Рішення

від 21.09.2018 по справі 817/1609/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2018 року м. Рівне №817/1609/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати рішення відповідача від 22.02.2018 №367 та №358; зобов'язати відповідача розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га у порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 11.06.2018 у справі №817/920/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про визнання незаконним рішення Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №358 - виділено в окреме самостійне провадження, присвоєно номер провадження №817/1609/18.

Суд дійшов висновку, що рішення Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №358 відповідає ознакам нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, тому судовий розгляд цієї справи повинен відбуватися з урахуванням особливостей, визначених статтею 264 КАС України.

Главою 11 розділу ІІ КАС України передбачені особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Ухвалою суду від 13.06.2018 розгляд справи призначено у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 20.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2018.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, проте подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою суду від 13.09.2018 постановлено провадити розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області із заявою про надання безоплатно у власність земельної ділянки загальною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області в селі Гільча Друга Здолбунівського району. Рішенням Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №367 позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з прийняттям рішення Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №358. Так, рішенням Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №358 вирішено: передбачити з моменту прийняття рішення передавати земельні ділянки з земель запасу сільської ради фізичним особам з реєстрацією місця проживання на території Урвенської сільської ради. Позивач вказує, що рішення №358 є протиправним, оскільки встановлює обмеження щодо вільного вибору земельної ділянки для приватизації.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржуване рішення не суперечить нормам чинного законодавства, а орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо вирішення земельних питань на відповідній території. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області із заявою про надання безоплатно у власність земельної ділянки загальною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області в селі Гільча Друга Здолбунівського району (а.с. 8).

Рішенням Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (сьоме скликання) від 22.02.2018 №367 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з прийняттям рішення Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №358 (а.с. 9).

Так, рішенням Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22.02.2018 №358 Про врегулювання надання земельних ділянок фізичним особам із земель запасу на території Урвенської сільської ради вирішено: передбачити з моменту прийняття рішення передавати земельні ділянки з земель запасу сільської ради фізичним особам з реєстрацією місця проживання на території Урвенської сільської ради (далі іменується - Рішення №358) (а.с. 10).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного Рішення №358, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі іменується - Закон України №280/97-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону України №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України №280/97-ВР).

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів (підпункт 1 пункту а) частини 1 статті 33 Закону України №280/97-ВР).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (далі іменується - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що повноваження щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад реалізовуються шляхом підготовки виконавчим органом сільської ради пропозицій щодо постановленого питання та внесення їх на розгляд відповідної ради.

Відповідачем не надано суду доказів того, що його виконавчий орган звертався до сільської ради з підготовленими пропозиціями щодо реалізації повноважень з питань надання земель громадянам у власність. Натомість, відповідачем прийнято оскаржуване Рішення №358 самостійно.

Конституційний Суд України в Рішенні №10-рп/2010 від 01.04.2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вказав: 3.2. Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України Про місцеве самоврядування в Україні (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року №6-рп/2002) . Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону ( пункт 34 частини першої статті 26) .

Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин. Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

4. Відповідно до пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям інші питання місцевого значення , а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції .

На переконання суду, відповідач при прийнятті Рішення №358 виконував владну управлінську функцію, зокрема нормотворчу.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Нормативно-правовий акт - це офіційний акт-документ компетентних суб'єктів правотворчості, який містить норми права, що забезпечуються державою. Він є однією з форм існування та вираження норм права, є основною формою права для багатьох правових систем сучасності.

Типові ознаки нормативно-правового акта: приймається уповноваженими суб'єктами правотворчості (правотворчими органами або народом); виражає державну волю домінантної частини населення або всього народу; завжди містить нові норми права чи змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків; приймається відповідно до певної процедури; має форму письмового акта - документа, певні реквізити та структуру (преамбула, глави, розділи, статті, частини, пункти); публікується в офіційних спеціальних виданнях, в яких текст акта має бути автентичним офіційному зразку цього акта.

Основними ознаками нормативно-правових актів місцевого самоврядування є:

1. Письмова форма та визначена структура.

2. Загальнообов'язковість. Приписи нормативно-правових актів місцевого самоврядування підлягають обов'язковому виконанню на відповідній території всіма фізичними та юридичними особами, кому вони адресовані.

