Рішення

від 24.09.2018 по справі 905/1375/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2018р. Справа №905/1375/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Стіл", м.Дніпро,

Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Індастріал", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 89856,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Стіл", м.Дніпро, Дніпропетровська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Індастріал", м.Маріуполь, про стягнення попередньої оплати в сумі 89856,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повного постачання товару, видаткову накладну №РН-00090 від 21.05.2018р., рахунок-фактуру №СФ-0000090 від 14.05.2018р., платіжне доручення №784 від 14.05.2018р., претензію №21/06, розрахунок ціни позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Індастріал" зареєстроване за адресою: 87547, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.136, кв.89, за якою й здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

03.09.2018р. та 20.09.2018р. відповідні поштові конверти повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом у відповідності до ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Зокрема, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як встановлено, 14.05.2018р. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000090 від 14.05.2018р., позивач в якості передоплати за поставку товару перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 399360,00 грн., що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення № 784 від 14.05.2018р.

Факт отримання грошових коштів на вказану суму відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи, що виставлений відповідачем рахунок на оплату №СФ-0000090 від 14.05.2018р. містить найменування товару, його кількість, ціну, постачальника та покупця товару (оферта), та виходячи з того, що позивач сплатив вартість відповідного товару (акцепт), за висновками суду, між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару в спрощений спосіб.

Як встановлено, на виконання вищевикладеної домовленості згідно видаткової накладної №РН-000090 від 21.05.2018р. відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 89856,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

За таких обставин, за висновками суду, між сторонами виникли правовідносини з постачання товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За висновками суду, матеріали справи не містять доказів письмового узгодження сторонами строку, протягом якого відповідач мав поставити позивачу товару, який визначений у рахунку №СФ-0000090 від 14.05.2018р.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, обов'язок відповідача поставити певний товар позивачу після отримання відповідної вимоги позивача протягом семи днів від дня її пред'явлення.

Як встановлено, 22.06.2018р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №21/06 від 21.06.2018р. щодо готовності відповідача відвантажити залишок товару.

Доказів постачання відповідачем решти товару позивачу матеріали справи не містять.

За приписами статті 693 Цивільного кодексу України договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В претензії №21/06 від 21.06.2018р. також міститься вимога позивача до відповідача про повернення попередньої оплати в сумі 89856,00 грн.

За висновками суду, доказів виконання вказаної претензії щодо повернення сплачених грошових коштів або постачання товару на суму 89856,00грн. матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечення не надав, вищевикладених обставин не спростував, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 89856,00 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

Позивач у позові також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 7000,00 грн.

07.09.2018р. позивачем надано суду заяву про витрати на професійну правничу допомогу, згідно якої викладено розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який складається з: перевірка стану договірних відносин сторін, складання претензії - 1000,00 грн., складання позовної заяви - 2000,00 грн., представництво інтересів позивача в суді (участь у підготовчому засіданні 14.08.2018р.)-1000,00 грн., поїздка представника позивача у відрядження до господарського суду Донецької області, добові, проїзд - 1000,00 грн., складання листа-вимоги до відповідача від 08.08.2018р. про надання оригіналів документів - 500,00 грн., витрати на відправку даного листа рекомендованим листом -09,00 грн., складання супровідного листа від 13.08.2018р. про надання документів на вимогу суду -200,00 грн., складання клопотання до суду про витребування доказів від 13.08.2018р. -1000,00 грн., складання заяви до суду про витрати на професійну правничу допомогу -1000,00 грн., витрати на відрядження представника - 1076,15 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2018р. між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро "Лихопьок Д.П." був укладений договір про надання правової допомоги №9/18, за умовами якого бюро зобов'язується за дорученням клієнта правову допомогу з питань захисту прав та представлення інтересів Клієнта з питань стягнення заборгованості з ТОВ Азов індастріал в сумі 89856,00 грн. за непоставлений товар.

Згідно з п.1.2 договору клієнт взяв на себе зобов'язання на умовах, визначних договором прийняти від бюро правову допомогу, оплатити та відшкодувати понесені витрати.

За змістом додатку №1 до договору сторонами узгоджено вартість окремих послуг в межах надання правової допомоги: документи по суті справі, претензії, інші заяви, клопотання, запити, листи, відповіді, супровідні листи, участь в судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи, витрати на відрядження (добові, проїзд за одне відрядження).

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №1006 від 19.07.2018р. та №1196 від 03.09.2018р. позивач сплатив на користь адвокатського бюро "Лихопьок Д.П." грошові кошти за надання правової допомоги в сумі 7709,00 грн.

При цьому, до справи позивачем додано копії актів про надання послуг правової допомоги від 12.07.2018р., 29.08.2018р., підписаних сторонами договору, наказ №10-к від 13.08.2018р. про відрядження ОСОБА_3, копії посадочного документу, квитанції на оплату користування легковим таксі, разових квитків на проїзд у метрополітені.

Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунку послуг на професійну правничу допомогу, а також доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем, вимоги щодо стягання з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7709,00 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 123, 126, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Стіл", м.Дніпро, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Індастріал", м.Маріуполь про стягнення попередньої оплати в сумі 89856,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Індастріал" (87547, Донецька обл., м.Маріуполь, просп.Будівельників, буд.136, кв.89 ЄДРПОУ 35705325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Стіл" (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Вознесенська, буд.50, ЄДРПОУ 40335673) попередню оплату в сумі 89856,00 грн., судовий збір в сумі 1762,00грн., витрати на правову допомогу в сумі 7709,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.09.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина