Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/9283/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.09.2018Справа №  910/9283/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом  Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"   в особі Філії "Центр управління промисловістю "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОСУКРГРАНІТ"                                  про стягнення 10  029, 41 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:            Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця"  в особі Філії "Центр управління промисловістю " Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОСУКРГРАНІТ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 029, 41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 06/006/13 від 13.03.2013 в частині оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.   6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19, офіс 111. З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 15.07.2018 ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 про відкриття провадження у справі. Згідно з ч.  6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Проте, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП РОСУКРГРАНІТ» на позовну заяву до суду не надходив. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 13.03.2013 між Відокремленим структурним підрозділом «Томашгородське кар'єроуправління» Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «РосУкрГраніт», перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП РОСУКРГРАНІТ"   (далі - покупець) укладено договір поставки № 06/006/13, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені даним договором строки (строк) покупцеві у власність щебеневу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його. Найменування товару (зазначення фракції щебеневої продукції), кількість та ціни на товар вказуються в специфікації (додаток № 1 до даного договору), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору). Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA – станція Томашгород Львівської залізниці, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року або автотранспортом покупця. Згідно п. 3.3. договору, датою поставки товару вважається дата передачі товару в розпорядження перевізника (вказується на штемпелі залізничної накладної). Пунктом 3.7. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати товар у відповідності до пункту 3.1. даного договору, а покупець отримати товар від перевізника в погодженому місці призначення. Передача товару оформляється відповідними товарно-транспортними, товаро-супровідними, податковими документами (п. 3.8. договору). Відповідно до п. 4 договору, сума вартості товару по даному договору становить 808  332, 00 грн., включаючи ПДВ 20 % 134  722, 0 грн. Сума договору може змінюватися після підписання сторонами додаткових угод до даного договору. Згідно п. 5.1. договору, покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100 % вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку. Даний договір набирає чинності з 13.03.2013 і діє до 31.12.2013 включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань по даному договору, що було вчинено в період дії даного договору – до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань та вирішення спірних питань (п.10.1 договору). Додатком № 1 до договору № 06/006/13 від 13.03.2013 сторони погодили Специфікацію, відповідно до якої загальна сума вартості товару становить 808  332, 00 грн. Згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися, шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. Відповідно до статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання. Так, 23.02.2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України за № 4442-VІ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2015 року постановлено утворити Публічне акціонерне товариства "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (Укрзалізниця), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до якого входить Державне підприємство “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” (код ЄДРПОУ 24249750). Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код - 40075815) вбачається, що дана юридична особа є правонаступником Державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України”, зокрема відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код - 40075815) є Філія "Центр управління промисловістю "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038,  м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32,  ідентифікаційний код - 40081389). Таким чином, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Філії "Центр управління промисловістю "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"  є правонаступником Державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України ". Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 582  598, 32 грн., що підтверджується видатковим накладними  № 10/06 від 26.02.2013 на суму 45  963, 79 грн., № 21/06 від 05.03.2013 на суму 22  014, 53 грн., № 22/06 від 05.03.2013 на суму 10  837, 49 грн., № 34/06 від 12.03.2013 на суму 25  244, 16 грн., № 45/06 від 14.03.2013 на суму 73  204, 32 грн., №56/06 від 28.03.2013 на суму 602, 40 грн., № 63/06 від 01.04.2013 на суму 37  683, 31 грн., № 65/06 від 03.04.2013 на суму 39  458, 59 грн., № 66/06 від 04.04.2013 на суму 39  458, 59 грн., № 67/06 від 06.04.2013 на суму 39  357, 94 грн., № 82/06 від 12.04.2013 на суму 26  785, 25 грн., № 83/06 від 12.04.2013 на суму 59  029, 92 грн., № 271/06 від 20.06.2013 на суму 37  128, 62 грн., № 299/06 від 04.07.2013 на суму 37  631, 86 грн., № 302/06 від 05.07.2013 на суму 12  466, 42 грн., № 301/06 від 05.07.2013 на суму 19  035, 02 грн., № 307,06 від 06.07.2013 на суму 37  661, 09 грн., № 319/06 від 10.07.2013 на суму 19  035, 02 грн. Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 572  568, 91 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (наявній в матеріалах справи), внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОСУКРГРАНІТ" утворилась заборгованість у розмірі 10  029, 41 грн. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 10  029, 41 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 06/006/13 від 13.03.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).   Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 582  598, 32 грн., що підтверджується видатковим накладними  № 10/06 від 26.02.2013 на суму 45  963, 79 грн., № 21/06 від 05.03.2013 на суму 22  014, 53 грн., № 22/06 від 05.03.2013 на суму 10  837, 49 грн., № 34/06 від 12.03.2013 на суму 25  244, 16 грн., № 45/06 від 14.03.2013 на суму 73  204, 32 грн., №56/06 від 28.03.2013 на суму 602, 40 грн., № 63/06 від 01.04.2013 на суму 37  683, 31 грн., № 65/06 від 03.04.2013 на суму 39  458, 59 грн., № 66/06 від 04.04.2013 на суму 39  458, 59 грн., № 67/06 від 06.04.2013 на суму 39  357, 94 грн., № 82/06 від 12.04.2013 на суму 26  785, 25 грн., № 83/06 від 12.04.2013 на суму 59  029, 92 грн., № 271/06 від 20.06.2013 на суму 37  128, 62 грн., № 299/06 від 04.07.2013 на суму 37  631, 86 грн., № 302/06 від 05.07.2013 на суму 12  466, 42 грн., № 301/06 від 05.07.2013 на суму 19  035, 02 грн., № 307,06 від 06.07.2013 на суму 37  661, 09 грн., № 319/06 від 10.07.2013 на суму 19  035, 02 грн. Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОСУКРГРАНІТ"  утворилась заборгованість у розмірі 10  029, 41 грн. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно п. 5.1. договору, покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100 % вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку. Суд зазначає, що відповідно до ч. 1  ст. 212 ЦК України  особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Згідно з ч. 1  ст. 613 ЦК України  кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2  ст. 613 ЦК України). Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні  ст. 212 ЦК України  та не є простроченням кредитора в розумінні  ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 06/006/13 від 13.03.2013 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10  029, 41 грн. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва. ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"   в особі Філії "Центр управління промисловістю "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"   задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОСУКРГРАНІТ"  (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19, офіс 111, ідентифікаційний код - 38084836) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"  (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код - 40075815)  в особі Філії "Центр управління промисловістю "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038,  м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32,  ідентифікаційний код - 40081389) 10 029 (десять тисяч двадцять дев'ять) грн. 41 коп. – заборгованості та 1  762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.               Суддя                                                                                                   С. О.  Щербаков