3. Прийняття суб'єктами місцевого самоврядування в межах нормотворчої компетенції. Нормативно-правові акти місцевого самоврядування приймаються відповідним суб'єктом в межах встановленої нормотворчої компетенції, яка передбачає право на встановлення, зміну та скасування правових норм. Перелік нормотворчих повноважень встановлюється законодавством, а також відповідними нормативно-правовими актами місцевого самоврядування, в першу чергу статутом територіальної громади.

4. Універсальність. Нормативно-правові акти місцевого самоврядування є універсальним інструментом регулювання різноманітних відносин, що має міжгалузевий та комплексний характер. Це виявляється в тому, що нормативно-правові акти місцевого самоврядування є джерелами багатьох галузей права (конституційного, муніципального, фінансового, господарського, земельного, адміністративного тощо).

5. Офіційність. Офіційність підтверджується використанням державного гербу на бланку та печатці, при цьому допустимим є використання поряд з державною місцевої символіки (наприклад, герба міста, села).

6. Підзаконність. Нормативно-правові акти місцевого самоврядування приймаються у відповідності до законів як актів вищої юридичної сили в державі та є результатом діяльності, попередньо санкціонованою державою через закріплення права на її здійснення у відповідних законодавчих актах. Нормативно-правові акти органу місцевого самоврядування, доповнюючи та розширюючи норми законів, виконують конкретизаційну роль, яка має диспозитивну природу та передбачає варіативність залежно від волі нормотворчого органу та місцевих інтересів.

7. Цільова орієнтація та вольовий характер. Нормативно-правовий акт, виданий в системі місцевого самоврядування, має насамперед інтерес локального характеру, обумовлений, власне, інтересом окремої територіальної громади та головною функціональною метою місцевого самоврядування - вирішенням питань місцевого значення.

8. Особливий предмет регулювання - питання місцевого значення. Питання місцевого значення стосуються широкого кола сфер управління, однак пов'язані з безпосереднім забезпеченням життєдіяльності територіальної громади, локальною спрямованістю та вирішенням конкретних проблем громадян (питання регулювання земельних відносин).

9. Локальний характер територіальної дії.

Так, оскаржуване Рішення №358, в цілому відповідає ознакам нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, оскільки: регулює питання земельних відносин - питання місцевого значення; визначає загальнообов'язковість передачі земельних ділянок виключно громадянам, які зареєстровані сільської ради; містить ознаки офіційності; виконує конкретизаційну роль.

Відповідно до частин 1-5 статті 59 Закону України №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради. Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відтак відповідач при прийнятті Рішення №358 повинен був дотримуватися визначеної законом процедури прийняття такого акта, чого зроблено не було.

По суті питання, що вирішене оскаржуваним Рішенням №358, суд зазначає наступне.

Абзацом 1 частини 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Відповідно до пункту в) частини 3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 статті 116 ЗК України).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 6 статті 118 ЗК України).

Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не обмежено право особи на звернення до відповідного органу із заявою про надання земельної ділянки у власність на території будь-якої адміністративно-територіальної одиниці. Законом не обумовлена необхідність отримання земельної ділянки за місцем проживання. Тому отримати ділянку землі можна в будь-якій області України.

Визначене оскаржуваним Рішенням №358 обмеження щодо надання земельних ділянок виключно жителям території Урвенської сільської ради суперечить нормам чинного законодавства, оскільки визначає обмеження, що не встановлене жодним законом, як можливе.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідачем не доведено в порядку статті 77 КАС України правомірності оскаржуваного рішення, яке підлягає скасуванню.

Питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову в порядку пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (35762, Рівненська область, Здолбунівський район, село Гільча Друга, вулиця Першотравнева, 65; код ЄДРПОУ 04386568) про визнання протиправним рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним Рішення Урвенської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 22 лютого 2018 року №358 Про врегулювання надання земельних ділянок фізичним особам із земель запасу на території Урвенської сільської ради , яким вирішено: передбачити з моменту прийняття рішення передавати земельні ділянки з земель запасу сільської ради фізичним особам з реєстрацією місця проживання на території Урвенської сільської ради.

Зобов'язати Урвенську сільську раду Здолбунівського району Рівненської області невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у виданні, в якому офіційно оприлюднюються відповідні рішення органу місцевого самоврядування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.