Рішення

від 12.09.2018 по справі 916/920/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/920/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/920/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Главторгсервіс» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 11А, код ЄДРОПУ 40939066)

про стягнення 1 031 016,20грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 31.08.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главторгсервіс» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 031 016,20грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 07.04.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. було відкрито провадження по справі №916/920/18 Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та відзив на позов у вставлений судом строк не надав.

При цьому, судові ухвали про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, про відкладення судового засідання щодо розгляду справи по суті, які надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду органами зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» .

Отже, із врахуванням строку розгляду справи, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист своїх прав та інтересів, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2017р. між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Главторгсервіс (Постачальник, відповідач) укладений договір поставки №ЦЗВ-02-01417-01, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невідємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно з п.5.1 договору Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010р. Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена Постачальником.

Відповідно до п.5.2 договору Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник. Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу Постачальник повинен протягом доби направити Замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на Постачальника. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування Замовника. За необхідності, рознарядка може бути відкоригована Замовником, про що обов'язково повідомляється Постачальнику.

Згідно з п.5.3 договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці Замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, Постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці Вантажоодержувача, оригінал якогонадається Замовнику.

Відповідно п.5.4 договору після готовності продукції до відвантаження Постачальник направляє Замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру, документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п.2.2 цього договору.

Згідно з п.10.1 договору за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п.5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив Замовник.

Відповідно до п.13.7 договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2017р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою направленими на адресу Постачальника, а в частині оплати - до повного виконання.

Також господарським судом встановлено, що 18.07.2017р. позивач надіслав відповідачу рознарядку №ЦЗВ-20/2831 від 17.07.2017р., в якій згідно п.5.2 договору поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 08.09.2017р. надав дозвіл на відвантаження фанери важкогорючої в кількості 100 м 3 ., на суму 2 500 тис. грн.

Позивач вказує, що протягом строку дії рознарядки з 17.07.2017р. по 15.08.2018р. включно, Постачальником відвантажено продукцію на суму 905 917,61грн., а саме: 26.07.2017р. на суму - 288 564,13грн. (акт прийому передачі №44), 07.08.2017р. на суму 385 319грн. (акт прийому передачі №50), 09.08.2017р. на суму 232 034,48грн. (акт прийому передачі №51).

Решту товару поставлено відповідачем позивачу з порушенням визначеного у рознарядці №ЦЗВ-20/2831 від 17.07.2017р. терміну поставки товару: 07.09.2017р. на суму 520 598,62грн. (акт прийому передачі №64), 12.09.2017р. на суму 520 470,28грн. (акт прийому передачі №65), 20.09.2017р. на суму 257 341,35грн. (акт прийому передачі №69), 02.10.2017р. на суму 146 254,03 (акт прийому передачі №72), 03.102017р. на суму 146 254,03грн. (акт прийому передачі №73).

В подальшому, рознарядкою №ЦЗВ-20/3074 від 02.08.2017р., позивач згідно п.5.2 договору поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 08.09.2017р. надав дозвіл на відвантаження фанери важкогорючої в кількості 100 м 3 ., на суму 2 591 тис. грн.

Позивач вказує, що протягом строку дії рознарядки з 02.08.2017р. по 31.08.2017р. включно, Постачальником продукція не відвантажувалась.

В той же час продукція була відвантажена, з порушенням визначеного у рознарядці №ЦЗВ-20/3074 від 02.08.2017р. терміну поставки товару: 13.09.2017р. на суму 520 598,62грн. (акт прийому передачі №67), 13.09.2017р. на суму 520 470,28грн. (акт прийому передачі №66), 20.09.2017р. на суму 514 220,69грн. (акт прийому передачі №70), 20.09.2017р. на суму 257 314,35грн. (акт прийому передачі №69), 03.10.2017р. на суму 263 257,26грн. (акт прийому передачі №73), 24.10.2017р. на суму 523 227,91грн. (акт прийому передачі №82).

13.09.2017р. позивач надіслав відповідачу рознарядку №ЦЗВ-20/3722 від 08.09.2017р., в якій згідно п.5.2 договору поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 08.09.2017р. надав дозвіл на відвантаження у вересні-жовтні місяці фанери важкогорючої в кількості 100 м 3 ., на суму 2 575 тис. грн.

Позивач вказує, що протягом строку дії рознарядки з 08.09.2017р. по 07.10.2017р. включно, Постачальником продукція не відвантажувалась.

В той же час продукція була відвантажена, з порушенням визначеного у рознарядці №ЦЗВ-20/3722 від 08.09.2017р. терміну поставки товару: 20.10.2017р. на суму 607 437,04грн. (акт прийому передачі №84), 26.10.2017р. на суму 514 682,70грн. (акт прийому передачі №83), 03.11.2017р. на суму 514 220,69грн. (акт прийому передачі №85), 07.11.2017р. на суму 514 220,69грн. (акт прийому передачі №87), 07.11.2017р. на суму 424 438,88грн. (акт прийому передачі №86).

На оплату поставленого товару відповідачем виставлено позивачу відповідні рахунки.

19.03.2018р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій просив сплатити штрафні санкції за порушення термінів постачання продукції у сумі 1 030 729,41 грн.

Вказану претензію відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 07.04.2017р. щодо строків поставки товару стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 07.04.2017р., за умовами якого відповідач зобовязується поставити та передати у власність позивача товар у строк, протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки позивача, якщо інше не вказано у рознарядці, а позивач, в свою чергу - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідачем неналежним чином виконувались свої зобовязання за договором поставки №ЦЗВ-02-01417-01 від 07.04.2017р. щодо строків поставки товару, які встановлені у відповідній рознарядці.

При цьому жодних заперечень щодо порушення строків поставки товару, а тим більш доказів, які спростовують такі порушення, відповідач до суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що надані розрахунки не відповідають вимогам законодавча, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи Ліга Закон , із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 119 368,59грн..

В той же час, перевіривши розрахунки штрафу, наведені у позовній заяві позивачем, з урахуванням наявності факту прострочення поставки товару, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главторгсервіс» штрафу в розмірі 857 852,02 грн.. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас враховуючи заяву позивача від 04.09.2018р. про визначення остаточного розміру судових витрат після ухвалення судового рішення, питання щодо розподілу судових витрат, повязаних з розглядом справи буде вирішуватись господарським судом в порядку ст.221 ГПК України після подання відповідних доказів понесених позивачем витрат.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підсумовуючи вищезазначене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главторгсервіс» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 11А, код ЄДРОПУ 40939066) про стягнення 1 031 016,20грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главторгсервіс» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 11А, код ЄДРПОУ 40939066, р/р №26007300002277 в ПАТ «АБ «РАДАБАНК» , м. Дніпро, МФО 306500) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) штрафні санкції у розмірі 977 220 ( дев'ятсот сімдесят сім тисяч двісті двадцять) грн. 61коп., судовий збір у розмірі 14 658 (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 30 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 вересня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна