Рішення

від 18.05.2007 по справі 15/285-06-7511

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

         "18" травня 2007 р.

Справа  № 15/285-06-7511

Господарський

суд Одеської області у складі:

судді                                              

Петрова В.С.

При

секретарі                                

Стойковій М.Д.

За

участю представників:

від

позивача -                               

ОСОБА_2;

від  відповідача -                          Христич О.В.,

від

третьої особи -                        не

з'явився, 

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального

підприємства „Одесміськелектротранс” про витребування майна за участю третьої

особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача

-Державного підприємства „Юрресурс”, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до

Комунального підприємства „Одесміськелектротранс”, третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача -Державне підприємство „Юрресурс”,

про зобов'язання відповідача відпустити майно, належне позивачу на праві

власності, вказане у наряді НОМЕР_1 від 27.06.2006 р. та довіреності серія

НОМЕР_2 від 30.06.2006 р., а саме: рейки залізничні широкої колії -13,078 т;

рейки залізничні вузької колії -10,48 т; дріт сталевий -5,6 т; канати сталеві

(трос) -3,81 т; електроди зварювальні -2,635 т; кабелі типу СРГ, ВРГ, НРГ -3,5

км; кабель контрольний -1 км; шпали дерев'яні залізничні широкої колії - 0,11

тис. шт.; опори залізобетонні -59 шт.; шпали залізобетонні 470 шт.,

комплектуючі вироби -11,75 т; протигази ЦП-5 3000 шт. на загальну суму з ПДВ 48

700 грн.  В обґрунтування позовних вимог

позивач послався на наступне.

19 червня 2006 року між фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 та  Державним

підприємством „Юрресурс” (діяв від імені Державного комітету України з

державного матеріального резерву за договором доручення № юр/55-05 від

11.11.2005 року)  був укладений контракт,

згідно якого ДП „Юрресурс” зобов'язалось передати (поставити) в обумовлений

контрактом строк продукцію державного резерву, в т.ч. мобілізаційного. Вказаний

контракт був укладений ДП „Юрресурс” з позивачем на підставі рішення конкурсної

комісії на право закупівлі продукції згідно протоколу засідання конкурсної

комісії НОМЕР_3 від 08.06.2006 року. Загальна сума контракту встановлена 51

622,00 грн., яку позивачем було сплачено платіжним дорученням НОМЕР_4 від

22.06.2006 року.

Також позивач вказує на те, що

відповідно до п. 8.1 зазначеного контракту право власності на продукцію до позивача

переходить після отримання ним наряду. А пунктом 4.3 контракту визначено, що

позивач з дня одержання наряду зобов'язується вибрати (вивезти) або

переоформити на свій рахунок продукцію по складській квитанції (договору на

відповідальне зберігання) з поверненням ДП „Юрресурс” акту виконання наряду

(або завіреної підприємством відповідального зберігання копії) в 30-тиденний

термін з дати, зазначеної в наряді.

Так, як зазначає позивач, Державний

комітет України з державного матеріального резерву згідно з розпорядженням

Кабінету Міністрів України від 04.10.2004 р. № 689-р із мобілізаційного резерву

в порядку розбронювання по договору № ЮР/55-05 від 11.11.2005 року, доручення №

155 від 08.06.2006 р., видав наряд НОМЕР_1 від 27 червня 2006 року (протокол засідання

конкурсної комісії НОМЕР_3 від 08.06.2006 р.) та доручив КП

„Одесьміськелекротранс” відпустити ДП „Юрресурс” товари і матеріали. Відтак,

позивач посилається на те, що з 27.06.2006 року він став власником майна,

перелік якого вказаний у наряді. Однак, всупереч розпорядженню Державного

комітету України з державного матеріального резерву КП „Одесьміськелекротранс”

категорично відмовило в реєстрації листів позивача з проханням відпустити ТМЦ

згідно наряду НОМЕР_1 від 27.06.2006 року.

Крім того, позивач зазначає, що у

зв'язку з тим, що позивач став власником ТМЦ з 27.06.2006 року 07 липня 2006

року позивач уклав з ТОВ „Росконтакт” договір НОМЕР_5, на підставі якого

позивач продав ТОВ „Росконтакт” ТМЦ на загальну суму з ПДВ 100 000,00 грн.

згідно специфікації. При цьому позивач посилається на те, що з вини КП

„Одесьміськелекротранс”, яке відмовляє відпустити ТМЦ, позивач несе

відповідальність перед ТОВ „Росконтакт” за неналежне виконання умов договору.

В якості підстави позовних вимог

позивач посилається на ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно якої власник

має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідальної

правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 31.07.2006 р. порушено провадження у справі №

15/285-06-7511 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 16.08.2006 р. провадження у справі № 15/285-06-7511 було

зупинено до вирішення господарським судом м. Києва адміністративної справи № 15/554-А

за позовом КП „Одесміськелектротранс” до Державного комітету України з

державного матеріального резерву про визнання недійсними результатів конкурсу.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 09.04.2007 р. провадження у справі № 15/285-06-7511

поновлено у зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у

справі усунені, а саме: у зв'язку з вирішенням господарським судом м. Києва

адміністративної справи № 15/554-А.

