Рішення

від 17.09.2018 по справі 906/560/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/560/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

прокурор: Слівінський О.О. - службове посвідчення №048139 від 04.10.2017.

від позивача: Кошелєва А.В.- довіреність б/н від 07.08.2018

від відповідача -1: Рюма В.М. - НОМЕР_1, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 26.09.1995

від відповідача-2: Оліпінський В.В. - НОМЕР_2, виданий Коростишівським РВ УМВС України в Житомирській області від 25.12.1997

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Виконувача обов'язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Гордієнка С.В. в інтересах держави в особі Городської сільської ради

до 1. Фізична особи - підприємця Рюми Володимира Миколайовича ;

2. Фізичної особи - підприємця Оліпінського Володимира Володимировича

про стягнення 42346 грн. 45 коп.

Виконуючим обов'язки керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Городської сільської ради подано позов про стягнення в солідарному порядку у рівних частках з Фізичної особи - підприємця Рюма Володимира Миколайовича та Фізичної особи - підприємця Оліпінського Володимира Володимировича на користь Городської сільської ради Коростишівського району Житомирської області заборгованості по орендній платі у сумі 30897 гривень; пені за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 3588 гривні 89 коп.; 3% річних у сумі 781 гривень 97 коп.; інфляційного збільшення боргу у сумі 7081 гривень 59 коп. за договором оренди земельної ділянки від 30.12.2013.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 26.07.2018.

У відповідності до ч. 5 ст. 233 ГПК України в судовому засіданні 26.07.2018 оголошено перерву до 09.08.2017.

Ухвалою від 09.08.2017 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/560/18 до судового розгляду по суті на 17.09.2018.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати за договором оренди землі від 30.12.2013.

Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачами орендної плати, у останніх перед Городською сільською радою має місце заборгованість з орендної плати за землю в сумі 30897,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі позивача прокурор зазначає, що несплата заборгованості з орендної плати за земельну ділянку відповідачами призвела до порушення економічних інтересів держави та інтересів місцевої громади в особі Городської сільської ради.

Невжиття Городською сільською радою протягом тривалого часу заходів реагування до усунення порушень, які мали місце під час стягнення орендної плати за договором оренди землі, свідчить про невиконання обов'язків щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави.

За вказаних обставин прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Городської сільської ради.

Відповідач-1 - Фізична особи - підприємець Рюма Володимир Миколайович в судовому засіданні не заперечив проти позовних вимог. Підтвердив, що ним не сплачувалась орендна плата за землю за заявлений період. Надав докази частково проведених розрахунків 14.09.2018 в сумі 7000,00 грн.

Відповідач-2 - ФОП Оліпінський В.В. в судовому засіданні вказав, що ним систематично проводились платежі з орендної плати в розмірі 50% від загальної суми. Вважає, що у нього відсутні заборгованість за договором. Надав докази проведених розрахунків за спірний період.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2013 року між Городською сільською радою (Орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Рюма Володимиром Миколайовичем (орендар, відповідач-1), Фізичною особою-підприємцем Оліпінським Володимиром Володимировичем (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 26-27).

Відповідно до п.1 договору, орендодавець на підставі рішення двадцять сьомої сесії сільської ради шостого скликання "Про затвердження документації із землеустрою" від 25.09.2013 № 418 надає, а орендарі - ФОП Рюма В.М. та ФОП Оліпінський В.В. приймають в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для реконструкції будівлі телятника під цех з обробки природного каменю за адресою: с. Городське, вул. Дубина, 66, Коростишівського району Житомирської області.

Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, площею 0,4477 га, кадастровий номер 1822581701:01:001:0241.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, приміщення телятника, яка належить орендарям згідно договору купівлі-продажу від 26.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу (п. 3 договору).

Згідно п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 220984 гривень 72 копійки.

За умовами п.п. 9-11 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 22098,47 грн. в рік, що становить 10% від нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у строки - до 30 числа щомісяця за попередній місяць поточного року на рахунок Городської сільської ради.

Відповідно до п. 20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у термін 5 днів після реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Згідно п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років.

На виконання умов договору, 30.12.2013 між сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки до договору оренди від 30.12.2013, за яким орендодавець передає земельну ділянку для реконструкції будівлі телятника під цех з обробки природного каменю загальною площею 0,4477 га, яка розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3, а орендарі приймають зазначену земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 № 6-28-0.22-244/2-18, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить: за 2013 рік - 1; за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,4333; за 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,00.

Вказує, що зважаючи на умови п. п. 8-10 Договору та враховуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2013-2017 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день звернення до суду становить: 220984,72 *1*1,249* 1,4333*1,06 = 419341,31 гривень.

