Рішення

від 20.09.2018 по справі 906/542/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/542/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02/01-151 від 02.01.18 ( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого приватного підприємства фірми " Ерідон"

до Приватного підприємства "Кам'янобрідське" (с. Кам'яний Брід Коростишівського району)

про стягнення 588 308,89 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з Приватного підприємства "Кам'янобрідське" 198914,97 грн. заборгованості, 71147,39 грн. інфляційних, 117060,10 грн. 20% річних, 201186,43 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.07.2018.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2018 відкладено підготовче засідання на 07.08.2018.

В підготовчому судовому засіданні 07.08.2018 за клопотанням відповідача в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України оголошено перерву до 22.08.2018.

Ухвалою від 22.08.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/542/18 до судового розгляду по суті на 20.09.2018.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги з підстав, викрадених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору поставки № 1306/15/62 від 20.02.2015. щодо оплати товару у строк, визначений договором.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 20.09.2018 на адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора ОСОБА_2 до м.Львів (а.с. 84 ).

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи дійшов висновку про відмову в задоволенні останнього, оскільки підстави неявки відповідача не є поважними, а явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Згідно письмового відзиву (а.с. 62 ) відповідач частково визнав позовні вимоги в сумі 198914,97 грн. основного боргу. Зазначає, що 06.08.2018 відповідачем повністю погашено заборгованість в сумі 198914,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 605 від 06.08.2018.

Водночас, звертає увагу, що сума штрафних санкцій в розмірі 3879393,92 грн. перевищує вдвічі суму основного боргу за договором поставки.

Посилаючись на норми ст. 233 ГК України, відповідач вважає, що суд має вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 між ОСОБА_2 приватним підприємством Фірми "Ерідон" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Кам'янобрідське" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1306/15/62 (а.с. 11-15).

Відповідно до п. 1.1, в терміни, визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору, за даним договором, постачається виключно товар, дозволений до використання на території України. Асортимент, кількість та ціна Товару визначаються додатками та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Приписами п. 2.2 договору визначено, що орієнтовні ціни товарів в національній валюті та фактичні їх ціни виражені в еквіваленті у доларах США або Євро, в залежності від умов придбання товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються у Додатках до цього Договору. Ціна товару в національній валюті, сформована на момент його поставки, вказується у видаткових накладних на поставку товарів покупцю та/або виставлених покупцеві рахунках.

Загальна сума цього Договору визначається Додатками та накладними (п. 2.4 договору).

Згідно п. 25 договору, у випадку розбіжностей даних у додатках до цього договору щодо кількості і ціни товару, в порівнянні з даними у відповідних видаткових накладних, сторони при розрахунках застосовують дані з видаткових накладних.

За умовами п. 3.1 договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору з врахуванням умов, визначених цим договором.

Згідно п. 6.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору.

Приписами п. 7.1.1 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.5 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до п. 11.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

19.03.2015 сторонами укладено додаток № 1306/15/62/5-МД/П до договору поставки № 130615/62 від 20.02.2015 (а.с. 16-17).

За умовами п.2 загальна ціна товару за даним додатком, включаючи ПДВ, 88956,00 грн.

20.03.2015 сторонами підписано додаток № 1306/15/62/7-МД/П до договору поставки № 130615/62 від 20.02.2015 (а.с. 19).

Згідно п. 2 даного додатку загальна ціна товару за даним додатком, включаючи ПДВ, 67099,86 грн.

Крім того, 20.03.2015 сторонами підписано додаток № 1306/15/62/6-ЗЗР до договору поставки № 1306/15/62 від 20.02.2015 (а.с. 22).

За умовами п. 2 даного додатку загальна вартість товару за даним додатком, включаючи ПДВ, становить 112683,60 грн.

11.06.2015 сторонами підписано додаток № 1306/15/62/12-ЗЗР до договору поставки № 1306/15/62 від 20.02.2015 (а.с. 25).

Пунктом 2 даного додатку погоджено, що загальна ціна товару за даним додатком, включаючи ПДВ, становить 128228,16 грн.

Згідно п. 3, укладених між сторонами додатків, оплата повної вартості товару, що вказана у п. 2 цього Додатку, здійснюється покупцем на умовах п. 3.2, 3.4 та 3.5 договору поставки, виходячи із курсу іноземних валют , встановлених "Джерелом курсу іноземних валют", що вказане у п. 1 цього додатку , не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника.

