Ухвала

від 21.09.2018 по справі 905/1699/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ    61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua                                                                       У Х В А Л А    21.09.2018                                                                                            Справа № 905/1699/18            Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши матеріали заяви акціонерного товариства «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1-Д; код ЄДРПОУ - 14360570) до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Транснаціональна агроакадемія спеціального продовольства від пандемії голоду та недугу» (85623, Донецька область, Мар'їнський район, село Георгіївка, вулиця Леніна, будинок №12; код ЄДРПОУ 36975454) про видачу судового наказу,- В С Т А Н О В И В Акціонерне товариство «Приватбанк» звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Транснаціональна агроакадемія спеціального продовольства від пандемії голоду та недугу» 34   879,91 гривень, з яких:             5 100,00 гривень заборгованість за кредитом, 15   319,79 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 13   129,24 гривень пені, 1   330,88 гривень заборгованості по комісії. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором б/н від 04.04.2011 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відповідних платежів за договором. Дослідивши вищевказану заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне. Згідно ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Відповідно до ст.148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Як встановлено вище, окрім основного боргу, заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії, акціонерним товариством «Приватбанк» заявлено до стягнення 13   129,24 гривень пені за період з 02.09.2011 по 23.07.2018 за несвоєчасне виконання зобов'язань. Підписавши 04.04.2011 заяву про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, які розміщені в мережі інтернет на сайті банку: http://www.privatbank.ua, та позивачем, Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», відповідачу було відкрито поточний рахунок №26003060361366. Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 3.2.2.10.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Характерними ознаками наказного провадження є зокрема те, що об'єктом судового захисту є безспірне право та інтерес кредитора, відсутність спору про право. Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає і особливостей документальних доказів: – докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні. Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача; – докази мають бути лише письмовими; – докази мають підтверджувати не лише факт виникнення права вимоги стягувача, але і розмір обов'язків боржника; – відсутність публічного дослідження доказів (ця ознака зумовлена відсутністю у наказному провадженні судового засідання як такого); – особливості моменту початку і закінчення процесу доказування для суб'єктів. Характер і кількість письмових документів впливають безпосередньо на встановлення судом наявності спору про право, який є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Таке питання вирішується суддею у кожному конкретному випадку, враховуючи характер та обґрунтованість заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням сільськогосподарського виробничого кооперативу «Транснаціональна агроакадемія спеціального продовольства від пандемії голоду та недугу» є: 85623, Донецька область, Мар'їнський район, село Георгіївка, вулиця Леніна, будинок №12, а тому правовідносини між сторонами в частині нарахування пені підпадають під дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Наявність спору, як підставу для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Отже, заявником не надано суду доказів існування в нього безумовного права на стягнення пені в заявленому розмірі за визначеним ним період та доказів на підтвердження цього. Підпунктом 8 пункту першого статті 152 Господарського процесуального кодексу України визначено що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч.3 статті 152 ГПК України). При цьому, в даному випадку положення даної статті не можуть бути застосовані, оскільки всі складові частини заявлених вимог підлягають розгляду в порядку наказного провадження. За таких обставин, враховуючи недоведеність заявником виникнення в нього права грошової вимоги щодо стягнення пені у заявленому розмірі за визначений ним період, або порушення цього права відповідачем, суд відмовляє в задоволенні заяви акціонерного товариства «Приватбанк» про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст.152 ГПК України). При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Керуючись ст.ст.12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд - У Х В А Л И В Відмовити акціонерному товариству «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Транснаціональна агроакадемія спеціального продовольства від пандемії голоду та недугу» 34   879,91 гривень, з яких: 5 100,00 гривень заборгованість за кредитом, 15 319,79 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 129,24 гривень пені, 1 330,88 гривень заборгованості по комісії. Ухвала набрала чинності з моменту її підписання 21.09.2018. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).                                                            Суддя                                                                                                                С.М. Фурсова