ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 вересня 2018 року № 826/4949/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Факторінвест до Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Факторінвест (надалі - позивач) до Головного управління ДФС України у м. Києві (надалі - відповідач) в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0194951208 від 06.12.2017 року.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачем 08.11.2017р. було подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2017року за № 9233590111 в якій було допущено механічну помилку під час заповнення рядка 18, а саме в ньому було помилково відображено числове значення хоча фактично цей рядок повинен містити прочерк, так як у Позивача у попередньому звітному періоді, а саме у другому кварталі 2017 року не виникало зобов'язань з податку на прибуток рядок 17 Декларації) показники якого відображаються у декларації наступного звітного періоду в даному випадку декларації Позивача за три квартали 2017р.
Крім того чисельний показник який помилково був відображений в рядку 18 декларації за З квартали 2017року не базується на даних звітності по фінансовим результатам поданої Позивачем за цей же період.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та зазначив, що згідно з п. 137.4 ст.137 Податкового кодексу України податкова декларація за півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком, то в рядку 18 декларації з податку на прибуток за три квартали 2017 року зазначається показник рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2017 року (від 08.08.2017 №9156139212) в сумі 0 грн., що привело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 19 декларації за три квартали 2017 року, сума якого заноситься до інтегрованої картки платника податку) на 6861240 гривень.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ ФАКТОРІНВЕСТ з податку на прибуток за 3 квартали 2017р. за результатами якої було складено акт камеральної перевірки від 16.11.2017р. № 18528/26-15-12-08-20/34492175 (далі Акт). На підставі вказаного Акту Відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 02.12.2017 р. №0194951208 (далі Рішення) про донарахування Позивачу 6861240 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано 1715310 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування прийнятого рішення Відповідачем в Акті камеральної перевірки було зазначено, що 08.11.2017р. Позивачем було подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2017року за № 9233590111 в якій заповнено рядок 18 декларації в розмірі 6861240 грн. (податок на прибуток за результатами попереднього звітного(податкового) періоду поточного року) та відповідно, зменшено нараховану суму податку на прибуток за три квартали 2017р. на суму 6861240 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у зв'язку із невірним зазначенням Позивачем, при першому поданні декларації, назви додаткового органу, ним повторно було подано декларацію за 9 місяців 2017 року за номером 9273662038 з правильною назвою податкового органу та правильними показниками, але Відповідач відмовив Позивачу у прийнятті правильно оформленої та заповненої декларація (а.с. 43).
Судом враховуються аргументи позивача, оскільки платник податків, який самостійно виявляє помилку податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
21.12.2017 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію за 9 місяців 2017 року. Уточнюючою декларацією позивач усунув технічну помилку.
Відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
Суд зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу. Таким чином, при поданні уточнюючої декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового Кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшення податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі К/800/15016/17.
Також суд зазначає, що за правилами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будгарантінвест-55 до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, у тому числі й документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки. Невиконання, в свою чергу, процедурних вимог Податкового кодексу України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.
Так, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Отже, з огляду на приписи пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.
В силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.
Вказана позиція узгоджується із позиціє ВС викладеною в постанові від 10.04.2018 року по справі № 26/13195/16.
На підставі вказаного суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0194951208 від 06.12.2017 року.
З цих же підстав судом не враховуються аргументи відповідача.
Норми права, які застосував суд, наступні:
Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Факторінвест задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0194951208 від 06.12.2017 року.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторінвест (код ЄДРПОУ 34492175) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 128 648,25 (сто двадцять вісім тисяч шістсот сорок вісім гривень 25 коп.) за рахунок асигнувань Головного управління ДФС України у м. Києві.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2018 |
Оприлюднено | 23.09.2018 |
Номер документу | 76611919 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бужак Наталія Петрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бужак Наталія Петрівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Смолій І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні