Рішення

від 12.09.2018 по справі 910/8392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2018Справа №  910/8392/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» (04209, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГАТИРСЬКА, будинок 11) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» (03113, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУТОВА, будинок 9 А) стягнення заборгованості у розмірі 111 107 грн. 05 коп. Представники: без повідомлення представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» (надалі також - «Відповідач») стягнення заборгованості у розмірі 111 107 грн. 05 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №2017-22/06-01МВ від 22.06.2017 року.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 року позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» про стягнення заборгованості у розмірі 111 107 грн. 05 коп. залишено без руху. 09.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.07.2018 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 18.07.2018 року уповноваженій особі Позивача та поверненням поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» є 03113, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУТОВА, будинок 9 А. Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/8392/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України. Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не   пізніше  наступного дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ 22.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» (Покупець) було укладено Договір поставки №2017-22/06-01МІ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця кабельно – провідникову продукцію у кількості та асортименті, передбаченому Договором, а Покупець зобов'язався прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору. (а.с. 13-19) У п.1.2 Договору зазначено, що асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки Товару обумовлюються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони допускають погодження зазначених у даному пункті Договору умов без складання Специфікації. У разі, якщо постачання Товару здійснюється без складання Специфікації до даного Договору, всі істотні та узгоджені Сторонами умови поставки визначаються в товаротранспортних та / або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються ПОСТАЧАЛЬНИКОМ і підтверджуються (акцептуються) ПОКУПЦЕМ при здійсненні приймання-передачі Товару, що свідчить про вчинення господарської операції. У даному випадку, складені ПОСТАЧАЛЬНИКОМ товаротранспортні або видаткові документи (накладні, акти приймання-передачі тощо), до моменту їх акцепту ПОКУПЦЕМ, є пропозицією ПОСТАЧАЛЬНИКА ПОКУПЦЕВІ вчинити господарську операцію (прийняти поставку Товару) за даним Договором в кількості на умовах і за ціною, зазначених у товаротранспортних та / або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі та ін.) (п.1.3 Договору) Відповідно до п. 5.1 Договору умови, порядок та терміни оплати вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. У разі, якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації (п.1.3 Договору), вартість поставленого товару підлягає оплаті Покупцем протягом 90 календарних днів з дня поставки товару. У п.6.1 Договору зазначено, що передача (здача-приймання) товару відбувається відповідно до умов поставки, зазначеним у Специфікації на поставку індивідуально-визначеної партії товару, у разі її складання. Товар вважається переданим ПОКУПЦЕВІ: за кількістю - згідно накладної (товаротранспортної накладної) або акта приймання-передачі; по якості - згідно сертифікату якості. (п.6.2 Договору) Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договором, Покупець протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги Постачальника, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. (п.13.1 Договору) Додатком №1 до Договору поставки №2017-22/06-01МІ від 22.06.2017 року Сторони узгодили найменування, кількість, ціну товару, строк поставки – 30 календарних днів, умови оплати – відстрочка платежу 90 календарних днів; Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення. (а.с.19) Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №2017-22/06-01МІ від 22.06.2017 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №КЦ502 від 22.08.2017 року на суму 23 465 грн. 50 коп., №КЦ715 від 23.10.2017 року на суму 69 587 грн. 81 коп., а всього на загальну суму в розмірі 93 053 грн. 31 коп. (а.с. 21-22) Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» становить 93 053 грн. 31 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» 3% річних у розмірі 1 459 грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 3043 грн. 36 коп., пеню у розмірі 13 550 грн. 91 коп. 29.05.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №2/18 з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями фіскального чеку від 29.05.2018 р., опису вкладення у цінний лист від 29.05.2018 р. (а.с.23-27) Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення Договору поставки №2017-22/06-01МІ від 22.06.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1  статті 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі  статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України  визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до  статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі  статтею 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою  статті 193 Господарського кодексу України  встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №2017-22/06-01МІ від 22.06.2017 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №КЦ502 від 22.08.2017 року на суму 23 465 грн. 50 коп., №КЦ715 від 23.10.2017 року на суму 69 587 грн. 81 коп., а всього на загальну суму в розмірі 93 053 грн. 31 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с. 21-22) Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ – ЦЕНТР» за Договором поставки №2017-22/06-01МІ від 22.06.2017 року становить 93 053 грн. 31 коп. Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ – ЦЕНТР» в розмірі 93 053 грн. 31 коп. Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 93 053 грн. 31 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.11.2017 р. по 25.06.2018 р. у розмірі 1 459 грн. 47 коп. та інфляційні у розмірі 3 043 грн. 36 коп. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року). Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №2017-22/06-01МІ від 22.06.2017 року за загальний період прострочки з 21.11.2017 р. по 25.06.2018 р. у розмірі 1 459 грн. 47 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача за накладною №КЦ715 від 23.10.2017 року, оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України. А тому прострочка Відповідача за накладною розпочалась з 23.01.2018 р., а не з 22.01.2018 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 21.11.2017 р. по 25.06.2017 р. у розмірі 1 299 грн. 33 коп. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від  17.12.2013 року) Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 21.11.2017 р. по 25.06.2018 р. у розмірі 3 043 грн. 36 коп., що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.11.2017 р. по 29.05.2018 р. у розмірі 13 550 грн. 91 коп. Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.   Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року) Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів оплати товару, передбачених цим Договором, Покупець протягом 5 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги Постачальника, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.11.2017 р. по 29.05.2018 р. у розмірі 13 550 грн. 91 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в визначення початку періоду прострочки Відповідача за накладною №КЦ715 від 23.10.2017 року, оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України. А тому прострочка Відповідача за накладною розпочалась з 23.01.2018 р., а не з 22.01.2018 р. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 11 757 грн. 60 коп. Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 93 053 грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 1299 грн. 33 коп., інфляційні у розмірі 3 043 грн. 36 коп., пеня у розмірі 11 757 грн. 60 коп. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» - задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНІК» (03113, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШУТОВА, будинок 9 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 39134327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ - ЦЕНТР» (04209, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГАТИРСЬКА, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 31989986) заборгованість у розмірі 93 053 (дев'яносто три тисячі п'ятдесят три) грн. 31 (тридцять одна) коп., 3% річних у розмірі 1 299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп., інфляційні у розмірі 3 043 (три тисячі сорок три) грн. 36 (тридцять шість) коп., пеню у розмірі 11 757 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 60 (шістдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) коп. 02 (дві) коп. 3. В іншій частині позову – відмовити. 4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 вересня 2018 року. Суддя                                                                                          О.В. Чинчин