Рішення

від 10.09.2018 по справі 910/4904/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2018Справа № 910/4904/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/4904/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО СЕРВІС

до Приватного підприємства Адітум Маркет

Товариства з обмеженою відповідальністю Олдок

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Форсаж

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк

про стягнення 12 154 846,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Ковальчук В.В., довіреність б/н від 19.01.2018;

Шупик О.С., довіреність №458 від 02.10.2017;

від відповідачів : не з'явились;

від третьої особи-1: Жидкий А.М., довіреність б/н від 21.05.2018;

від третьої особи-2: Шкурат О.М., довіреність №411 від 03.10.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО СЕРВІС звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства Адітум Маркет та Товариства з обмеженою відповідальністю Олдок про стягнення безпідставно отриманих коштів в загальній сумі 12154846,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами безпідставно отримані заявлені до стягнення грошові кошти, оскільки жодних правовідносин з ними не існувало ані у позивача, ані у Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж , на ім'я якого невідомими особами було відкрито рахунок в банку та з якого такими особами на підставі платіжних доручень були перераховані відповідачам спірні кошти. У зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 12154846,00 грн. на підставі ст. 174 Господарського кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4904/18 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Форсаж , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк та призначено підготовче засідання на 22.05.2018.

10.05.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли пояснення по суті спору, в яких Банк зауважує на тому, що оскільки спірні кошти перераховані відповідачам без жодних правових підстав так як у них були відсутні договірні відносини з третьою особою-1 та кошти перераховані з рахунку, який був незаконно відкритий на ім'я ТОВ Форсаж невідомими особами, відповідачі зобов'язані повернути кошти позивачу.

14.05.2018 через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі від ТОВ Форсаж , в яких позовні вимоги підтримує повністю, з підстав того, що у нього не має та не було будь-яких господарських відносин з відповідачами і рахунок у ПАТ АБ Укргазбанк , з якого були перераховані спірні кошти, уповноважені особи ТОВ Форсаж не відкривали.

18.05.2018 через відділ діловодства суду приватне підприємство Адітум Маркет подало відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечило, посилаючись на те, що воно неодноразово зверталося до ТОВ Форсаж з листами з приводу надання вказаним товариством реквізитів для повернення отриманих підприємством коштів, однак таких відомостей ТОВ Форсаж не надало. Крім того, відповідач-1 наголошує на тому, що правовою підставою для надходження на його рахунок коштів від ТОВ Форсаж є договір поставки від 13.04.2016, який недійсним не визнавався, а відтак відсутні підстави для застосування вимог ст. 1212 ЦК України.

В судовому засіданні 22.05.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти підготовче засідання на 12.06.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 22.05.2018.

04.06.2018 через відділ діловодства суду ТОВ Форсаж подало відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача-1, оскільки жодних дій щодо прийняття оферти від ПП Адітум Маркет на поставку будь-якого товару за будь-якими договорами, уповноважені особи товариства не вчиняли. При цьому, третя особа-1 зауважує на тому, що платіжні доручення, на підставі яких були перераховані спірні кошти відповідачам, мали підпис начебто директора товариства, втім за установчими документами товариства у нього відсутній такий виконавчий орган як директор. У ТОВ Форсаж згідно статуту діє і діяв на той час колегіальний виконавчий орган дирекція в складі двох осіб, до компетенції яких саме і було віднесено повноваження на відкриття і розпорядження банківськими рахунками. Тому доводи відповідача-1 про наявність правової підстави для надходження спірних коштів на його рахунок та відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України вважає безпідставними.

07.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач наголошує на тому, що оскільки його кошти ніколи не надходили належному отримувачу - ТОВ Форсаж через їх перехоплення невідомими особами за підробленими документами на незаконно відкритому банківському рахунку, ним правомірно обрано такий спосіб захисту як повернення безпідставно отриманого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.

11.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення, в яких відповідач-1 наголошує на тому, що доводи третьої особи-1 про перерахування коштів від його імені невідомими особами не підтверджено жодними доказами, а сам факт наявності кримінального провадження не є правовою підставою позбавлення його права власності на майно набутого на підставі дійсного договору поставки, укладеного з ТОВ Форсаж .

В судовому засіданні 12.06.2018, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, суд постановив відкласти підготовче засідання на 22.06.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.06.2018.

Судове засідання, призначене на 22.06.2018 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Оскільки попереднє судове засідання 22.06.2018 не відбулось у зв'язку з винятковими обставинами, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження за своєю ініціативою на тридцять днів та призначив підготовче засідання на 17.07.2018.

В судовому засіданні 17.07.2018, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, суд постановив відкласти підготовче засідання на 31.07.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 17.07.2018.

В судовому засіданні 31.07.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд у відповідності до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.08.2018.

В судовому засіданні 14.08.2018 суд відповідно до вимог ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву в розгляді справи по суті на 10.09.2018.

В судовому засіданні 10.09.2018 представники позивача та третіх осіб позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити.

Відповідачі в судове засідання 10.09.2018 не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином.

Так, відповідач-1, як свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які направлялися судом на його адреси, отримав 27.08.2018 ухвалу про повідомлення про дату час та місце розгляду справи по суті, втім своїм правом участі у розгляді справи по суті не скористався і будь-яких заяв з зазначенням причин не явки в судове засідання не подав.

В свою чергу, відповідач-2 в судові засідання взагалі не з'являвся та відзив на позовну заяву не подав, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвали суду про повідомлення про час, місце та дату розгляду справи направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем-2 та повернення їх до суду з відміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача-2 щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами про дату час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс" платіжним дорученням №290959153 перерахувало на рахунок № 26009212003832 в АБ "Укргазбанк" 16600000,00 грн. з призначенням платежу оплата за кукурудзу 3 класу згідно з договором №АС-0804 від 08.04.2016 . Відповідно до платіжного доручення №290959153 одержувачем коштів визначено ТОВ "Форсаж".

При цьому, поточний рахунок №26009212003832, на який були перераховані кошти, було відкрито публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" на підставі договору банківського рахунку від 08.04.2016 №2016/РКО/177-012.

В подальшому протягом періоду часу з 13.04.2016 по 15.04.2016 грошові кошти в загальній сумі 12154846,00 грн. були перераховані на рахунки третіх осіб, а саме на рахунки Приватного підприємства Адітум Маркет та Товариства з обмеженою відповідальністю Олдок .

Так, на рахунок №26007053130250 у ПАТ Приватбанк ПП Адітум маркет перераховано грошові кошти в сумі 4684846,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 від 13.04.2016, №№ 14, 15 від 14.04.2016 про перерахування 496 000,00 грн. за кожним та платіжним дорученням №16 від 14.04.2016 про перерахування 220 846,00 грн. ТОВ Олдок на рахунок №26004301003423 у ПАТ Смартбанк перераховані грошові кошти в сумі 7 470 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 13.04.2016, №№ 17, 18, 19, 20 від 14.04.2016 та платіжними дорученнями №№ 21, 22, 23, 24, 25 від 15.04.2016 про перерахування 498000,00 грн. за кожним.

20.04.2016 листом №84 ПАТ Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" повідомив ТОВ "Форсаж" про те, що на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ТОВ "Форсаж" відмовлено в обслуговуванні шляхом припинення проведення видаткових фінансових операцій по рахункам, що відкриті йому в банку. Підставою відмови стало те, що під час поглибленої перевірки у банка виникли підозри щодо подання ТОФ "Форсаж" під час здійснення ідентифікації та/або верифікації недостовірної інформації з метою введення в банку в оману.

Разом з цим, АБ "Укргазбанк" звернувся до ПАТ Приватбанк та ПАТ Смартбанк з листами №№ 82, 83 про повернення помилково перерахованих коштів, однак такі кошти повернуті не були.

В свою чергу, правомірність укладення договору банківського рахунку від 08.04.2016 №2016/РКО/177-012 була предметом дослідження Господарським судом міста Києва при розгляді справи №910/2297/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс", про визнання недійсними договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/2297/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017, визнано недійсними договори на відкриття банківського розрахункового рахунку №26009212003832 та банківського вкладного (депозитного) рахунку №26100198002469 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" в публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "Укргазбанк" з моменту їх вчинення; зобов'язано публічне акціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" закрити банківський розрахунковий рахунок №26009212003832 та банківський вкладний (депозитний) рахунок №26100198002469, відкриті від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" в публічному акціонерному товаристві акціонерному банку "Укргазбанк".

Підставою для визнання недійсним договору стала відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, що його вчинила, оскільки від імені ТОВ "Форсаж" діяла невідома особа на підставі підроблених документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16039/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс" до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж", присуджено до стягнення на користь позивача залишок коштів, що обліковується на рахунку №26009212003832 в сумі 4445154,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 затверджено мирову угоду від 04.04.2018, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс", Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форсаж"; визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, а провадження у справі №910/16039/17 закрито.

На виконання мирової угоди від 04.04.2018 АБ "Укргазбанк" переказав залишок коштів на рахунках та закрив рахунки №26009212003832 і №26100198002469, які були відкриті в АБ "УКРГАЗБАНК" на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж".

В той же час, оскільки частина коштів вже була перерахована зі спірного рахунку відповідачам, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів безпідставно набутих грошових коштів в загальному розмірі 12154846,00 грн.