За приписами п.4 додатків, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених п. 3.2-3.5 Договору поставки, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

На виконання умов договору та укладених додатків позивачем було поставлено товар :

- згідно умов додатку № 1306/15/62/5-МД/П від 19.03.2015 на загальну суму 88492,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 42724 від 12.06.2015 (а.с. 18);

- згідно умов додатку № 1306/15/62/7-МД/П від 20.03.2015 на загальну суму 19087,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № 42728 від 12.06.2015 (а.с. 21);

- згідно умов додатку № 1306/15/62/6-ЗЗР від 20.03.2015 на загальну суму 104425,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № 42731 від 12.06.2015 (а.с.24);

- згідно умов додатку № 1306/15/62/12-ЗЗР від 11.06.2015 на загальну суму 58408,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 42735 від 12.06.2015 (а.с. 27).

Всього позивачем на виконання умов договору та додатків до нього було поставлено відповідачу товару на загальну суму 270414,96 грн.

За даними позивача відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 71499,99 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо оплати отриманого товару, у останнього станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість в розмірі 198914,97 грн.

За несвоєчасно проведені розрахунки позивачем в порядку п. 7.1.1 договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 201186,43 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України та п. 4 додатків позивачем заявлено до стягнення з відповідача 117060,10 грн. 20% річних та 71147,39 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонам, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №1306/15/62 від 20.02.2015 та додатків до нього.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи, а саме видатковими накладними, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 270414,96 грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 3 додатків до договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товару не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий від позивача товар до 11.07.2015.

Відповідач до звернення позивача до суду частково розрахувався за поставлений товар в сумі 71499,99 грн., що підтверджується сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день звернення позивача до суду з даним позовом існувало прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 198914,97 грн.

Разом з тим під час вирішення спору в суді відповідач платіжним дорученням № 605 від 06.08.2018 ( а.с. 64) сплатив заборгованість позивачу в сумі 198914,97 грн., що вказує на відсутність спору в цій частині позову .

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 198914,97 грн.

З огляду на вищевикладене, в частині стягнення з відповідача 198914,97 грн. заборгованості провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 201186,43 грн. пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони у п. 7.1.1 погодили, що покупець за несвоєчасну оплату поставленого товару сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Крім того, судом встановлено, що згідно п. 7. 5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання , а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років, що не суперечить нормам чинного законодавства.

З розрахунку позивача (а.с. 5-6) вбачається, що пеню позивачем заявлено за період з 11.07.2015 по 19.06.2018 на суму простроченої заборгованості 198914,97 грн., яка склала 201186,43 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем при обрахунку допущено арифметичні помилки. За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені за заявлений позивачем період, яка складає 201178,93 грн.

Таким чином вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, заявленою у відповідності до умов договору та чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 201178,93 грн.

В частині стягнення 7,50 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 117060,10 грн. 20% річних та 71147,39 грн. інфляційних суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктах 4 додатків до договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених п. 3.2-3.5 Договору поставки, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору.

З розрахунку позивача (а.с. 5) вбачається, що позивачем 20% річних нараховано за період з 11.07.2015 по 19.06.2018 на суму простроченої заборгованості 198914,97 грн., які склали 117060,10 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що він є правомірним, арифметично правильним, відтак вимога про стягнення 117060,10 грн. 20% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні позивачем заявлено за період з липня 2015 року по червень 2018 року на суму простроченої заборгованості 198914,97 грн., які становлять 71147,39 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 4) встановив, що останній також є арифметично вірним та правомірним.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 979,68 грн. є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Зменшення розміру пені є правом суду. Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Має бути врахована ступінь вини підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунків за договором.

Однак відповідач, заявляючи клопотання про зменшення розміру пені, не надав жодних доказів та не навів жодних аргументів, які б могли служити підставою для зменшення розміру пені.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 389386,42 грн., з яких: 201178,93 грн. - пеня, 71147,39 грн. - інфляційні витрати, 117060,10 грн. - 20% річних.

В частині стягнення з відповідача 198914,97 грн. основного боргу суд закриває провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

В частині стягнення 7,50 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кам'янобрідське" (12511, Житомирська область, Коростишівський район, с.Кам'яний Брід, код ЄДРПОУ 30586510)

на користь Малого приватного підприємства фірма" Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Сятошинський район, село Княжичі, вулиця Леніна, будинок 46, код ЄДРПОУ 19420704)

- 201178,93 грн. пені

- 117060,10 грн. 20% річних

- 71147,39 грн. інфляційні витрати

- 8824,52 грн. судового збору

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 198914,97 грн. заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.09.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)