Починаючи з 01 січня 2017 року, орендна плата в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 41934,13 гривень в рік. Розмір місячної орендної плати становить 41934,13 гривень /12 місяців = 3494,51 грн. на обох орендарів, а з одного - 1747,25 грн. В 2016 році цей показник , відповідно, становив 1648,35 грн.

Прокурор зазначає, що відповідачі взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів виконують неналежним чином, внаслідок чого у останніх утворилась заборгованість зі сплати оренди за землю станом на 01.04.2018 в сумі 30897,00 грн., що підтверджується довідкою Городської сільської ради .

Прокурор в судовому засіданні вказав, що заборгованість по орендній платі в сумі 13354,96 грн. утворилась за період оренди з вересня 2016 року по лютий 2018 року.

Відповідно до п. 14 Договору, в разі невнесення орендної плати в строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вищевказаного пункту договору, за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідачам нараховано пеню в розмірі 3588,89 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання прокурорам заявлено до стягнення з відповідачів в порядку ст. 625 ЦК України 781,97 грн. % річних та 7081,59 грн. інфляційних.

Невиконання орендарем обов'язків за договорами оренди землі в частині сплати орендних платежів, стало підставою для звернення прокурора з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати.

Оскільки договір оренд и укладено з двома орендарями - ФОП Рюма В.М. та ФОП Оліпінським В.В. прокурор просить стягнути заборгованість з двох відповідачів в солідарному порядку.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд дійшов висновку про ткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.12.2013.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Так, позивач виконав свої зобов'язання за договорами оренди землі в повному обсязі, передавши відповідачу земельну ділянку, яка являється предметом вищевказаного договору.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частини 1, 9 вказаної норми).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 зазначеного Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 названого Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ч.ч. 289.1., 289.2. ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Зі змісту наведених статей Закону України "Про оренду землі" вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Нормами ст. ст. 287, 288 Податкового кодексу України передбачено, що, податкове зобов'язання щодо плати за землю, а також орендна плата, визначені у податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Істотною умовою договору оренди землі за ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Судом встановлено, що пунктами 9-11, укладеного між сторонами договору, узгоджено порядок, строки та розмір внесення орендної плати.

Разом з тим, суд встановив, що договірні зобов'язання зі сплати орендної плати виконуються неналежним чином, внаслідок чого станом на день звернення до суду існувала заборгованість за період оренди землі з вересня 2016 року по лютий 2018 року, яка за даними прокурора, на момент звернення до суду становить 30897,00 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості визначено вірно у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

Водночас, суд встановив, що відповідач - 2 ФОП - Оліпінський В.В, за заявлений прокурором період, сплачував орендні платежі на загальну суму 31300,00грн., що фактично становить 50% орендних платежів, які мали сплачувати відповідачі.

Факт проведення розрахунків саме Оліпінським В.В., підтверджується банківськими квитанціями, що містяться в матеріалах справи та не заперечується позивачем -Городською сільською радою (а.с. 60-82).

Тобто відповідач - 2 виконував зобов'язання за договором оренди землі та своєчасно вносив свої 50 % орендної плати.

Несплаченою на дату звернення до суду залишилась частина орендних платежів в сумі 30897,00, які мав сплачувати відповідач-1 - ФОП Рюма В.М.

За таких обставин саме відповідач -1 - ФОП Рюма В.М. є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю, що не заперечується останнім.

Разом з тим в ході вирішення спору в суді відповідач частково погасив заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1132978023.1. від 14.09.2018 (а.с. 96).

Таким чином, на момент вирішення спору існує заборгованість з оплати орендної плати за землю перед позивачем в сумі 23897,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач-2 своєчасно та належним чином виконував свої зобов'язання за договором перед позивачем, сплачуючи свою частину орендних платежів, тому суд вважає за можливе стягнути заборгованість з орендних платежів в сумі 23897,00 грн. з відповідача-1 - ФОП Рюма В.М., а не в солідарному порядку з обох орендарів (відповідачів).

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Суд зазначає, що умовами договору не передбачено, що орендарі солідарно відповідають за зобов'язаннями та з умов договору не вбачається, що орендна плата є неподільною.

Відтак, вимога прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 23897,00 грн. є обґрунтованою та підлягає до стягнення з відповідача-1.

В частині 7000,00 грн. заборгованості з орендної плати суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів 3588,89 грн. пені , то суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони у п. 14 договору погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється плата у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача (а.с. 23) вбачається, що пеню позивачем заявлено:

- за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 на суму заборгованості 20413,75 грн.;

- за період з 01.10.2017 по 31.10.2017 на суму заборгованості 22161,00 грн.;

- за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму заборгованості 23908,25 грн.;

- за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 на суму заборгованості 25655,50 грн.;

- за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 на суму заборгованості 27402,75 грн.;

- за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 на суму заборгованості 29150,00 грн.