Відповідач позовні вимоги не визнав

з зв'язку з їх необґрунтованістю.

Розглянувши та дослідивши матеріали

справи, вислухав пояснення представників сторін, господарський суд встановив

наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,

Державним комітетом з державного матеріального резерву проводилась реалізація

товарно-матеріальних цінностей на конкурсній основі, про що було розміщено

оголошення у рекламному виданні „Урядовий кур'єр” від 18 травня 2006 року №

91.  

Так, як вбачається з протоколу

НОМЕР_3 від 08.06.2006 р. засідання конкурсної комісії Держкомрезерву України щодо

реалізації розброньованих товарно-матеріальних цінностей мобілізаційного

резерву, за результатами проведеного конкурсу позивача було визнано переможцем

як такого, що запропонував найкращу ціну за наступні товарно-матеріальні  цінності: рейки залізничні широкої колії

-13,076 т; рейки залізничні вузької колії -10,48 т; дріт сталевий -5,6 т;

канати сталеві (трос) -3,81 т; електроди зварювальні -2,635 т; кабелі типу СРГ,

ВРГ, НРГ -3,5 км; кабель контрольний -1 км.; шпали дерев'яні залізничні широкої

колії - 0,11 тис. шт.; опори залізобетонні -59 шт.; шпали залізобетонні 470

шт., комплектуючі вироби -11,75 т; протигази ЦП-5 3000 шт.

Так, на підставі зазначеного

рішення конкурсної комісії згідно протоколу засідання конкурсної комісії

НОМЕР_3 від 08.06.2006 р. між позивачем та Державним підприємством „Юрресурс”,

який діяв від імені Державного комітету України з державного матеріального

резерву за договором доручення № юр/55-05 від 11.11.2005 року, був укладений

контракт №НОМЕР_6 від 19.06.2006 р., згідно якого ДП „Юрресурс” зобов'язалось

передати (поставити) в обумовлений контрактом строк продукцію державного

резерву, в т.ч. мобілізаційного, а позивач зобов'язався прийняти вказану

продукцію та сплатити її вартість, яка складає згідно п. 3.2.2 контракту 48 700

грн. Загальна сума укладеного контракту №НОМЕР_6 з урахуванням витрат продавця

при адмініструванні договору склала 51 622,00 

грн. Вказану суму контракту позивачем було сплачено згідно платіжного

доручення НОМЕР_4 від 22.06.2006 року.

Крім того, відповідно до п. 8.1

зазначеного контракту право власності на продукцію переходить до позивача після

отримання ним наряду. До видання наряду позивачу право власності на продукцію

належить державі в особі Держкомрезерву України.

Як вбачається з матеріалів справи,

Державним комітетом України з державного матеріального резерву згідно з

розпорядженням Кабінету Міністром України від 04.10.2004 р. № 689-р із

мобілізаційного резерву в порядку розбронювання по договору № ЮР/55-05 від

11.11.2005 року доручення № 155 від 08.06.2006 р. був виданий наряд НОМЕР_1 від

27 червня 2006 року, яким доручено КП „Одесьміськелекротранс” відпустити ДП

„Юрресурс” зазначені у цьому наряді товари і матеріали. Відтак, позивач вважає

з 27.06.2006 року (дата видачі  наряду)

він став власником вказаного у наряді майна.

Разом з тим, як з'ясовано судом,

постановою господарського суду м. Києва від 26.10.2006 р. у справі № 15/554-А,

що набрала чинності, визнано недійсними результати конкурсу, проведеного

конкурсною комісією Державного комітету України з державного матеріального

резерву (протокол НОМЕР_3 від 08.06.2006 р.) щодо реалізації матеріальних

цінностей державного резерву, переможцем яких був визнаний позивач.

За таких обставин, на думку суду,

позивач не є правомірним власником спірного майна, оскільки законні підстави,

на яких  позивач набув право власності на

спірне майно, згодом відпали.

Так, згідно ст. 328 Цивільного

кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи викладене

та те, що позивач не довів суду правомірність володіння спірним майном, суд

вважає необґрунтованими заявлені позивачем у відповідності зі ст. 387

Цивільного кодексу України вимоги щодо витребування у відповідача спірного

майна.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського

процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Оцінюючи надані докази в

сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги

необґрунтовані, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

       Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И

В:

        У задоволенні позову фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1,  третя особа, яка

не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Державне

підприємство „Юрресурс”, до Комунального підприємства „Одесміськелектротранс”

про витребування майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня 

його підписання.

Підписано 16.06.2007 р.

Суддя