Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/6864/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018Справа № 910/6864/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даріо Санторіні Групп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Кабельна Компанія

про зобов'язання виконати договір

Представники:

від позивача : Свірік О.В., Гончаренко Д.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Даріо Санторіні Групп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Кабельна Компанія про зобов'язання виконати договір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Київська Кабельна Компанія здійснити поставку товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180)5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180)5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180)5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017 шляхом передачі його уповноваженому представнику позивача за місцезнаходженням останнього: 02097, АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою Товариства з обмеженою відповідальністю Даріо Санторіні Групп залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; подання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

15.06.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 17.07.2018.

У підготовче засідання 17.07.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.08.2018.

02.08.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача у зв'язку з сімейними обставинами не зможе бути присутнім у підготовчому засіданні.

У підготовче засідання 07.08.2018 представники сторін не прибули.

Суд розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відмовив у його задоволенні, так як підстави наведені у вказаному клопотанні не є належними підставами для відкладення розгляду справи відповідно до положень ст. 183 Господарського процесуального кодексу України. Так, нормами закону не обмежено коло осіб, які можуть представляти сторону у судовому процесу в суді першої інстанції, тоді-як представником позивача не обґрунтовано, чим викликана неможливість інших представників позивача, в тому числі, керівника прибути у підготовче засідання.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 07.08.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.09.2018.

У судове засідання 11.09.2018 з'явились представники позивача, які підтримали позов, представник відповідача не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.09.2018, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 11.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату № СФ-0002314 від 01.09.2017 на поставку KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/кВ (LIHXH-FE180) 5x16mm2; КМРкНс FRHF FE 180/Ек90 0,6/кВ (LIHXH-FE180)5x10mm2; КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180)5x6mm2; КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180)5x4mm2; КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180) 5x2mm2 на суму 230015,40 грн.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 230015,40 грн. на користь відповідача за рахунком № СФ-0002314 від 01.09.2017, що підтверджується платіжними дорученнями №1020 від 22.09.2017 на суму 80040,00 грн., №1016 від 19.09.2017 на суму 30000,00 грн., №1033 від 03.10.2017 на суму 79775,40 грн., №1029 від 28.09.2017 на суму 40200,00 грн.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку № СФ-0002314 від 01.09.2017 позивачеві та його оплати останнім, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар - КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180) 5x6mm2; КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180) 5x2mm2 на суму 74784,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-01216 від 15.09.2017.

Судом встановлено, що 15.03.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо поставки товару №14032018/1 від 14.03.2018, відповідно до якої вимагав здійснити поставку непоставленого товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180) 5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180)5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180)5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017 (докази направлення долучені до позову; поштове відправлення відповідачем не одержано).

Відповідачем не надано доказів поставки іншої частини товару, перелік якого вказаний у рахунку № СФ-0002314 від 01.09.2017, а саме не надано доказів поставки товару: KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180) 5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180) 5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180) 5x4mm2 0,070 km.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Київська Кабельна Компанія здійснити поставку товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180)5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180)5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180)5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017 шляхом передачі його уповноваженому представнику позивача за місцезнаходженням останнього: 02097, АДРЕСА_1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, сторонами були погоджені лише умови щодо асортименту товару та його вартості, однак, строки виконання відповідачем зобов'язання з поставки погоджені не були, суду протилежного не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, як встановлено судом, 15.03.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо поставки товару №14032018/1 від 14.03.2018, відповідно до якої вимагав здійснити поставку непоставленого товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180) 5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180)5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180)5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017 (докази направлення долучені до позову; поштове відправлення відповідачем не одержано).

За наведених обставин, станом на дату звернення до суду з даним позовом, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за рахунком №СФ-0002314 від 01.09.2017 є таким, що настав.

Як встановлено судом, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар - КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180) 5x6mm2; КОРкНс FRHF FE180/Ек90 0,6/кВ (HXH-FE180) 5x2mm2 на суму 74784,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-01216 від 15.09.2017.

Так, відповідачем не надано доказів поставки іншої частини товару, перелік якого вказаний у рахунку № СФ-0002314 від 01.09.2017, а саме не надано доказів поставки товару: KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180) 5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180) 5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180) 5x4mm2 0,070 km.

Норми ст. 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Способом захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №6-1044цс16 від 01.06.2016 та постанові №6-2981цс15 від 13.04.2016, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За наведених обставин, обраний позивачем спосіб захисту є належним, виходячи з обставин спору, - ефективним, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача вчинити юридично значимі дії - здійснити поставку товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180)5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180) 5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180) 5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017.

В той же час, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити поставку товару шляхом передачі його уповноваженому представнику позивача за місцезнаходженням останнього: 02097, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Так, виходячи з характеру правовідносин між сторонами, судом не вбачається, що сторонами було погоджено такий порядок передання продавцем товару, як вручення товару покупцеві за наслідками доставки товару покупцеві продавцем, а тому у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити поставку товару саме шляхом доставки товару позивачеві, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково, щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180)5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180) 5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180) 5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача, не зважаючи часткову відмову в позові, оскільки судом по суті задоволено основну вимогу позивача - власне щодо здійснення передання товару та відмовлено в задоволенні лише щодо способу передання товару.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Київська Кабельна Компанія (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, оф. 101; ідентифікаційний код: 39866964) здійснити поставку Товариству з обмеженою відповідальністю Даріо Санторіні Групп (02097, м. Київ, вул. Радунська, 10-А, кв. 104; ідентифікаційний код: 39262089) товару, а саме KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (LIHXH-FE180)5x16mm2 0,130 km; KMPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/ kB (LIHXH-FE180) 5x10mm2 0,640 km; KOPkHc FRHF FE180/Ek90 0,6/kB (HXH-FE180) 5x4mm2 0,070 km відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002314 від 01.09.2017.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Кабельна Компанія (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, оф. 101; ідентифікаційний код: 39866964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Даріо Санторіні Групп (02097, м. Київ, вул. Радунська, 10-А, кв. 104; ідентифікаційний код: 39262089) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.09.2018

Суддя Ю.В. Картавцева