні в розмірі 1585 грн. 04 коп.

Вищезазначені докази суд приймає до уваги та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи, зокрема для встановлення та підтвердження місця роботи позивача, час та підстави звільнення, отримання при звільненні розрахунку та трудової книжки.

15 січня 2018 року позивач звернулася до адміністрації відповідача із заявою про виплату їй компенсації за невикористану додаткову відпустку, як матері, яка виховує дитину без батька, за період роботи з 01 грудня 2015 року по 10 грудня 2017 року (а.с.20).

Дана заява була направлена рекомендованим листом на адресу відповідача (а.с.19).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 19 квітня 2002 року Виконкомом Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького Київської області, позивач має неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00011046886 від 12 вересня 2012 року вбачається, що відомості про батька неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.15).

Згідно довідки Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 221 від 06 березня 2018 року до складу сім'ї позивача входить її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Відповідно до довідки Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 220 від 06 березня 2018 року на утриманні позивача перебуває неповнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та проживає разом із нею по АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно довідки Циблівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 від 06 березня 2018 року батько ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не відвідував класні збори з 2013 року, з класним керівником не спілкувався (а.с.18).

Вищезазначені докази, подані позивачем, суд приймає до уваги та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи, зокрема для встановлення та підтвердження факту та часу звернення позивача до відповідача із заявою про виплату компенсації та факту наявності в позивача підстав для отримання додаткової відпустки як одинокій матері.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з додатковими відпустками, регулюються Законом України Про відпустки , Кодексом законів про працю України, тому суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Статтею 2 Закону України Про відпустки та статтею 74 КЗпП України встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, видів діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Чинним законодавством України встановлено два види відпусток:

- щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці, а також інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

- соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про відпустки визначено, що перелік осіб, які мають право на отримання додаткової відпустки як працівники, які мають дітей, зокрема: жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Визначення поняття одинока мати наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до якого одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Частиною 7 ст.20 Закону України Про відпустки встановлено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6,7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжується у порядку визначеному ст.11 цього Закону.

Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Статтею 24 Закону України Про відпустки та статтею 83 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Таким чином, позивач має право на отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одинока мати, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт того, що позивачу надавалась додаткова соціальна відпустка як одинокій матері, внаслідок чого, враховуючи положення ч.7 ст.20 Закону України Про відпустки , вказана відпустка є невикористаною і переносяться на інший період, а у зв'язку із звільненням позивача компенсація за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері підлягає виплаті. Право позивача на отримання компенсації є непорушним і не залежить від бажання позивача скористатися і отримати додаткову соціальну відпустку як одинока матір. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Спору щодо розміру такої компенсації немає.

Що стосується вимоги про стягнення із відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, обов'язковою умовою стягнення із роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є наявність вини роботодавця у такій невиплаті станом на день звільнення.

Судом було встановлено, що позивач має право на отримання додаткової відпустки як одинока мати. Разом з тим, документи, які підтверджують це право та подані до суду, датовані після її звільнення з посади, подані відповідачу були більше ніж через місяць після звільнення, належних та допустимих доказів того, що відповідачу на момент звільнення позивача було відомо про наявність у ОСОБА_3 права на додаткову відпустку немає. За таких обставин, стверджувати про наявність вини роботодавця у такій невиплаті компенсації за додаткову відпустку позивачеві станом на день звільнення підстав немає. Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.19, 20, 24 Закону України Про відпустки , ст.ст.24, 47,74, 83, 116, 117 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись ст.ст. 10,12, 80, 81, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Споживчого товариства СІМЕЙНИЙ ОЛІМП про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути із Споживчого товариства СІМЕЙНИЙ ОЛІМП на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері в розмірі 1554 (одна тисяча п ятсот п ятдесят чотири) гривень 58 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Споживчого товариства СІМЕЙНИЙ ОЛІМП на держави а судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового процесу:

позивач - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаюча по АДРЕСА_1

відповідач - Споживче товариство СІМЕЙНИЙ ОЛІМП , код ЄДРПОУ 36969964, місце знаходження: вул. Гагаріна, 40, с. Циблі, Переяслав-Хмельницький район, Київська область.

Складання рішення в повному обсязі вчинено 20.09.2018.

Суддя Я. І. Керекеза