Рішення

від 23.10.2008 по справі 2-4431/08

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-4431/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2008 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Махлай Л.Д.

при секретарі Москаленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: орган опіки і піклування Оболонського району м. Києва про порушення особистого немайнового права, ухилення від виконання рішення суду та органу опіки та піклування, і

відшкодування моральної шкоди,

встановив:

у серпні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити йому додатково 21 день по шість годин щоденно для особистого спілкування і виховання його доньки ОСОБА_3, замість втрачених з вини відповідачки суботніх днів: 23 лютого, 1, 8, 15, 22, 29 березня, 5, 12, 19, 26 квітня, 3, 10, 17, 24, 31 травня, 7, 14 червня, 2, 9, 16, 23 серпня, зобов’язати відповідачку у виділені судом додаткові дні надавати йому доньку для спілкування і виховання і не перешкоджати йому у вихованні і спілкуванні з дитиною, попередити відповідачку про недопустимість у будь-якій формі перешкоджати йому у спілкуванні з донькою, стягнути з відповідачки на його користь завдану моральну шкоду в сумі 1 700 грн„ стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати по справі.

В обгрунтування позову зазначав, що рішенням органу опіки і піклування від 16.05.2007 року було визначено порядок його участі у вихованні доньки ОСОБА_3, яка проживає з відповідачкою, а саме щонеділі з 13 год. до 15 год. у присутності матері. Проте, остання цього рішення не виконувала. Надалі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2008 року визначено інший порядок у спілкуванні з дитиною, а саме щосуботи з 12 год. до 18 год. у відсутності матері за місцем його проживання. Відповідачка не виконує зазначене рішення, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, чим спричиняє його моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив його задовольнити.

Відповідачка позов не визнала та вказала, що не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною, проте у дитини з батьком виникли неприязні стосунки і вона відмовляється з ним спілкуватися і йти з ним за місцем його помешкання. У встановлені судовим рішенням дні позивач приходить до них, дитина до нього виходить, якийсь час вони спілкуються, але йти з позивачем дочка відмовляється, а вона як мати не може неї змусити це зробити, оскільки фактично це будуть насильницькі дії відносно дитини. Крім того, вона вважає, що даний позов, як і сім попередніх є фактично помстою за те, що вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, що для останнього було образливим та він їй сказав після рішення суду, що «затаскає по судах». Оскільки через їх відношення не повинна страждати дитина просила захистити інтереси дитини відмовивши в позові.

Представник 3-ї особи проти позову заперечувала та пояснила, що ще при розгляді заяви ОСОБА_4 про встановлення порядку спілкування з дитиною у травні 2007 року на засідання опікунської ради було запрошено малолітню ОСОБА_3. Розмову з нею вели члени опікунської ради у відсутності батьків за згодою останніх та дитина повідомила, що не бажає бачитися з батьком, оскільки останній погано ставиться до матері та погрожує їй. Дитина 21.03.2007 року написала листа, в якому просила захистити неї від поганої поведінки батька, оскільки той заважає їй вчитися, вимагає від неї, щоб вона з ним проводила час, а вона цього не бажає. Виходячи з цих обставин радою і було прийнято рішення про побачення батька з дочкою у присутності матері та рекомендовано позивачу звернутися до психологів для вирішення питання налагодження контакту з дочкою і можливо якийсь час не наполягати на зустрічах з нею. Однак позивач з таким рішенням не погодився та звернувся до суду. Оскільки порядок участі у спілкуванні з дитиною визначений рішенням суду, то відповідачка не повинна вже виконувати рішення опікунської ради. Представник вказала на те, що відповідачка не відмовляється виконувати рішення суду, проте вона не може змусити дочку піти з батьком, якщо та відмовляється це зробити.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебули у шлюбі від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення дочка залишилася проживати з матір’ю.

16 травня 2007 року розпорядженням органу опіки і піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 408 за зверненням ОСОБА_1 було визначено порядок його участі у виховані та спілкуванні з дочкою, а саме щонеділі з 13 год. до 15 год. у присутності матері.

Не погодившись з таким порядком ОСОБА_1 звернувся до суду для вирішення цього питання та рішенням судової колегії суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2008 року встановлений такий порядок участі батька у виховані та спілкуванні з дочкою, а саме щосуботи з 12 год. до 18 год. за місцем його проживання у відсутності матері та зобов’язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 спілкуватися з дочкою.

Оболонський районним судом м. Києва 21.03.2008 року було видано два виконавчі листи та згідно з постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 03.04.2008 року відкрито виконавче провадження.

Позивач у судовому зсіданні вказав на те, що дочка відмовляється від спілкування з ним та не бажає йти з ним поза межі квартири, де проживає разом з матір’ю. Проте, вважає, що саме відповідачка зобов’язана викопати рішення і органу опіки, тобто забезпечити його спілкування з дочкою щонеділі, і рішення суду, забезпечивши його спілкування з дитиною щосуботи. Він за рішенням цих органів зобов’язаний спілкуватися з дитиною, а відповідачка зобов’язана виховати дитину так, щоб остання бажала спілкуватися з батьком.

Відповідно до ст. 158 СК за заявою матері, батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до ст. 159 цього ж Кодексу якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків мас: право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Особа, як ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

ОСОБА_1 після визначення органом опіки і піклування способу спілкування з дитиною звернувся до суду не лише з вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, але й просив встановити інший порядок його участі у вихованні, що і було викладено у рішенні суду. Тому вимоги позивача про необхідність виконання відповідачкою рішення органу опіки і піклування безпідставні, оскільки рішенням суду порядок, встановлений цим органом змінено.

Позивачем не надано доказів про те, що відповідачка ухилясгься від виконання рішення суду, із пояснень позивача вбачається, що сама дочка не бажає з ним спілкуватися. Також вказав, що прийшовши із своєю матір’ю до дитини вона відмовилася виходити з ними на прогулянку, , при цьому відповідачки вдома не було, а тому вона не могла чинити будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною.

Згідно показань свідка ОСОБА_5 саме неповнолітня ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з батьком. Відповідачка ж перешкод у спілкуванні з дитиною не чинить.

З пояснень представника органу опіки і піклування вбачається, що ще при розгляді питання участі батька у вихованні дочки на засіданні опікунської ради ОСОБА_3 у відсутності як батька так і матері вказала на небажання спілкуватися з батьком та звернулася з листом про захист неї від «поганої поведінки батька».

З актів державного виконався від 31.05.2008 року вбачаєгься, що відповідачка не заперечує у спілкуванні батька з дитиною, але дитина відмовляється від спілкування з батьком (а.с. 19, 20).

Згідно з постановою державного виконавця від 20.06.2008 року на ОСОБА_2 було накладено штраф за невиконання вищевказаного рішення, проте постановою Оболонського районного суду м. Києва від 05.09.2008 року ця постанова скасована, оскільки судом не встановлено по матеріалам виконавчого провадження факту ухилення боржниці від виконання судового рішення.

Будь-яких заходів примусового впливу на дитину законодавством не передбачено.

Вимоги позивача про надання додаткових днів замість тих, в які дитина відмовилася від спілкування з ним не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно з ч. 7, 8 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оскільки судом не встановлено, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 158, 159 СК України, Конвенцією про права дитини, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд’

вирішив:

В задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.