Рішення

від 19.09.2018 по справі 1640/2436/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2436/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Осадчої І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №1640/2436/18 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чутово-браун" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, Фонд) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чутово-браун" (надалі - відповідач, ТОВ "Чутово-Браун") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 19 709,09 грн та пені у розмірі 1029,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач у 2017 році не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19 709,09 грн та пені у розмірі 1029,21 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що на підприємстві працювала особа з інвалідністю ОСОБА_3 з 21.12.2016 по 08.11.2017. Після звільнення вказаної особи підприємство направило до центру зайнятості Звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 16.11.2017, який зареєстрований центром 17.11.2017, тому підстави для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Чутово-Браун" (код ЄДРПОУ 32217801) зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку.

28.02.2018 ТОВ "Чутово-Браун" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 5).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2017 році становила 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) становить 1 особа.

Однак, на думку позивача, на підприємстві не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв'язку з чим здійснено нарахування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19 709,09 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1029,21 грн (за 87 днів (з 17.04.2018 по 12.07.2018)) (а.с. 7).

Так, частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Приписами статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених положень Закону випливає висновок про те, що на підприємстві лежить обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст.217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вищенаведених норм свідчить на користь висновку про те, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, на ТОВ "Чутово-Браун" працювала 1 особа - ОСОБА_3, якого прийнято на посаду змінного охоронця наказом №9-к від 20.12.2016 (а.с. 36) та звільнено з посади наказом №25-к від 08.11.2017 (а.с. 27) через прогули згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Як видно з наданої до матеріалів справи довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0850456 (а.с. 35), ОСОБА_3 при первинному огляді встановлено другу групу інвалідності з 09.06.2017, тобто вказана особа є особою з інвалідністю з 09.06.2017.

До того ж, згідно з поясненнями представника відповідача, після звільнення ОСОБА_3 до центру зайнятості був направлений звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з метою працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 (у редакції наказу Мінсоцполітики від 05.12.2016 №1476) затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", яка подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Згідно з відомостями Чутівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з метою працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем подавався 16.11.2017 з вакансією "охоронець", особи з інвалідністю на дану вакансію центром зайнятості не направлялися (а.с. 17-19).

Отже відповідач виконав свій обов'язок щодо працевлаштування інвалідів та обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів за період червень - грудень 2017 року, тобто за 7 місяців 2017 року.

Частина перша статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає, що обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи методику, яка застосовується позивачем при обрахунку середньооблікової кількості осіб з інвалідністю (6 місяців відпрацьованих особою з інвалідністю / 12 місяців року = 0,5), що округлюється до 1, а не до 0, як стверджує позивач, на підприємстві ТОВ "Чутово-Браун" працювала 1 особа з інвалідністю.

При вирішенні питання щодо правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_3 фактично перебував у трудових відносинах з відповідачем протягом 6 місяців 2017 року суд вважає доведеним факт працевлаштування підприємством однієї особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Відтак відповідач дотримався нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чутово-Браун" (вул. Садова, 1, с. Смородщина, Чутівський район, Полтавська область, 38842, код ЄДРПОУ 32217801) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 24.09.2018.

Суддя Є.Б. Супрун