Рішення

від 21.09.2018 по справі 910/9505/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2018Справа № 910/9505/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні мастильні матеріали

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп

про стягнення 26 630,72 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетичні мастильні матеріали (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп (відповідач) про стягнення 26 630,72 грн. на підставі Договору купівлі-продажу № ЕМ7100000337 від 19.03.2018, з яких: 23 760,00 грн. основного боргу, 878,79 грн. 15% річних, 1 991,93 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем згідно до видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018 на підставі наведеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні мастильні матеріали до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9505/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 про відкриття провадження у справі № 910/9505/18.

26.07.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання до позовної заяви, відповідно до якого позивач повідомив суд про те, що 18.07.2018 після подання позовної заяви до суду на його банківський рахунок надійшла оплата від відповідача основної суми боргу в розмірі 23 760,00 грн. У зв'язку зі сплатою відповідачем основної суми боргу, зазначеним клопотанням позивач просив суд стягнути з відповідача 878,79 грн. 15% річних та 1 991,93 грн. пені. В якості додатку до клопотання позивач додав виписку з банку за 18.07.2018.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що відповідно до клопотання, поданого 26.07.2018 через відділ діловодства суду, позивач фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення 23 760,00 грн., з огляду на сплату відповідачем основної заборгованості.

З огляду на те, що клопотання позивача відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 ГПК України, зокрема до нього додано докази направлення примірнику такого клопотання відповідачу, а також зважаючи на те, що вказане клопотання подане до суду не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд приймає до розгляду відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні мастильні матеріали .

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 2 870,72 грн.

13.08.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що 18.07.2018 ним здійснено оплату за отриманий товар в повному обсязі, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В якості додатку до відзиву відповідач додав банківську виписку за 18.07.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та додані до них доказів, а також відзив на позовну заяву та додані до нього документи.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичні мастильні матеріали (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп (покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № ЕМ7100000337 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Товар передається покупцю частинами - товарними партіями.

Асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна визначається у видатковій накладній та рахунку на оплату - оформлених відповідно до замовлення покупця. Видаткові накладні в даному випадку будуть мати силу специфікації відповідно до ст. 266 ГКУ. За домовленістю, сторони можуть додатково підписати окрему специфікацію (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, передача товару здійснюється продавцем протягом терміну дії договору окремими, узгодженими з покупцем, партіями товару. Кожана партія товару формується продавцем, виходячи з замовлення покупця, щодо кількості та асортименту товару та вказується в накладній на відпуск товару, яка підписується представниками сторін та засвідчує факт узгодження сторонами кількості товару, його ціни та асортименту. Підтвердженням про погодження замовлення зі сторони продавця являється виставлення останнім рахунку на оплату (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що ціна на товар визначається продавцем на день виставлення рахунку на оплату. Ціна товару є звичайною, включаючи ПДВ (для платників ПДВ), порядок нарахування якого регулюється чинним законодавством України. Покупець здійснює оплату за товар за цінами, визначеними у видаткових накладних та рахунках, оформлених у відповідності до замовлень покупця (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору оплата товару покупцем здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцем на підставі договору та/або рахунку на оплату по банківським реквізитам, вказаним а п. 12 Договору (реквізити продавця) та/або визначених в рахунку продавця.

Пунктом 5.4.1 Договору встановлено обов'язок покупця в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами в даному Договорі, здійснювати оплату товару переданого йому продавцем.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення порядку розрахунків згідно п. 4.5 Договору, покупець оплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що, починаючи з першого дня прострочення платежу, покупець зобов'язкється оплатити продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі п'ятнадцять відсотків річних від суми заборгованості, до дня повної оплати товару, поверх неустойки і збитків (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії Договору: з моменту визначеного п. 10.1 Договору до 31.12.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.2 Договору).

Станом на час розгляду справи по суті Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору на підставі рахунку № 7100001103 від 03.04.2018 та видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018 ним було поставлено відповідачу товар олію індустріальну И-20А (Код УКТ ЗЕД 2710199900) в кількості 0,9 тон на загальну суму 23 760,00 грн. з ПДВ. Відповідачем товар отримано в повному обсязі, що підтверджується підписаною з боку відповідача вказаною видатковою накладною та наявною в матеріалах справи копією довіреності № 27 від 02.04.2018.

Втім, як стверджує позивач, в установлені Договором строки розрахунок за отриманий товар відповідачем не було здійснено.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати за отриманий товар у строк, визначений п. 4.5 Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивач по оплаті за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018 в сумі 23 760,00 грн.

29.05.2018 позивач звернувся до відповідача з досудовим попередженням № 20/18, відповідно до якого повідомив, що у випадку непогашення заборгованості в сумі 23 760,00 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії, спір буде передано на вирішення до суду з донарахуванням до основної суми боргу пені, 15% річних, інфляційних втрат. Факт отримання зазначеного попередження відповідачем 04.06.2018 підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 07301 0986932 4.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач заборгованість по оплаті за отриманий ним товар в сумі 23 760,00 грн. не сплатив.

Отже, з огляду на наявність у відповідача простроченої заборгованості за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 23 760,00 грн. основного боргу, а також сум пені та 15% річних.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а тому саме умови укладеного сторонами Договору купівлі-продажу № ЕМ7100000337 від 19.03.2018 та відповідні положення статей параграфу 1 глави 54 підрозділу 1 розділу III книги п'ятої ЦК України регулюють права та обов'язки сторін при здійсненні купівлі та продажу майна.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до умов пункту 4.5 Договору, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату товару, отриманого на підставі видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018, в сумі 23 760,00 грн. протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару позивачем на підставі Договору або рахунку № 7100001103 від 03.04.2018, тобто до 17.04.2018 включно.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості товару, отриманого згідно видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018 в сумі 23 760,00 грн. у передбачений Договором строк (до 17.04.2018 включно) не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 23 760,00 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що 18.07.2018 після подання позивачем позовної заяви до суду відповідач з порушенням строків оплати, передбачених умовами Договору, здійснював оплату за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018, в сумі 23 760,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 18.07.2018, наданими позивачем та відповідачем.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем та порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу № ЕМ7100000337 від 19.03.2018, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач в редакції клопотання до позовної заяви, поданого 26.07.2018 через відділ діловодства суду, підтримав вимоги про стягнення з відповідача 1 991,93 грн. пені та 878,79 грн. 15% річних.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що, у випадку порушення порядку розрахунків згідно п. 4.5 Договору, покупець оплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості за кожен день прострочення.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач провів оплату за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 7100001015 від 03.04.2018, з порушенням строку, визначеного п. 4.5 Договору.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача.

З урахуванням наведеного та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені в розмірі 1 991,93 грн. за період прострочення відповідачем заборгованості з 18.04.2018 по 16.07.2018, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у розмірі 1 991,93 грн. за визначений позивачем період прострочення відповідачем заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що, починаючи з першого дня прострочення платежу, покупець зобов'язується оплатити продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі п'ятнадцять відсотків річних від суми заборгованості, до дня повної оплати товару, поверх неустойки і збитків.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 15% річних за період з 18.04.2018 по 16.07.2018, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 878,79 грн. 15% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається тільки з суми судового збору у розмірі 1 762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомгруп (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27; ідентифікаційний код 33512588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні мастильні матеріали (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11-А, оф. 406; ідентифікаційний код 40674367) 1 991,93 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну гривню 93 коп.) пені, 878,79 грн. (вісімсот сімдесят вісім гривень 79 коп.) 15% річних та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.09.2018.

Суддя Гумега О.В.