Постанова

від 20.09.2018 по справі 369/5431/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5431/18 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д. Провадження № 22-ц/780/3375/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О. Категорія 4 20.09.2018

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Пріоритет , третя особа - публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до комунального підприємства Пріоритет , третя особа - публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Пріоритет Максюти Дмитра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40560887 від 10.04.2018 року, 16:22:41, скасувати запис про право власності № 25656139 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення № 40560887 від 10.04.2018 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2018 року провадження в даній цивільній справі закрито.

Позивач, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу мотивував тим, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказує, що до такого ж висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/366/16. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про те, що даний спір на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів. Таким чином ухвала суду від 03 липня 2018 року є необґрунтованою та незаконною, відтак її слід скасувати.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав:

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення позивача до суду буї спір із суб'єктом владних повноважень з приводу здійснення ним управлінських дій, відтак даний спір носить публічно-правовий характер та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника, за вирішенням якого він і звернувся до суду, задоволення якого він має в якості кінцевої мети судової процедури. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, хоча участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового, в той же час не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

З огляду на положення статей 4 та 19 ЦПК України, статті 19 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права власності на належне їй майно. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що незважаючи на те, що в даній справі висунуті вимоги лише до державного реєстратора, фактично вказані дії він здійснює з метою захисту неправомірно порушеного з його точки зору права власності на належне йому майно. За таких обставин, предметом спірних правовідносин є усунення перешкод у реалізації права власності на квартиру, а відтак спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Посилання ж суду першої інстанції апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, тому його ухвала про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду у відповідності до частини 1 статті 37 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2018 року про закриття провадження у справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.Ц. Кашперська

А.С. Сержанюк