Відповідач-1, в свою чергу, заперечив проти позову, з підстав того, що між Приватним підприємством Адітум Маркет та Товариством з обмеженою відповідальністю Форсаж було укладено договір поставки карбаміду у спрощений спосіб, який не визнаний недійсним, а отже підлягає виконанню сторонами, у зв'язку з чим жодних правових підстав для перерахування відповідачем-1 отриманих за ним грошових коштів на рахунок позивача, який не є стороною цього договору, немає.

Треті особи позовні вимоги підтримали, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Форсаж не отримувало та не приймало будь-якої оферти щодо укладення договору поставки із Приватним підприємством Адітум Маркет , а перерахування грошових коштів вчинялось незаконно невідомими особами із розрахункового рахунку, відкритого у АБ Укргазбанк на підставі недійсного договору, а отже відповідачі є неналежними отримувачами коштів і утримують їх без правових підстав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

При цьому, за приписами статей 11 та 509 Цивільного кодексу України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 1212 вказаного Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач перерахував на ім'я ТОВ "Форсаж" 16600000,00 грн. як оплату за товар на підставі договору на поставку сільськогосподарської продукції № АС-0804 з додатковою угодою №1 до договору № АС-0804 від 08.04.2016, підписаний примірник якого надійшов до позивача електронною поштою, як і реквізити рахунку № 26009212003832 для перерахування грошових коштів.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що уповноважені особи ТОВ "Форсаж" примірник договору не підписували, реквізити для оплати позивачу не передавали, а такі дії вчинили невідомі особи від імені ТОВ "Форсаж".

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі №910/2297/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017, визнано недійсними договори на відкриття банківського розрахункового рахунку №26009212003832 та банківського вкладного (депозитного) рахунку №26100198002469 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" в публічному акціонерному товаристві акціонерному банку "Укргазбанк" з моменту їх вчинення, оскільки вони підписані не уповноваженою особою, яка була позбавлена цивільної дієздатності на вчинення відповідних дій.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, судове рішення у господарській справі № 910/2297/17, яким встановлено факт недійсності з моменту укладення договору на відкриття банківського розрахункового рахунку №26009212003832, оскільки ці дії вчинила від імені ТОВ "Форсаж" інша особа, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

За приписами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти, які були перераховані відповідачам, з рахунку відкритого невідомими особами від імені ТОВ Форсаж , за відсутності будь-яких цивільних правовідносин із позивачем та ТОВ Форсаж , утримуються останніми безпідставно, а тому відповідачі зобов'язані повернути їх на користь позивача у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

При цьому, твердження ПП Адітум Маркет про наявність правових підстав для утримання спірних коштів, оскільки між ним та ТОВ Форсаж було укладено договір поставки карбаміду у спрощений спосіб відхиляються судом, так як доказів того, що направлену ПП Адітум Маркет оферту на поставку карбаміду прийнято уповноваженими особами ТОВ Форсаж шляхом оплати направленого рахунку не надано; навпаки з матеріалів справи вбачається, що кошти на підставі рахунку відповідача-1 були перераховані від імені ТОВ Форсаж невідомими особами.

В той час, як відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що процес укладення договору в спрощений спосіб складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт), тобто вчинення уповноваженими особами відповідних осіб дій, які засвідчують їх волю щодо виникнення взаємних прав та обов'язків, тоді як, в даному випадку, саме ТОВ Форсаж (уповноважені особи товариства) жодних дій на прийняття пропозиції відповідача-1 про укладення договору не приймали, а отже між ТОВ "Форсаж" та відповідачем-1 господарських правовідносин щодо поставки товару не виникло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позаяк, відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для отримання спірних грошових коштів та відсутність у них обов'язку повернути кошти позивачу.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини щодо безпідставного утримання відповідачами належних позивачу грошових коштів, які доведені належними і допустимими доказами, дослідженими судом та не спростовані відповідачами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 12 154 846 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО СЕРВІС до Приватного підприємства Адітум Маркет та Товариства з обмеженою відповідальністю Олдок про стягнення 12 154 846,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Адітум Маркет (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 15-В; ідентифікаційний код 33558727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО СЕРВІС (55232, Миколаївська область, Первомайський район, селище Кам'яний міст, вул. Космонавтів, 1А; ідентифікаційний код 39994946) грошові кошти у розмірі 4 684 846 (чотири мільйона шістсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 70 272 (сімдесят тисяч двісті сімдесят дві) грн. 69 коп.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олдок (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 20; ідентифікаційний код 39773016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО СЕРВІС (55232, Миколаївська область, Первомайський район, селище Кам'яний міст, вул. Космонавтів, 1А; ідентифікаційний код 39994946) грошові кошти у розмірі 7 470 000 (сім мільйонів чотириста сімдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 112 050 (сто дванадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп.

4 . Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.09.2018.

Суддя Т.В. Васильченко