Рішення

від 19.09.2018 по справі 914/1324/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 Справа №914/1324/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс", м. Луцьк

до відповідача Приватного підприємства "Платан", м. Стрий, Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 50 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з явився

від відповідача: не з явився .

Заяв про відвід судді не надходило. Не проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс", м. Луцьк до Приватного підприємства "Платан", м. Стрий, Львівської області, про стягнення заборгованості в розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1324/18 за правилами спрощеного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2018. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання 19.09.2018 року не з'явився.

14.09.2018 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання від позивача про долучення витягів з ЄДРПОУ до справи, а також про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2018 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив і ухвалами суду явка повноважного представника визнавалася на власний розсуд.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Агрументи позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір про купівлю-продаж транспортного засобу. На виконання умов договору позивачем 29.01.2018 року перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 110 000,00 грн. Проте, станом на момент звернення до суду з позовом відповідачем не виконано договірних зобов язань щодо передачі транспортного засобу до 20.03.2018 року. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення зазначених коштів, протк відповідач повернув борг лише частково - в розмірі 60 000,00 грн. Отже, неповернутими залишаються кошти в розмірі 50 000,00 грн., що є предметом спору.

Аргументи відповідача .

Відповідач заперечень та відзиву на позов не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.01.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір №1/2 купівлі-продажу транспортного засобу (надалі - договір).

Відповідно до п.1 договору, продавець продає належний йому транспортний засіб Автогудронатор АГ-8 МАЗ-5336, 2002 року випуску.

Згідно п.2 договору, передача вищевказаного транспортного засобу повинна здійснитися не пізніше 20.03.2018 року.

Оплата вартості транспортного засобу здійснюється за ціною 1 110 000,00 грн., з яких 10% (110 000,00 грн.) покупець зобов язується перерахувати в якості попередньої оплати на протязі 5 банківських днів після підписання договору.

На виконання умов договору ТзОВ Унідор Сервіс 29.01.2018 року перерахувало ПП Платан грошові кошти в розмірі 110 000,00 грн.

Відповідач частково повернув кошти попередньої оплати, неповернутою залишилася сума боргу в розмірі 50 000,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, 23.01.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, у зв'язку з чим позивач та відповідач набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до умов даного Договору позивачем сплачено на користь відповідача аванс у розмірі 110 000,0 0 грн., що становить 10% від ціни договору. Факт сплати попередньої оплати підтверджується випискою по рахунку від 26.01.2018 року, а також платіжним дорученням №1817 від 29.01.2018 року на суму 110 000,00 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо передачі транспортного засобу за Договором не виконав повністю, внаслідок чого 20.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із вимогою №031 про повернення авансового платежу в розмірі 110 000,00 грн., яка отримана останній 28.03.2018 року згідно рекомендованного повідомлення про вручення.

Відповідач зазначену вимогу виконав частково та повернув позивачу кошти в розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку, долучено до матеріалів справи (17.04.2018 року на суму 20 000,00 грн., 02.05.2018 рок уна суму 20 000,00 грн., 25.05.2018 року на суму 20 000,00 грн.).

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 50 000,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як доказ сплати судового збору, позивачем долучено до справи платіжне доручення від 17.07.2018 року №2224 на суму 1 762,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1 . Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" до Приватного підприємства "Платан" про стягнення заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Платан" (вул.Львівська,151, м.Стрий , Львівська область, 82400, код ЄДРПОУ 30253893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" (43006, м.Луцьк, вулиця Сюсюри,45, код ЄДРПОУ 38143539) грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., а також 1762,00 грн. судового збору

3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 вересня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.