Рішення

від 20.09.2018 по справі 920/617/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.2018 Справа № 920/617/18 м. Суми

За позовом заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул.Петропавлівська, 108; ід. код 3976885)

2) Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району Сумської області (41224, Сумська область, Ямпільський район, с. Марчихина Буда, вул. Центральна, 17; ід. код 04391993)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропервомайськ (41431, Сумська область, Глухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, 70а; ід. код 34950490)

про зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від 1-го позивача - Кунець В.В. (довіреність № 9-18-0.6-14/62-18 від 12.01.2018)

від 2-го позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

прокурор - Вортоломей М.Ф. (службове посвідчення № 035621 від 07.09.2015)

За участю секретаря судового засідання - Пономаренко Т.М.

Суть спору: до господарського суду звернувся заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району Сумської області з позовом до ТОВ Агропервомайськ про зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 13,8 га, а також про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав до суду заяву, у якій визнав позовні вимоги та просив розглядати справу без участі його представника у судовому засіданні.

Представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У підготовчому засіданні від 20.09.2018 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у даному судовому засіданні за згодою учасників справи, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання згідно з ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи по суті у судовому засіданні від 20.09.2018 судом надано вступне слово прокурору, представнику першого позивача.

Прокурор та представник першого позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Судом досліджено докази, поданні прокурором та позивачами.

Судом оголошено стислий зміст заяви, поданої до суду відповідачем як відзив на позов.

Судом досліджено докази, подані відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, оцінивши подані докази, суд встановив:

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Звернення до суду прокурор обґрунтовує необхідністю вирішення суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Підставою подання позову прокурор зазначає необхідність захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих у даному випадку на охорону землі як національного багатства.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішенні Трегубенко проти України від 02.11.2004 Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки у користування. Вищезазначені порушення призвели до того, що земельна ділянка фактично безпідставно перейшла у користування відповідача. Крім того, як зазначав прокурор, відсутність правових підстав для користування земельною ділянкою призводить до несплати орендних платежів за користування земельною ділянкою, що підриває економічні основи держави, неправомірно позбавляє останню законного та найбільш повного джерела доходу.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктом. 25-1 вказаного Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Норми Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, вказують, що Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Головне управління Держгеокадастру в Сумській області. В той же час, останнє, незважаючи на виявлені порушення, будь-яких заходів на усунення порушень щодо користування земельною ділянкою до цього часу не вживає.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Відтак суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, вивченням Шосткинською місцевою прокуратурою стану законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Ямпільського району Сумської області встановлено факт порушення інтересів держави з особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області як органу контролю у сфері земельних відносин та Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району Сумської області, на території якої розташовані земельні ділянки вказаної категорії.

Відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №200 від 23.04.2018 державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Глухівському, Середино-Будському, Ямпільському, Шосткинському районах Держгеокадастру у Сумській області Рубан В.Ф. з 26.04.2018 по 24.05.2018 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району.

В ході вказаної перевірки встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агропервомайськ без правовстановлюючих документів самовільно зайнято (засіяно зерновими культурами) земельну ділянку загальною площею 13,8 га земель державної власності за межами населеного пункту (сінокосу) в контурах 295, 296 на території Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району нормативною грошовою вартістю 406108,33 грн. (13,8 га * 29428,14 грн. нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по Сумській області), що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель Рубан В.Ф. складено:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.05.2018 №200-ДК/216/АП/09/01/-18;

- акт обстеження земельної ділянки від 05.05.2018 №200-ДК/33/АО/10/01/-18;

- припис від 16.05.2018 №200-ДК/0046/ПР/03/01/-18 з вимогою звільнити у строк до 16.06.2018 самовільно зайняту земельну ділянку;

- протокол про адміністративне правопорушення від 16.05.2018 за ст.53-1 КУпАП відносно землевпорядника ТОВ Агропервомайськ ОСОБА_4;

- винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (штрафу у розмірі 340 грн.) за ст.53-1 КУпАП на ОСОБА_4 та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок вчинення вказаного вище порушення чинного законодавства, проведений на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Розмір розрахованої шкоди склав 17893,74 грн., яка сплачена відповідачем у добровільному порядку відповідно до платіжного доручення № 287 від 30.05.2018.

Однак, станом на 20.07.2018 відповідачем приписи від 16.05.2018 №200-ДК/0046/ПР/03/01/-18 в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки до 16.06.2018 не виконано.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача

в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із положеннями ст. 125 вказаного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а його стаття 126 визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до роз'яснень наданих Пленумом Вищого господарського суду України у п. 3.1 постанови № 6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Прокурором та позивачем надані суду докази на підтвердження самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Відповідач, у свою чергу, сплатив нараховані суми адміністративного штрафу та шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, однак не надав суду доказів виконання припису Головного управлінням Держгеокадастру у Сумській області від 16.05.2018 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 13,8 га земель державної власності за межами населеного пункту (сінокосу) в контурах 295, 296 на території Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району, хоча і визнав позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 13,8 га земель державної власності за межами населеного пункту (сінокосу) в контурах 295, 296 на території Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району без відповідних правовстановлюючих документів, а отже визнає факт самовільного її зайняття відповідачем. Визнає цей факт і відповідач.

Тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, прокуратурі за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 881,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агропервомайськ (41431, Сумська область, Глухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, 70а; код ЄДРПОУ 34950490) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 13,8 га земель державної власності за межами населеного пункту (сінокосу) в контурах 295, 296 на території Марчихинобудської сільської ради Ямпільського району.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропервомайськ (41431, Сумська область, Глухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, 70а; код ЄДРПОУ 34950490) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891; р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 881,00 грн. витрат по сплаті судового збору у даній справі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 24.09.2018.

Суддя В.Л.Котельницька