За розрахунком позивача загальний розмір пені становить 3588,89 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пеню нараховано на заборгованість, яка існувала більше шести місяців, що є порушенням приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГПК України та заявлений позивачем період.

За розрахунком суду пеня становить 1444,44 грн.

Зокрема, у вересні 2017 року пеню слід нараховувати на заборгованість, яка виникла станом на 31.08.2017 за період оренди з лютого по липень 2017 р. в сумі 10483,50 грн., що становить 215, 41 грн.;

- у жовтні 2017 року пеню слід нараховувати на заборгованість, яка виникла станом на 01.10.2017 за період оренди з березня по серпень 2017 р. в сумі 10483,50 грн., що становить 225,47 грн.;

- у листопаді 2017 року пеню слід нараховувати на заборгованість, яка виникла станом на 31.10.2017 за період оренди з квітня по вересень 2017 р. в сумі 10483,50 грн., що становить 232,65 грн.;

- у грудні 2017 року пеню слід нараховувати на заборгованість, яка виникла станом на 01.12.2017 за період оренди з травня по жовтень 2017 р. в сумі 10483,50 грн., що становить 250,18 грн.;

- у січні 2018 року пеню слід нараховувати на заборгованість, яка виникла станом на 31.12.2017 за період оренди з червня по листопад 2017 р. в сумі 10483,50 грн., що становить 263,38 грн.;

- у лютому 2018 року пеню слід нараховувати на заборгованість, яка виникла станом на 31.01.2018 за період оренди з липня по грудень 2017 р. в сумі 10483,50 грн., що становить 257,35 грн.;

З урахуванням викладеного вимога про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 1444,44 грн.

В частині стягнення 2144,45 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Розглядаючи вимогу про стягнення 781,97 грн. 3% річних та 7081,59 грн. інфляційних суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 25) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 30.09.2016 по 01.02.2018 на заборгованість, яка існувала у відповідному місяці, які за розрахунком позивача становлять 781,97 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок встановив, що останній є неправомірним, оскільки при здійсненні останнього позивачем не враховано п. 10 договору щодо строку проведення розрахунків, тим самим збільшено період нарахування.

За таких обставин, суд враховуючи заявлений позивачем період, дату на яку здійснено розрахунок річних (01.02.2018), беручи до уваги п. 10 договору, здійснив власний розрахунок 3% річних, які складають 509,00 грн.

Так, на заборгованість за оренду в вересні 2016 року станом на 01.02.20118 3% річних розраховано за 458 днів; у жовтні 2016 року за 427 днів; у листопаді 2016 року за 397 днів; у грудні 2016 року за 366 днів і т.д.

За таких обставин вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою правомірною та такою, що підлягає задоволенню в сумі 509,00 грн.

В частині стягнення 272,97 грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Щодо інфляційних нарахувань (а.с. 22), то судом встановлено, що позивачем нарахування здійснено за період з жовтня 2016 року лютий 2018 року на заборгованість в сумі 30897,00 грн., які склали 7081,59 грн., що є неправомірним, оскільки заборгованість у цій сумі мала місце лише станом на 01.03.2018.

За таких обставин суд враховуючи суму простроченої заборгованості, яка існувала у певному місяці (враховуючи період заявлений позивачем), здійснив власний розрахунок інфляційних, які становлять 2611,02 грн.

Відтак вимога в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню в сумі 2611,02 грн.

В частині стягнення 4470,57 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.

Водночас, суд зазначає, що в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних суд також дійшов висновку про стягнення вказаних нарахувань з відповідача-1 з підстав, викладених вище.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 28461,46 грн. , з яких: 23897,00 грн. заборгованість по сплаті орендної плати; 509,00грн. - 3% річних; 1444,44 грн. - пеня; 2611,02 грн. інфляційні нарахування.

В частині стягнення 7000,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати суд закриває провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

В частині стягнення 2144,45 пені, 272,97 грн. 3% річних та 4470,57 грн. інфляційних суд відмовляє.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати покладається на відповідача-1, оскільки саме неправомірні дії останнього призвели до звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рюма Володимира Миколайовича (12501, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4)

на користь Городської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (12523, Житомирська область, Коростишівський район, с.Городське, вул. Матюшенко,26, код ЄДРПОУ 13564224)

- 23897,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати;

- 509,00 - 3% річних;

-1444,44 грн. - пені;

- 2611,02 грн. інфляційних нарахувань.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 7000,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рюма Володимира Миколайовича (12501, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4)

на користь прокуратури Житомирської області (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11,код ЄДРПОУ 02909950)

- 1762,00 грн. судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів розгляду з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.09.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- прокурору (рек. з повід.)

3- позивачу (рек. з повід.)

4,5- відповідачам (рек. з повід.)