Ухвала

від 18.09.2018 по справі 757/40054/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Нордфокс», адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Нордфокс» (код ЄДРПОУ 41227840) № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380269), за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д., з забороною службовим особам та працівникам ТОВ «Нордфокс» його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Нордфокс», адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна. Так, апелянт вказує на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на ті обставини, що надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Також апелянт посилається на те, що посадовим особам вказаного товариства про підозру не повідомлено, у зв`язку з чим воно не є юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження.

Крім того, згідно доводів апеляційної скарги, ТОВ «Нордфокс» є реальним суб`єктом господарювання, його діяльність не суперечить вимогам чинного законодавства та воно є добросовісним набувачем арештованого майна.

Застосування такого обмежувального заходу як арешт майна, на думку представника, негативно впливає на господарську діяльність ТОВ «Нордфокс» та може призвести до матеріальних збитків.

Одночасно представник ТОВ «Нордфокс», адвокат ОСОБА_7 , ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та його представника, а про постановлене судом рішення останнім стало відомо лише 21 серпня 2018 року з Єдиного реєстру судових рішень, в звязку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника, а відомості про направлення їм копії постановленого судом рішення в матеріалах судового провадження відсутні, колегія суддів, приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що про існування судового рішення вони дізналися лише 21 серпня 2018 року з Єдиного реєстру судових рішеньта вважає за можливе поновити строк на його оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Що стосується посилань апелянта про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003092 від 28 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до доводів клопотання, в ході досудового розслідування було встановлено, що 29 березня 2017 року близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_8 перебуваючи неподалік від станції метро «Палац Україна» в місті Києві, придбала суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), а саме: ТОВ «Інжиніринг Проджект» (код ЄДРПОУ 39229921) з метою прикриття незаконної діяльності ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Нордфокс».

Встановлено, що ОСОБА_8 зареєструвала ТОВ «Інжиніринг Проджект» за грошову винагороду у сумі 400 грн. на власне імя, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а для прикриття незаконної діяльності інших товариств та будь-яких договорів поставки товарів від імені даного товариства не укладала та нікого не уповноважувала.

Згідно інформації щодо руху коштів на рахунку підприємства з ознаками фіктивності ТОВ «Інжиніринг Проджект» встановлено, що 02 червня 2017 року ТОВ «Нордфокс» здійснено чотири перерахування грошових коштів в адресу ТОВ «Інжиніринг Проджект» на загальну суму 3000000 грн. з цільовим призначенням «за ТМЦ зг. догN54217 від 01.06.17…», що не відповідає дійсності.

У своїй діяльності ТОВ «Нордфокс» (код ЄДРПОУ 41227840) використовує банківський рахунок № НОМЕР_1 (українська гривня), який відкритий даним товариством у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380269), що за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д.

Постановою слідчого слідчої групи першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 13 серпня 2018 року грошові кошти на вказаному рахунку визнано речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про арешт майна, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження його як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Нордфокс» № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380269), за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д. могли бути об`єктом кримінально протиправних дій або набуті незаконним шляхом, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим вони відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, а тому відсутність і посадових осіб ТОВ «Нордфокс» статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 42017000000003092 не перешкоджає накладенню арешту на майно цього товариства з метою збереження речових доказів.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ТОВ «Нордфокс», адвоката ОСОБА_7 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Нордфокс» (код ЄДРПОУ 41227840) № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380269), за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д., з забороною службовим особам та працівникам ТОВ «Нордфокс» його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Нордфокс», адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/4388/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1