Постанова

від 20.09.2018 по справі 813/392/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5118/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (рішення ухвалено у м. Львові судом у складі головуючого судді Крутько О.В., повний текст рішення виготовлений 24 травня 2018 року) у справі № 813/392/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Еліт" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Домус Еліт" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 15 січня 2018 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Домус Еліт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 113 215 грн, в тому числі основний платіж в розмірі 113 215 грн та штрафні санкції в розмірі 0 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 15 січня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 188 691 грн, в тому числі основний платіж в розмірі 125 794 грн та штрафні санкції в розмірі 62 897 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 15.01.2018 №0000831406.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 15.01.2018 №0000841406.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (код 39462700) судовий збір у сумі 4528, 60 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Домус Еліт (код 37162478).

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що позивачем не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження, документи про передачу та отримання, інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт перевізників або документи щодо використання власного транспорту при доставці товарів, що є наслідком не підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей придбаних в контрагентів. Крім того, податковий орган зазначає, що у ТОВ ОСОБА_2 ейр відсутні складські приміщення, відсутній автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ТОВ Ідеал трейд , ТОВ Хімінвест , ТОВ ОСОБА_2 ейр є мігруючими підприємствами, які змінили назву та неодноразово змінювали податкову адресу, на вказаних підприємствах недостатня кількість трудових ресурсів та основних фондів для здійснення задекларованих обсягів операцій та відповідно не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Таким чином, фінансово-господарська діяльність вищезазначених контрагентів позивача здійснювалась поза межами правового поля, з метою штучного формування податкового зобов'язання, а отже наданням податкової вигоди третім особам, зокрема позивачу.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17 травня 2018 року та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову.

На апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Домус Еліт" подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Домус Еліт з питань взаємовідносин із ТОВ Гермес логістик (33167682) за травень 2015 року, ТОВ Ідеал трейд (39421863) за червень 2015 року, ТОВ Хімінвест (32424590) за червень 2015 року, ТОВ ОСОБА_2 ейр (39600370) за грудень 2015 року, ТОВ Компанія Лакшері Кепітал (38517030) за серпень 2014 року, ТОВ Стиль Медіа (3685890) за вересень та жовтень 2014 року складено акт.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 188 691 грн, з яких 125 794 грн зобов'язання за основним платежем, 62 897 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 113 215 грн.

За висновками акту перевірки товариством з обмеженою відповідальністю Домус Еліт порушено:

вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 113 215 грн.

вимоги п.п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 252 109 грн в т.ч. в серпні 2014 року на суму 45 000 грн, в вересні 2014 року на суму 50 315 грн, в жовтні 2014 року на суму 31 000 грн, в червні 2015 року на суму 60 421 грн, в грудні 2015 року на суму 65 373 грн.

Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Еліт", суд першої інстанції виходив з того, що долучені до справи копії первинних документів, які підтверджують факт проведених ТзОВ Домус Еліт господарських операцій з ПП Хімінвест , ТзОВ ОСОБА_2 ейр , ТзОВ Стиль Медія , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Компанія Лакшері Кепітал відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідачем не доведено твердження про неможливість здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень. Натомість позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання норм Податкового кодексу України. Підстав вважати подані документи не дійсними чи підписаними не уповноваженими особами у межах даної справи немає. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 15.01.2018 №0000831406, №0000841406 скасувати.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України обєктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України, а податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ Хімінвест , ТОВ ОСОБА_2 ейр , ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , ТОВ Стиль Медія позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Зокрема, щодо взаємовідносин з ПП Хімінвест позивачем долучено: договір №15/06-15 на виконання будівельних робіт від 15.06.2015, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2015 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року з додатками, приймально-здавальні акти на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей, податкова накладна від 25.06.2015 №166, платіжне доручення №278 від 03.07.2015, картки рахунку: 631 за червень 2015 року.

Щодо взаємовідносин з ТзОВ Ніка Ейр позивачем надано: договір №2/13 на виконання робіт від 02.12.2015, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року з додатками, приймально-здавальні акти на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей, податкові накладні від 30.12.2015 №931, від 30.12.2015 №932, від 30.12.2015 №933, від 30.12.2015 №930, платіжне доручення №400 від 04.03.2016, платіжне доручення №399 від 25.02.2016, платіжне доручення №389 від 10.02.2016, платіжне доручення №388 від 28.01.2016, платіжне доручення №386 від 15.01.2016, договір №313 на поставку товару від 31.08.2015, видаткову накладну №540 від 25.12.2015, податкову накладну від 30.12.2015 №540, платіжне доручення №378 від 11.01.2016, картки рахунку: 631 за 01.12.15-31.03.16.

Щодо взаємовідносин з ТзОВ Стиль Медія позивачем надано: договір №19-14 на поставку товару від 01.09.2014, видаткові накладні №114 від 10.09.2014, №115 від 10.09.2014, №537 від 29.09.2014, №538 від 29.09.2014, №536 від 29.09.2014, №535 від 29.09.2014, №327 від 01.10.2014, №328 від 07.10.2014, №329 від 09.10.2014, №569 від 13.10.2014, №570 від 14.10.2014, податкові накладні від 10.09.2014 №114, від 10.09.2014 №115, від 29.09.2014 №535, від 29.09.2014 №536, від 29.09.2014 №538, від 29.09.2014 №537, від 01.10.2014 №327, від 07.10.2014 №328, від 09.10.2014 №329, від 13.10.2014 №569, від 14.10.2014 №570, платіжне доручення №143 від 29.09.2014, платіжне доручення №146 від 07.10.2014, платіжне доручення №147 від 09.10.2014, платіжне доручення №148 від 13.10.2014, платіжне доручення №149 від 14.10.2014, платіжне доручення №150 від 17.10.2014, виписки з рахунками за період з 10.09.2014 по 10.09.2014, картки рахунку: 631 за 01.09.14-30.10.14.

Щодо взаємовідносин з ТзОВ Ідеал Інвест позивачем долучено: договір №б/н на поставку товару від 29.05.2015, видаткові накладні №261 від 29.05.2015 у, №467 від 30.06.2015, №349 від 18.06.2015, №14 від 09.06.2015, податкові накладні від 18.06.2015 №349, від 30.06.2015 №467, від 09.06.2015 №14, від 29.05.2015 №261, платіжне доручення №271 від 30.06.2015, платіжне доручення №264 від 18.06.2015, платіжне доручення №257 від 09.06.2015, виписки за рахунками за період з 03.07.2015 по 03.07.2015, картки рахунку: 631 за 01.05.15-31.07.15.

Щодо взаємовідносин з ТзОВ Компанія Лакшері Кепітал - договір №4 на поставку товару від 01.08.2014, видаткову накладну №268 від 28.08.2014, податкову накладну від 28.08.2014 №268, платіжне доручення №239 від 28.04.2015, виписки за рахунками за період з 28.08.2014 по 28.08.2014, картки рахунку: 631 за 01.08.14-30.04.15.

Як видно з матеріалів справи, позивачем під час перевірки було надано усі необхідні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкових преференцій, зокрема і у формі податкового кредиту.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Дана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 814/2252/14 (К/9901/19265/18).

Доводи представника відповідача в частині того, що позивач не подав доказів транспортування будівельних матеріалів від контрагентів спростовуються поясненнями представника позивача про те, що товариство уклало договір оренди транспортного засобу з третьою особою та самостійно вивіз будівельні матеріали, що стверджується видатковою накладною та бухгалтерськими документами про списання їх на виробництво.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт здійснення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0000831406, №0000841406 від 15 січня 2018 року є протиправними, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про їх скасування.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі № 813/392/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 21.09.2018.