Постанова

від 17.09.2018 по справі 905/885/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 справа № 905/885/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи: Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Попков Д. О. Телеснюк І. В. Красницька-Келембет А. С. (адвокат), посвідчення адвоката № 1591 від 04.01.2017 р., ордер ПТ № 005273 від 17.09.2018, витяг з договору про наданя юридичних послуг (правової допомоги) №10/1/17-0786-02 від 18.10.2017 р. не з'явились не з'явились не з'явились Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. (повний текст складено та підписано 27.06.2018 р.) у м. Харкові у справі№905/885/18 (суддя - Курило Г.Є.) за позовом до відповідача-1: до відповідача-2: про: за зустрічним позовом: до: про: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: проПублічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс , м. Маріуполь, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-трейд сервіс , м. Київ визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс , м. Маріуполь, Донецька область Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область стягнення заборгованості в сумі 1 233 574 088,56 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-трейд сервіс , м. Київ стягнення заборгованості в сумі 1 229 816 743,53 грн. та штрафу в сумі 245 963 348,65 грн. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське (позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовом №01/305 від 14.05.2018 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс", м. Маріуполь (відповідач-1),Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд Сервіс , м. Київ (відповідач-2) про визнання недійсним (правочину) договору про відступлення права вимоги (п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України), том 1, а.с.3-10).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те що, договір про відступлення права вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Трейд Сервис" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс" є удаваним правочином. Вважає, що при укладанні спірного договору відповідачами було допущено порушення приписів ст.ст.203,215,227,512,1077,1079 Цивільного кодексу України. Зазначене обґрунтовується тим, що зі змісту спірного договору вбачається фактичне укладання договору факторингу, а відтак під час його укладання сторонами договору не дотримано суб'єктивного складу правочину даного правочину.

25.05.2018 р. на поштову адресу господарського суду Донецької області в рамках справи №905/885/18 надійшла зустрічна позовна заява б/н від 24.05.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське про стягнення заборгованості за договором та штрафу до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ Дніпровський металургійний комбінат до ТОВ Таффі Плюс та ТОВ Бізнес-Трейд Сервіс про визнання недійсним правочину (договору) про відступлення права вимоги. Також, останній просив постановити ухвалу про обєднання в одне провадження вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс до Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд Сервіс про визнання недійсним правочину (договору) про відступлення права вимоги. Стягнути з ПАТ Дніпровський металургійний комбінат на користь ТОВ Таффі Плюс 1 229 816 743 (один мільярд двісті двадцять дев'ять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 53 коп. - заборгованості за договором; 245 963 348 (двісті сорок п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят три тисячі триста сорок вісім) грн. 65 коп. - штрафу від суми боргу. Судові витрати по справі покласти на відповідача за зустрічним позовом, стягнувши з ПАТ Дніпровський металургійний комбінат на користь ТОВ Таффі Плюс 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору (том 1, а.с.41-50).

У відповідності до ч.10 ст.30 ГПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду с первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вини виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ Таффі Плюс , м. Маріуполь посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське умов трьохстороннього договору про переведеннгя боргу (заміни сторони у зобов'язанні) БТС-18-04-23 від 23.04.2018 в частині сплати винагороди, зобов'язання за яким було передано відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р.

Відповідач-1 відзначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2017 р. у справі №910/2031/16 з ПАТ ДМК на користь ТОВ Метінвест Холдинг стягнуто пеню в сумі 2 468 773 770,41 грн. та 3% річних в сумі 232 481 129,74 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 р. у справі №910/2031/16 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2018 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/885/18 зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське про стягнення заборгованості в сумі 1229816743,53 грн. та штрафу в сумі 245963348,65 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. (повний текст 27.06.2018 р.) по справі № 905/885/18 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс", м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-трейд сервіс", м. Київ про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське про стягнення заборгованості в сумі 1229816743,53 грн., та штраф в сумі 245963348,65 грн., задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс" заборгованість в сумі 1229816743,53 грн. та штрафу в сумі 245963348,65 грн., судовий збір в сумі 616700,00 грн.

Обгрунтовуючи рішення суд посилався на те, що оспорюваний договір, на підставі якого було здійснено заміну кредитора у зобов'язанні, жодним чином не зачіпає законні права та інтереси позивача як боржника у таких зобов'язаннях, оскільки зміна особи кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-трейд сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс" не тягне за собою збільшення обсягу вимог кредитора до боржника у зв'язку зі зміною особи кредитора та не ставить позивача після заміни особи кредитора у зобов'язанні, в якому позивач є боржником, у становище гірше, ніж те, у якому позивач був до заміни, що не може свідчити про наявність у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу у розумінні ст.4 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, оспорюваний договір було укладено за попередньої згоди позивача на його укладання (лист №01/268 від 03.05.2018.) та з подальшим поінформуванням останнього про його укладання (лист б/н від 07.05.2018).

Стосовно зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов повністю доведений відповідачем-1 та обґрунтований матеріалами справи, виходив з того, що заперечення відповідача за зустрічним позовом проти позову є необґрунтованими, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача заборгованості в сумі 1229816743,53 грн. та штраф в сумі 245963348,65 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ Дніпровський металургійний комбінат звернулось з апеляційною скаргою №01/471 від 11.07.2018 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. у справі №905/885/18 у повному обсязі. Прийняти нове рішення, яким первісний позов Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальнісю Таффі плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-трейд сервіс про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р. - задовольнити у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс до Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення заборгованості у розмірі 1 229 816 743,53 грн., штрафу у розмірі 245 963 348,65 грн., а також судового збору у розмірі 616 700,00 грн. - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що рішення господарського суду Донецької області у справі №905/885/18 від 25.06.2018 р. незаконне, необґрунтоване та таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Підставами скасування вважає те, що п.6 договору передбачено, що в якості оплати за відступлення права вимоги відповідач-1, за умови передачі відповідачем-2 оригіналів документів, передбачених п.5 договору (підписання сторонами акта прийому-передачі оригіналів документів) зобов'язується сплатити відповідачу-2 кошти в розмірі 1 234 386 885,21 грн. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього договору.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи допущено порушення застосування норм матеріального права, а саме господарським судом до спірних правовідносин помилково не застосовано положення ст.512 Цивільного кодексу України, та неправильного застосування положень ст.1077 ЦК України, що на думку останнього, призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також, ПАТ ДМК вважає, що при укладенні спірного договору відповідачами було допущено порушення приписів ст.ст.203,2015,227,512,1077,1079 Цивільного кодексу України. Зазначене обґрунтовує тим, що зі змісту спірного договору вбачається фактичне укладення договору факторингу, а відтак під час його укладання сторонами договору не дотримано суб'єктного складу встановленого чинним законодавством України до даного правочину.

Відзначає, що порушення норм матеріального права полягають у тому, що господарський суд Донецької області приймаючи оскаржуване рішення дійшов помилкового висновку, що оскаржуваний договір, є договором цесії, та не вірно застосував положення ст.1077 Цивільного кодексу України, не надавши належну оцінку умовам спірного договору (п.6 договору, яким передбачено здійснення плати за відступлення права вимоги), а також помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст.512 ЦК України в частині не надання оцінки доводам ПАТ ДМК , що у відповідності до вимог чинного законодавства договір цесії не може бути оплатним.

Посилається на те, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги, що при укладенні спірного правочину сторонами не дотримано суб'єктного складу встановленого Цивільним кодексом України до даного виду правочину, що у відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним. Внаслідок не застосування до спірних приписів ст.215 Цивільного кодексу України.

Скаржник відзначає, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів; дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 сформовано колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Стойка О.В. (том 1, а.с.175).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2018 р. керуючись ст.ст. 234,262 Господарського процесуального кодексу України відкрито апеляційне провадження у справі №905/885/18; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 02.08.2018 р. включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (том 1, а.с.176-177).

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №758/2018 від 02.08.2018 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії Стойки О.В., для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016 року), п.11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/885/18 (том 2, а.с.212).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано склад колегії (за наявності): Чернота Л.Ф., судді - Попков Д.О., Зубченко І.В. (том, а.с.213).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2018 р., керуючись ст.ст.234,235,268,270 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. (повний текст 27.06.2018 р.) по справі №905/885/18 призначено на 17.09.2018 р. о 15:00 год. (том 1, а.с.214-215).

02.08.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Тред сервіс , м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 31.07.2018 р., в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд сервіс на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/885/18 відмовити у повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпрвський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд сервіс на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/885/18 проводити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд сервіс (том 1, а.с.216-229). Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

02.08.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 31.07.2018 р., в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд сервіс на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/885/18 відмовити у повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-трейд сервіс проводити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс (том 1, а.с.231-246). Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2018 р. скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. у справі №905/885/18 у повному обсязі. Прийняти нове рішення, яким первісний позов Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальнісю Таффі плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Трейд сервіс про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р. - задовольнити у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс до Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про стягнення заборгованості у розмірі 1 229 816 743,53 грн., штрафу у розмірі 245 963 348,65 грн., а також судового збору у розмірі 616 700,00 грн. - відмовити у повному обсязі.

Представники відповідача 1,2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання 17.09.2018 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/885/18.

Заслухавши позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

29.12.2010 р. між ТОВ Метінвест Холдінг , як постачальником, та ВАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського (яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат ), як покупцем, укладено договір поставки №ГРД-01/10-5000, за умовами якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця залізорудний концентрат, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Специфікаціями №№ 8 - 18 до договору поставки сторони визначили зміст, ціну, загальну вартість, кількість товару, що підлягав поставці в спірні контрактні періоди (з 01.10.2012р. по 30.06.2015р.), умови та строки його поставки.

В межах даної справи судом прийнято рішення щодо стягнення з відповідача-1 (ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ) основного боргу в сумі 5 191 526 432,65 грн., з урахуванням обмежень по сумі відповідальності поручителя за договором поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р., а також стягнуто з відповідача-2 суму боргу в розмірі 20 000 грн. (в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017р.).

Під час розгляду спору судами встановлено факт порушення відповідачем ПАТ Дніпровський металургійний комбінат договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, що в свою чергу є підставою для застосування відповідальності передбаченої законом (ст. 549, 625 ЦК України) та договором сторін (п. 8.3 договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 р.).

У подальшому, 04.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Трейд сервіс" (кредитор) в особі Директора Пилипчук С.В., яка діє на підставі Статуту з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс" (новий кредитор) в особі директора Антонюка А.В., який діє на підставі Статуту було укладено договір №БТС-18-05-04 про відступлення првава вимоги, за умовами якого кредитор (відповідач 2) відступає новому кридитору (відповідачу 1) всі права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (позивач, боржник) по договору про переведення боргу №БТС-18-04-23 від 23.04.2018р. (первісний договір), який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг", кредитором та боржником, з усіма змінами та доповненнями, або у зв`язку з ними, згідно п.1 договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що кредитор передає (відступає) новому кредитору всі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути в майбутньому кредитора до боргу по первісному договоруабо у зв`язку з ним, і всі способи захисту прав, які доступні кредитору (далі - права вимоги) на загальну суму еквівалентну 47 152 778,31 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), включаючи, право вимоги виконання грошових зобов`язань по первісному договору на суму еквівалентну 39 430 699,85 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), зі сплати винагороди передбаченої п.2.1 первісного договору, а також право вимоги грошових зобов`язань на суму еквівалентну 9 430 555,66 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3 первісного договору.

Підписанням даного договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені і згодні з умовами первісного договору, за умовами якого, боржник зобов`язаний сплатити кредитору еквівалент грошового зобов`язання (винагороду) в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) протягом двох днів з моменту вступу в силу первісного договору. Сума, яка підлягає сплаті в гривні, визначається боржником по офіційному курсу долару Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) встановленому Національним банком України на день здійснення платежу.

Моментом переходу (відступлення) прав вимоги до кредитора до нового кредитора є дата підписання сторонами даного договору, згідно п.3 договору.

Умовами пункту 6 договору передбачено, що в якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п. 5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов`язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 234 386 885 (один мільярд двісті тридцять чотири мільйона триста вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору.

Даний договір вважається укладений, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до закінчення сторонами зобовязань по ньому, згідно п.11 договору.

Із тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2017 у справі №910/2031/16, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 2 468 773 770, 41 грн. пені обчисленої за період прострочення з 09.02.2015 р. по 19.01.2016 р. у відношенні заборгованості по договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010; 232 481 129, 74 грн. 3 % річних обчислених за період прострочення з 10.02.2013 р. по 19.01.2016 р.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, рішення господарського суду господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р. у справі №910/2031/16 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №910/2031/16 має преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують, тобто наявність у Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Камянське перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" заборгованості за Договором поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 у розмірі 2468773770, 41 грн. пені обчисленої за період прострочення з 09.02.2015 по 19.01.2016 у відношенні заборгованості по договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010; 232481129, 74 грн. 3 % річних обчислених за період прострочення з 10.02.2013 по 19.01.2016.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач-1 не є фінансовою установою відповідно до чинного законодавства, з огляду на що не має права надавати будь-які фінансові послуги, зокрема. Укладати договір факторингу, яким є договір про відступлення права вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018 р.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.05.2018 р. між відповідачем-2 та відповідачем-1 було укладено договір №БТС-18-05-04 про відступлення права вимоги.

За умовами цього договору відповідач-2 уступив відповідачу -1 усі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому у кредитора до боржника (ПАТ ДМК ) за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №БТС-18-04-23 від 23.04.2018 р. (первісний договір) на загальну суму еквівалетну 47 296 839,82 доларів США, включаючи права вимоги виконання грошового зобов'язання за первісним договором на сумум еквівалетну 47 152 778,31 доларів Сполучених Штатів Америки, по виплаті винагороди, передбаченої п.2.1 первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 430 555,56 доларів Сполучених Штатів Америки по виплаті штрафу, передбаченого п. 4.3 первісного договору.

У свою чергу, відповідач-1 зобов'язався сплатити на користь відповідача - 2 суму у розмірі 1 234 386 885 (один мільярд двісті тридцять чотири мільйона триста вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. протягом двох робочих днів з моменту укладання цього договору.

Вищенаведені обставини вірно було встановлено судом першої інстанції та не спростовані апелянтом.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, згідно ст.513 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14.1.255. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Таким чином, відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу а якщо - безоплатний, то - застосовуються положення про договір дарування.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Що стосується факторингу, то відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст.5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", згідно ст.1079 Цивільного кодексу України.

За змістом п.1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06.02.2014 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231", до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сам же договір факторингу у нормі вищезазначеної статті Цивільного кодексу України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Частиною 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

У відповідності до вимог ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У даному випадку, між відповідачем-1 та відповідачем -2 було укладено оплатний договір відступлення права вимоги, що не суперечить вимогам ст.512 і приписам ч.ч. 1,5, ст.626, ст. 638, ч.3 ст. 656 ЦК України, оскільки діюче законодавство визначає, що відступлення права вимоги може бути оплатним.

Як вищезазначено, в якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п.5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов'язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 234 386 885,21 грн. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору, у відповідності до п. 6 договору.

Умовами пункту 5 договору визначено, що кредитор зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу даного договору передати новому кредитору оригінали всіх документів, із яких слідує права вимоги, копії яких, завірені підписом представника і печаткою кредитора передані новому кредитору під час підписання даного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.04.2018 р. між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 підписано акт приймання-передачі оригіналів документів по договору про відступлення права вимоги №БТС-18-04-23 від 04.05.2018 р. (том 1, а.с.56)

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір про відступлення права вимоги №БТС-18-04-23 від 04.05.2018 р. не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а передбачає оплату за відступлення права вимоги.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої ст.47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.

Отже, між договором купівлі-продажу права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги).

Однак, відмінність полягає в тому, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А в договорі факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, як це передбачено вимогами ст. 1084 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку, позивач помилково вважає, що було укладено договір факторингу.

Така позиція позивача суперечить приписам ст.1077 ЦК України. Предметом договору факторингу є фінансування (передача грошових коштів) однією особою (фактором, який є фінансовою установою) іншої особи (клієнта) за плату та під відступлення права вимоги до третьої особи клієнтом фактору.

Розподіл прав та обов'язків за договором факторингу відбувається у наступному порядку: - фактор зобов'язується передати кошти у розпорядження Клієнта за плату; - клієнт зобов'язаний оплатити Фактору послугу фінансування; - Клієнт уступає Фактору право вимоги до третьої особи.

Стосовно спільного договору, то розподіл прав та обов'язків між ТОВ Бізнес-Трейд сервіс та ТОВ Таффі Плюс є наступним: - клієнт зобов'язаний оплатити Фактору послугу фінансування; - Клієнт уступає Фактору право вимоги до третьої особи.

У даній справі, спірний договір не визначає істотні (обов'язкові) умови договору факторингу, такі як: - передача однією особою у розпорядження іншої грошових коштів (фінансування) під відступлення права вимоги; - оплата послуг особи, яка здійснює фінансування іншою особою, яка отримує фінансування.

Оскільки, відповідачем-1 та відповідачем-2 при укладені спірного договору не погоджувались умови договору, які є істотними для договору факторингу, то твердження позивача про фактичне укладення між відповідачами договору факторингу є необгрунтованими та не відповідають фактичним умовам договору та зобов'язанням, які виникли у сторін договору у зв'язку з його укладенням.

З умов спірного договору вбачається, що грошові кошти за відступлення права вимоги сплачує ТОВ ТАФФІ ПЛЮС (новий кредитор) на користь ТОВ Бізнес-Трейд сервіс (первісний кредитор), а не навпаки. В той час, як за умовами договору факторингу саме клієнт (особа яка відступає право вимоги) здійснює і передачу права вимоги на корить фактора (нового кредитора), і, окрім того, оплачує послуги фактора за фінансування.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладенню спірного договору передувало отримання у письмовій формі згоди ПАТ ДМК на відступлення права вимоги, однак, така згода не вимагалась, а ні чинним законодавством, а ні умовами договору, з якого випливає право вимоги ТОВ Бізнес-Трейд сервіс до ПАТ ДМК .

Із матеріалів справи вбачається, що 03.05.2018 року ПАТ ДМК листом №01/268 (том 1, а.с.57), підписаним Генеральним директором ПАТ ДМК Подкоритовим О.Л, та скріпленим печаткою підприємство, було надано згоду TOB Бізнес-Трейд сервіс на укладення спірного договору з ПАТ Таффі Плюс .

Зокрема, позивач не заперечував проти передачі (відступлення) Новому кредитору (тобто ТОВ Таффі Плюс ) всіх прав вимоги за договором про переведення боргу (заміни сторони в зобов'язанні) №БТС-18-04-23 від 23.04.2018 р., включаючи право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму еквівалентну 47 152 778,31 дол. США, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму еквівалентну 9 430 555,66 дол. США по сплаті штрафу згідно п. 4.3. первинного договору.

За наявності зазначеного вище листа, а ні у відповідача-1, а ні у відповідача-2 не виникло жодних сумнівів щодо того, що при укладенні спірного договору не було порушено майнових інтересів або прав ПАТ ДМК .

Як вбачається зі змісту листа від 10.05.2018 р. №01/289 (том 1, а.с.64), який підписано Генеральним директором ПАТ ДМК Подкоритовим О.Л., та скріплено печаткою підприємство, позивач фактично визнає існування перед ТОВ Таффі Плюс заборгованості, право вимоги якої перейшло останньому від ТОВ Бізнес-Трейд сервіс .

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що при укладенні спірного договору, не було порушено майнових прав позивача, оскільки об'єм його зобов'язань не змінився, а відбулася лише заміна кредитора у зобов'язанні. До укладення спірного договору від ПАТ ДМК було отримано відповідно згоду, а після його укладення ТОВ Бізнес-Трейд сервіс листом від 07.05.2018 р. повідомило ПАТ ДМК про укладення спірного договору. Відтак, у позивача відсутнє порушене право.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Щодо тверджень позивача про те, що спірний договір має бути визнаний недійсним, у зв'язку з його укладання відповідачем-1 без спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на її здійснення, то суд апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.

З приписів Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" випливає, що вказаний закон є нормативно-правовим актом спеціальної дії, який регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг. Сфера дії цього закону за суб'єктним складом обмежується: фінансовими установами, особами, які здійснюють діяльність з посередницьких послуг на ринках фінансових послуг, об'єднаннями фінансових установ, включених до реєстру саморегулівних організацій.

У зв'язку з цим відсутні правові підстави для застосування до суб'єктів господарювання, що не є фінансовими установами, та набувають на платній основі право вимоги до третіх осіб на підставі договорів купівлі-продажу права вимоги, незалежно від умов такого набуття норм Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Таким чином, відсутні підстави вважати, що спірний договір є договором факторингу.

Чинне законодавство не вимагає наявності такої ліцензії для укладення договору відступлення права вимоги.

Щодо форми правочину договору відступлення права вимоги, то правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом, у відповідності до вимог ст. 513 ЦК України. Інших вимог до договору відступлення права вимоги законодавством не визначено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем-1 та відповідачем-2 повністю було дотримано вимоги діючого

законодавства при укладені спірного договору, а також враховано інтереси позивача шляхом погодження укладення договору, а також своєчасно проінформовано про укладення договору.

Таким чином, апеляційна скарга ПАТ ДМК є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим судом обґрунтовано не прийняті посилання позивача на порушення його права як заінтересованої особи укладанням спірного правочину, оскільки умовами договору у позивача виник обов'язок перед відповідачем-1 щодо виконання на користь останнього грошового зобов'язання.

Приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У даному випадку, позивач не є стороною договору, правомірність укладення якого ним оспорюється.

Дослідивши матеріали справи в цій частині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №БТС-18-04-23 від 04.05.2018р. відсутні.

Оспорюваний договір, на підставі якого було здійснено заміну кредитора у зобов'язанні, не зачіпає законні права та інтереси позивача як боржника у таких зобов'язаннях, оскільки зміна особи кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Трейд сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таффі плюс" не тягне за собою збільшення обсягу вимог кредитора до боржника у зв'язку зі зміною особи кредитора та не ставить позивача після заміни особи кредитора у зобов'язанні, в якому позивач є боржником, у становище гірше, ніж те, у якому позивач був до заміни.

Зокрема, оспорюваний договір було укладено за попередньої згоди позивача на його укладання, що підтверджується копією листа від 03.05.2018 р. №01/268 (а.с.57, том 1) та з подальшим поінформуванням останнього про його укладання, про що свідчить копія листа від 07.05.2018 р. (а.с.62, том 1).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №БТС-18-04-23 від 04.05.2018 р., укладеного між відповідачами підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині оскаржуване рішення, також є законним, таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи та діючому законодавстві України з огляду на наступне.

Суд першої інстанції вірно встановив, що на підставі договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язання) №БТС-18-04-23 від 23.04.2018 виникло грошове зобов'язання ПАТ ДМК перед ТОВ Бізнес-Трейд сервіс щодо сплати винагороди у сумі, еквівалетній 47 152 778,31 доларів США протягом 2 днів з моменту укладання договору, а також штраф в еквіваленті 9 430 555,56 доларів США у випадку невиконання цього зобов'язання на підставі п.4.3 договору. Строк оплати винагороди за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №БТС-18-04-23 від 23.04.2018 р. сплинув 26.04.2018 р.

При цьому, ПАТ ДМК не надало до суду доказів оплати винагороди ТОВ Бізнес-Трейд сервіс у розмірі 1 229 816 743,53 грн. (що еквівалентно 47 152 778,31 доларів США) у визначений договором строк.

Зокрема, пунктом 4.3 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, первісний боржник (ПАТ ДМК ) зобов'язаний сплатити Новому боржнику (ТОВ Бізнес-Тред сервіс ) штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору, що становить еквівалент 9 430 555,56 доларів Сполучених Штатів Америки. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається Первісним боржником за курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приписами ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Частиною 2 ст.524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, задоволення зустрічного позову ТОВ Таффі Плюс до ПАТ ДМК про стягнення боргу відповідає положенням оспорюваного договору та ґрунтується на діючому законодавстві України, відтак доводи апелянта про незаконність стягнення з ПАТ ДМК боргу у розмірі 1 475 780 092,18 грн. є безпідставними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом, період, правові підстави, суд апеляційної інстанції вважає, що останній є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Камянське, Дніпропетровська область залишається без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 року (повний текст 27.06.2018 р.) у справі №905/885/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового сбору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. (повний текст 27.06.2018 р.) у справі №905/885/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 р. (повний текст 27.06.2018 р.) у справі №905/885/18 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Скаржника - Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Камянське, Дніпропетровська область.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови

У судовому засіданні 17.09.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018р.

Головуючий суддя (доповідач): Л. Ф. Чернота

Судді: І.В.Зубченко

Д.О.Попков

Надруковано примірників 5:

1 - позивачу;

1 - відповідачу-1 ;

1- Відповідачу-1;

1 - у справу;

1 - ГСД О;