Постанова

від 28.08.2018 по справі 804/9323/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №804/9323/15

касаційне провадження №К/9901/13080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будком-Форм (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

УСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200014/1 від 26.01.2015; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00024 від 26.01.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19.09.2015 у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що за наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах Митниця правомірно здійснила коригування заявленої Товариством митної вартості ввезених товарів за другорядним методом та склала карту відмови у прийнятті митної декларації.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.04.2016 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними і скасував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00024 від 26.01.2015 та рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200014/1 від 26.01.2015.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що Товариство для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, з урахуванням того, що: сторони контракту мають право самостійно визначити валюту контракту та здійснювати митні формальності у валюті та відповідно до законодавства такої країни; плата експедитору є частиною загальних витрат на транспортування, а тому є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами у розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом. Також суд виходив з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картку відмови.

Митниця оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.05.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у незастосуванні судом норм частини другої статті 19, статті 67 Конституції України, статей 31, 33, 52, 53, 54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, що призвело до призвело до помилкового скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 28.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Товариство подало до Митниці митну декларацію №110100000/2015/201408 від 26.01.2015, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі контракту на поставку продукції від 17.09.2014 №2827-BT/BF, укладеного між Товариством (покупцем) та BROS SEXTOS NEA EXFRUT S.A. (Греція) (продавцем), була визначена позивачем за ціною контракту (метод 1) і становила 0,817327 дол. США/кг. До митної декларації були додані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку продукції № 2827 -NE/BF від 17.09.2014 та доповнення до нього; міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 22.01.2015; комерційна пропозиція від 20.01.2015; лист від 22.01.2015 № 1/22/1/2015; калькуляція транспортних витрат № 26 від 26.01.2015; заявка на перевезення від 13.01.2015; рахунок - проформа на перевезення б/н від 22.01.2015; заявка на страхування № 84 від 22.01.2015; прас - лист від 19.01.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ГО - 229/3 від 26.01.2015; рахунок - фактура (інвойс) від 22.01.2015; пакувальний лист від 22.01.2015; специфікація № 7 від 22.01.2015; договір страхування № 043.0647415.254 від 26.09.2014; договір комісії від 12.09.2014 № 1209/7 з ТОВ АТБ - Маркет ; договір (контракт) на перевезення № 643 від 01.04.2013 між ТОВ АТБ - Маркет і ПП Транс - Логістик ; договір (контракт) на перевезення № і28/05-2013 від 28.05.2013 між ПП Транс - Логістік і ТОВ Агротеп ; декларація виробника від 22.01.2015; копія митної декларації країни відправника від 22.01.2015; сертифікат з перевезення (переміщення) товару форми EUR.1 від 22.01.2015.

При здійсненні митних формальностей Митницею було встановлено, що у поданих Товариством документах містяться певні розбіжності, а саме: наданий Товариством договір перевезення № 643 від 01.04.2013, укладений між ТОВ АТЮ-Маркет та ПП Транслогістик , не може бути використаний для підтвердження транспортної складової товару, імпортованого Товариством, оскільки укладення договору перевезення іншим підприємством, ніж покупець, не передбачено умовами Інкотерсм-2010; в калькуляції витрат на доставку вантажу від 26.01.2015 № 26/01-05 відсутня інформація про страхування; у комерційній пропозиції від 20.01.2015 відсутня цінова пропозиція щодо заявленого товару (вказані лише кількісні показники); у додатку від 02.12.2014 №2 до зовнішньоекономічного контракту від 17.09.2014 №2827-NE/BF віднесено зміни до п.2.1 контракту та вказана орієнтована сума контракту 1000000 дол. США та оплата може здійснюватися як у ЄВРО так і дол. США, але раніше цей контракт був у ЄВРО. У митній декларації країни відправлення валюта вартості товару вказана у ЄВРО; у наданому до митного оформлення висновку № ГО-229/3 від 26.01.2015 містяться посилання лише на Інтернет - сайт www.alibaba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником онлайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, дає можливість створювати власні профілі будь-якій компанії та реєструватися будь-якому користувачу.

За результатом проведеного митного контролю Митниця витребувала у Товариства додаткові документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, що стосуються виконання контракту; виписку з бухгалтерської документації. На вимогу Митниці Товариство надало відповідь, що не має можливості протягом 10 діб надати витребувані документи.

За результатом проведеного митного контролю Митниця відмовила у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00024 від 26.01.2015 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів 110100000/2015/200014/1 від 26.01.2015, відповідно до яких визначила митну вартість товарів за резервним методом згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації Митний орган вказав митну декларацію № 100270004/2014/309607 від 19.12.2014, рівень митної вартості за якою складає 1,02 доларів США/кг.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням того, що: сторони контракту мають право самостійно визначити валюту контракту та здійснювати митні формальності у валюті та відповідно до законодавства такої країни; згідно з пунктом 1.2 статті 1 договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014, укладеного між ТОВ АТБ-Маркет (комітентом) та Товариством (комісіонером), комісіонер, виступаючи від свого імені, самостійно укладає угоди, перераховані в пункті 1.1 цього договору, з третіми особами; плата експедитору є частиною загальних витрат на транспортування, а тому є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами у розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України; згідно митної декларації, яка була використана Митницею як джерело інформації при прийнятті рішення про коригування митної вартості, на митну території України був ввезений твар, який відрізняється за властивостями у відповідності до УКТ ЗЕД, має іншу країну відправлення та умови постачання, що є суттєвими складовими ціни та прямо впливає на заявлену митну вартість. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Також, суд виходив з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.05.2016 зупинив виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення поновлює його виконання.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, ч.3 ст. 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна