Рішення

від 12.09.2018 по справі 2140/1422/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1422/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "КОМПЛЕКТАВТОДОР" до регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

18 липня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства " КОМПЛЕКТАВТОДОР " (далі - позивач, ПП КОМПЛЕКТАВТОДОР ) до регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області (далі - відповідач, РСЦ) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Херсонській області зареєструвати за ПП "КОМПЛЕКТАВТОДОР" транспортний засіб - причіп марки, моделі: ПГМФ 8918, 2004 року випуску, шасі: Y9B89180040000002, номерний знак НОМЕР_1;

- зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Херсонській області зареєструвати за ПП "КОМПЛЕКТАВТОДОР" транспортний засіб - причіп марки: ПП, моделі: 5, 1995 року випуску, шасі 9545, номерний знак 1666іх.

Ухвалою судді Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В. від 23.07.2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Херсонського окружного адміністративного суду №123 від 28.08.2018р. з метою дотримання принципу розумного строку розгляду даної справи та у зв'язку з перебуванням судді у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 2140/1422/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначена суддя Дмитрієва О.О.

Ухвалою суду від 29 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 12 вересня 2018 року на 10:30 год.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 30 травня 2006 року підприємство придбало транспортний засіб - причіп марки, моделі: ПГМФ 8918, 2004 року випуску, шасі:Y9В89180040000002, номерний знак 3939ІХ, на підставі біржового договору (угоди) реєстраційний номер 77/468 від 30 травня 2006 року, який оформлено Автомобільною товарною біржею. Згідно з підтвердженням №77/468/П від 30 травня 2006 року відбувся перехід права власності. 06 липня 2006 року підприємство придбало транспортний засіб - причіп марки ПП, моделі 5,1995 року випуску, шасі:9545, номерний знак 1666ІХ, на підставі біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу №3807-ІФ від 06 липня 2006 року. Перехід права власності відбувся в момент реєстрації договору на Прикарпатській універсальній товарній біржі 06 липня 2006 року. З моменту переходу права власності до 18 квітня 2018 року позивач не звертався до спеціалізованих органів за реєстрацією причепів. 18 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію причепів на підставі біржових договорів, проте листом №31/21/8-2308 від 11 травня 2018 року позивачу було відмовлено в реєстрації транспортних засобів. Підставою для відмови відповідач зазначив оформлення біржових угод на бланках, які не зареєстровані в Головному сервісному центрі МВС. З посиланням на норми Закону України Про дорожній рух обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для прийняття рішення про зобов'язання вчинити певні дії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач 15 серпня 2018 року подав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку причепів та напівпричепів встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою КМ України №1388 від 07 вересня 1198 року. Пункт 8 Порядку №1388 встановлює вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, Після прийняття постанови КМ України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів №941 від 18 листопада 2015 року, змінено пункт 8 Порядку №1388. Надані позивачем документи та матеріали з 18 листопада 2015 року вже не давали змоги здійснити реєстрацію (перереєстрацію) причепів. Все це, на думку відповідача, є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.

30 травня 2006 року та 06 липня 2006 року позивач через товарні біржі - Автомобільна товарна біржа та Прикарпатська товарна біржа придбав два причепи, що не заперечується сторонами.

Підприємство стверджує, що право власності на причепи перейшло до нього 30 травня 2006 року та 6 липня 2006 року, відповідно.

В період з липня 2006 року по квітень 2018 року позивач не мав наміру реєструвати транспортні засоби.

18 квітня 2018 року листом №169-р позивач звернувся до РСЦ із заявою щодо реєстрації причепів марки ПМГФ, шасі №Y9В8918004000002 на підставі біржової угоди №77/468 від 30 травня 2006 року, яку оформлено Автомобільною товарною біржею та марки ПП, шасі №9545 на підставі біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу №3807-ІФ від 06 липня 2006 року, яку оформлено Прикарпатською товарною біржею .

У відповідь, листом №21/21/8-2308 від 11 травня 2018 року відповідач повідомив, що надані до заяви договори оформлено на бланках, які не зареєстровані в Головному сервісному центрі МВС, а тому відсутні підстави для реєстрації вищезазначених транспортних засобів.

Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, проте доказів того, що бланки договорів було зареєстровано в Головному сервісному центрі МВС позивач не надав.

При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

За ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 34 Закону України Про дорожній рух державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх марок, типів і моделей, причепів, напівпричепів, мотокалясок та інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Відповідно до п. 8 цього Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників та документів, які підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін в реєстраційні документи.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори купівлі продажу, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів: договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортні засоби договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішеннями власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило па транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа па паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноваженому органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових наливах), відчуження, передача права користування і розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у уповноважених органах МВС, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, наведеною нормою передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови надання власниками транспортних засобів, зокрема, документів, які підтверджують правомірність їх придбання, отримання, ввезення, митного оформлення, а також відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху. Також цієї нормою встановлено вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин. А для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку (як у спірному), крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

Як, встановлено судом, позивач в квітні 2018 року звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просив провести державну реєстрацію причепів 2004 та 1995 року випуску.

При цьому до заяви надав копії біржових договорів від 30 травня 2006 року та від 06 липня 2006 року.

Однак, обґрунтовуючи заперечення щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що договори оформлені на бланках, які не зареєстровані в Головному сервісному центрі МВС.

18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів , яка внесла зміни до п.8 Порядку №1388.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені та засвідчені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках (витяг з п.8 Порядку №1388).

У зв'язку з чим з 18 листопада 2015 року біржовий договір, оформлений на бланку, який не зареєстровано в уповноваженому органі МВС не являється документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.

Посилання позивача на те, що придбання причепів та укладання біржових договорів відбулось в 2006 році, тобто до того як законодавство зазнало змін в частині її скасування, суд вважає безпідставним, оскільки із заявою про реєстрацію причепів позивач звернувся в квітні 2018 року.

Крім того, згідно п. 7 Порядку № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Однак, з моменту фактичного оформлення до звернення позивача до сервісного центру пройшло майже 12 років.

Крім того, відповідно до п. 45 Порядку № 1388 вивільнені після зняття з обліку транспортних засобів у зв'язку із їх вибракуванням складові частини, що мають ідентифікаційні номери, залишаються у розпорядженні власників, а відповідні сервісні центри МВС за зверненням власника видають на такі складові частини довідки встановленого взірця (на кузов, шасі).

Тобто даною нормою передбачено гарантії власників транспортних засобів, які не підлягають державній реєстрації щодо залишення у них складових частин з видачею відповідних правовстановлюючих документів (довідок).

Аналогічна правова позиція з даного правового аспекту викладена Верховним Судом Касаційним адміністративним судом в постанові від 25 квітня 2018 року № №К/9901/10604/18.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

Враховуючи те, що державна реєстрація транспортних засобів передбачає певну процедуру, зокрема, надання необхідних документів і відомостей суд вважає, що задоволення позовних вимог, як і звернення з відповідним позовом без визнання права власності на транспортні засоби, є передчасним.

Судом не встановлено порушення посадовими особами відповідача приписів законодавства по відношенню до позивача.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Аманн проти Швейцарії (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.

В судовому засіданні 12 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив :

Позовні вимоги приватного підприємства "КОМПЛЕКТАВТОДОР" (код ЄДРПОУ 14113570, 73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км.) залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 вересня 2018 р.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 3.7.2