Рішення

від 12.09.2018 по справі 374/26/18

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 374/26/18

провадження № 2/368/363/18

Рішення

Іменем України

"12" вересня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю представника позивача Войтенко В.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в загальному позовному провадженню цивільну справу за позовом Комунального підприємства Ржищівжитлосервіс до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово - комунальні послуги, -

встановив:

представник позивача просить суд стягнути з боржника на користь Комунального підприємства Ржищівжитлосервіс заборгованість по платі за комунальні послуги в сумі 4503,51 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1762,00 грн., обґрунтовуючи вимоги наступним.

Комунальне підприємство Ржищівжитлосервіс , засновником якого є Ржищівська міська рада, здійснює свою діяльність на підставі п. 2.2 Статуту, який є установчим документом, затвердженим рішенням № 2094-43-06 від 19.04.2013р. та на підставі чинного законодавства України.

Громадянин ОСОБА_2 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1 та проживає за даною адресою. Заявник являється балансоутримувачем вищевказаного будинку та здійснює обслуговування місць загального користування і прибудинкової території.

В порядку та на підставі ч. 3 ст. 96 ЦПК України, КП Ржищівжитлосервіс звертається до суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідача ОСОБА_2.

Згідно ст.10 п.2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , п.5 ч. 3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року № 1875-ІУ, ч.2 п.7 Правил користування приміщеннями, затвердженими постановою КМУ від 08.10.92 р. № 572 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 24.01.2006 р.), постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 про Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , п. 14,17,35 постанови Кабінету Міністрів України Правила користування приміщеннями житлових будинків від 24 січня 2006р. №45 власники квартир багатоквартирних будинків повинні оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, утримувати приватизовані квартири (будинки) за свій рахунок. Також, вони зобов'язані вносити на відповідний рахунок виконавця послуг з утримання житлових будинків та прибудинкової території оплату за обслуговування і ремонт будинку.

В порушення вищезазначеного зобов'язання заборгованість відповідача виникла з початку заснування підприємства, а саме: з 2005 року. За період з 2005 року по 01.01.2018 р. заборгованість відповідача перед заявником становить 4 503,51 грн. основного боргу.

Своїми діями відповідач грубо порушив вище зазначені закони. Для врегулювання відносин, щодо погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідачу неодноразово були направлені листи з повідомленням про заборгованість та її погашення в добровільному порядку. Проте відповідач завжди обіцяв, але не сплачував борг до зазначеного терміну.

Згідно ЗУ № 554-ГУ від 20.02.2003р. Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію з відповідачем було укладено договір №14 від 17.08.2017 року Про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги , виконання якого він порушує.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України власник квартири не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконати зобов'язання по оплаті за утримування будинку та прибудинкової території.

Несплата відповідачем витрат, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням будинків і прибудинкової території ускладнює надання якісних, в повному обсязі житлових послуг, призводить до несвоєчасних виплат внесків до Державного бюджету, призвела до заборгованості по заробітній платі, заборгованості перед організаціями-виробниками комунальних послуг та ставить під загрозу збереження та нормальне функціонування житлового фонду.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав, пояснивши, що не всі послуги надавалися позивачем, а тому він проводив оплату лише за ті, які він вважав,що послуги надавалися. Доказів невиконання витрат, пов'язаних з утримання будинку він не має, але може надати, викликавши свідків. Крім того, позивач не виконував всі послуги та вказане може підтвердити свідки.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги (надалі - Закон).

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону).

Позивач комунальне підприємство Ржищівжитлосервіс , засновником якого є Ржищівська міська рада, є балансоутримувачем вищевказаного будинку та здійснює обслуговування місць загального користування і прибудинкової території. Даний факт підтверджується рішенням Виконавчого комітету Ржищівської міської ради № 17 від 24 січня 2006 року.

Комунальне підприємство Ржищівжитлосервіс , засновником якого є Ржищівська міська рада, здійснює свою діяльність на підставі п. 2.2 Статуту, який є установчим документом, затвердженим рішенням № 2094-43-06 від 19.04.2013р. та на підставі чинного законодавства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3673 від 22.09.2004 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить (ст. ст. 319 ч.4, 322 ЦК України ).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV .

Цей Закон у статті 1 визначає поняття житлово-комунальних послуг, учасників відносин у цій сфері: балансоутримувача, власника, споживача, виконавця і виробника та поняття засобу обліку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

А ст. 20 Закону, споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.

Споживач зобов'язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до ст. 21 Закону, виконавець має право:

1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону ) в порядку, встановленому законодавством;

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону );

3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону ;

4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;

6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;

7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Виконавець зобов'язаний:

1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;

9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

За ст. 22 Закону виробник має право:

1) розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14цього Закону);

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону );

3) укладати договори з органами місцевого самоврядування на виробництво та створення житлово-комунальних послуг;

4) вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від виконавців;

5) брати участь у конкурсах на набуття права виробництва житлово-комунальних послуг на певній території;

6) видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у встановленому законодавством порядку;

7) отримувати інформацію про місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та інші галузеві програми для відповідних територій;

8) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідач ОСОБА_2 не уклав угоду про надання послуг з утримання прибудинкової території.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судова практика свідчить про те, що за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, суди покладають на боржника відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до положень ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтями 525 , 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Крім того, відповідно до ст. 179 ЖК України , ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду та їх утримання здійснюється за рахунок коштів власників згідно діючих Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями.

Згідно з пунктами 17, 35 зазначених Правил власник квартири, що розташована в багатоквартирному будинку, зобов'язаний сплачувати платежі за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги.

Згідно довідки розрахунку по особовому рахунку, загальний розмір заборгованості станом на 01.12.2017 року становить 4503 грн. 51 коп.(а. с. 4).

Згідно договору № 14 від 17.08.2017 року про реструктуризацію заборгованості за житлово - комунальні послуги, який був укладений між позивачем та відповідачем, згідно якого заборгованість станом на 01.08.2017 р. становила в сумі 3913 грн. 76 коп. та було розподілено заборгованість до грудня 2018 р. включно.

Проте, виконання вказаного договору відповідачем ОСОБА_2 проігноровано.

Нарахування оплати за спожиті відповідачами послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснювалось КП Ржищівжитлосервіс Ржищівської міської ради на підставі тарифів, погоджених рішеннями Виконавчого комітету Ржищівської міської ради: від 21.08.2014 р. № 161; від 02.07.2015 р. №103; від 24.12.2015р. № 243.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою КМУ від 01.06.2011, № 869 , зокрема, загальною частиною передбачено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

Тариф на послуги враховує вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води (з урахуванням втрат та витрат води у внутрішньобудинкових системах), водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в обсягах, визначених за приладами обліку або відповідно до Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями, затвердженої в установленому порядку.

До структури тарифу на послуги включаються витрати на відшкодування втрат виконавців, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом місцевого самоврядування.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Окрім того, позивачем надано оборотну відомість витрат по будинку АДРЕСА_1, акти фактичних витрат на ремонт під'їзду будинку АДРЕСА_1, акти надання послуг, накладні витрати, акти прийому - передачі виконаних робіт, цивільно-правові договори та інші документи, що стосуються будинку АДРЕСА_1 (а.с. 69-98).

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої ст. 20 закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, та Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №12-153гс18.

Згідно з ст. 156 , 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно з ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач фактично є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та повинен проводити оплату.

Доказів неналежного виконання взятих позивачем зобов'язань щодо надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, складання актів-претензій згідно ст.18 Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідачем не представлено.

Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, у зв'язку з несвоєчасною оплатою комунальних послуг в розмірі 4 503,51 грн., а тому суд приходить до висновку, що позивачем, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України , доведені позовні вимоги, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову додано квитанцію про сплату судового збору на суму 1762 грн. 00 коп. За таких обставин та враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, суд вважає, що з відповідачів в дольовому порядку, відповідно до ст. 141 ЦПК України , необхідно стягнути суму судового збору на користь позивача.

На підставі ЖК України, ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Комунального підприємства Ржищівжитлосервіс до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово - комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунального підприємства Ржищівжитлосервіс на розрахунковий рахунок 26005300873786 в філію Головне управління по м. Києву та Київській області Ощадбанк ТВБВ № 10026/00629, МФО 322669, Код ЄДРПОУ 33065520, заборгованість по платі за комунальні послуги в сумі 4 503 (чотири тисячі п'ятсот три) грн.. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн.. 00 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21.09.2018 р.

Суддя І.І. Шевченко