Рішення

від 19.09.2018 по справі 918/486/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/486/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс"

до відповідача ОСОБА_1 фірми "Азурит"

про стягнення в сумі 63 946, 80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2;

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до приватної фірми "Азурит" про стягнення заборгованості в розмірі 63 946, 80 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами був укладений договір оренди частини нежитлового приміщення № 09/15 від 31.07.2015 року, строк дії якого продовжувався на підставі Договорів № 19/16 від 01.07.2016 року; № 13/17 від 01.10.2017 року, відповідно до яких Позивач передав Відповідачу в тимчасове платне строкове користування частину нежитлового приміщення площею 63,0 кв.м за адресою м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8, однак взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 63 946, 80 грн. за період з 01.08.2015 по 30.06.2018 року.

Крім того, Позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних у розмірі 681, 80 грн., пені в розмірі 8 104, 38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 054, 26 грн., всього разом Позивач просить стягнути з Відповідача 76 787, 24 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалами суду від 07.08.18р. та 04.09.18р. розгляд справи відкладався.

Представник Відповідача в судове засідання 19.09.18р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а саме поштове повідомлення № 3301309549121 про вручення ухвали суду від 04.09.18р..

19 вересня 2018 року Позивач через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав клопотання, в якому просить стягнути з Відповідача 77 806, 80 грн заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2015 по 31.08.2018 року.

Разом з тим, з поданого клопотання вбачається, що Позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 104, 38 грн, 3% річних в сумі 681, 80 грн та 4 054, 26 грн інфляційних втрат.

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Така ж позиція відображена в п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що подане клопотання слід розглядати як заяву про зменьшення позовних вимог.

Відтак вимогами Позивача є стягнення 77 806, 80 грн заборгованості з орендної плати за оренду приміщення за період з 01.08.2015 по 31.08.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.18р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задоволити з врахуванням поданої заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані Позивачем, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

31 липня 2015 року, між ТзОВ "Укренергоресурс" (Орендодавець) та ОСОБА_1 фірмою "Азурит" (Орендар) укладений договір оренди частини нежитлового приміщення № 09/15.

Відповідно до Договору оренди № 09/15 від 31 липня 2015 року Орендодавець передав Орендарю в тимчасове платне строкове користування частину нежитлового приміщення площею 63,0 кв.м., а саме кімнату № 37, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8, яка належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності № 127 від 31.01.2007 року.

У відповідності до п.3.1. Договору оренди № 09/15 розмір договірної базової щомісячної орендної плати за 63 кв.м. становить 3 969, 00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 661,50 грн., в розрахунку 63,00 грн. за 1 кв.м. В орендну плату входить вартість спожитих комунальних послуг (електроенергія, водопостачання, каналізація, газ на опалення приміщення, вивезення ТПВ).

Орендна плата за частину нежитлового приміщення за цим Договором перераховується Орендарем в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця до 25 числа місяця, в якому надаються послуги з оренди, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків (п.3.2 Договору).

Нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту передачі-приймання приміщення і закінчується з моменту повернення приміщення Орендарем Орендодавцю за актом прийому-передачі.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що цей договір вступає в силу з 01 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно. Продовження строку оренди можливе за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

На виконання Договору майно було передано в оренду, про що був складений акт приймання-передачі від 01.08.15р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток юридичних осіб

У зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди № 09/15, з метою продовження строку його дії, 01 липня 2016 року між Позивачем та Відповідачем був укладений новий договір оренди № 19/16.

У відповідності до п.3.1. Договору № 19/16, розмір базової щомісячної орендної плати у період з 1 травня по 31 серпня 2016 року за 63 кв.м. становить 3 969, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 661,50 грн., в розрахунку 63,00 грн. за 1 кв.м., а у період з 1 вересня по 30 квітня 2016 року за 63 кв.м орендна плата становить 5 556, 60 грн. в т.ч. ПДВ 962,10 грн. з розрахунку 88,20 грн. за 1 кв.м. В орендну плату входить вартість спожитих комунальних послуг.

Водночас у зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди № 19/16 сторонами 01 жовтня 2017 був укладений Договір оренди № 13/17.

У відповідності до п.3.1. Договору № 13/17, розмір базової щомісячної орендної плати у період з 1 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року за 63 кв.м. становить 6 930, 00 грн. з розрахунку 110,00 грн. за 1 кв.м., а у період з 1 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року за 63 кв.м орендна плата становить 5 670, 00 грн. з розрахунку 90,00 грн. за 1 кв.м. В орендну плату входить вартість спожитих комунальних послуг.

Відповідно до Договорів оренди № 09/15, № 19/16 та № 13/17 Орендар отримував в тимчасове платне строкове користування частину нежитлового приміщення площею 63,0 кв.м., а саме кімнату № 37, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8.

Однак всупереч умовам Договорів щодо своєчасності внесення орендних платежів, Відповідач тільки частково оплатив суму орендних платежів допустивши заборгованість в розмірі 57 016, 80 грн, про що свідчать акти здачі-приймання робіт №№ 221, 242, 269, 21, 44 70, 98, 124, 152 за періоди з 31.10.2017 по 31.05.2018 та акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2015 по 01.04.2018 року, підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

Крім того до матеріалів справи Позивачем долучено акти здачі-приймання робіт №№ 152, 178, 205 за червень, липень та серпень 2018 року на загальну суму 20 790, 00 грн, які свідчать про надання послуг з оренди приміщення Позивачем та прийняття їх Відповідачем без зауважень та заперечень. Таким чином Відповідач за період з 31.10.2017 по 31.08.2018 заборгував Позивачу 77 806, 80 грн зі сплати орендних платежів.

Позивачем 17.04.18р. на адресу Відповідача був направлений лист з вимогою погасити заборгованість зі сплати орендних платежів. Проте, сплати заборгованості Відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих Позивачем та не спростованих Відповідачем доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору частково сплатив на користь Позивача орендну плату в розмірі 174 852, 76 грн. за період з 01.08.2015 по 01.04.2018, в зв'язку з чим у Відповідача станом на 01.09.2018 виникла заборгованість зі сплати 77 806, 80 грн. орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене та на підставі зібраних доказів у справі, суд з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 77 806, 80 грн. за період з 01.08.2015 по 01.09.2018 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 77 806, 80 грн, а Відповідач не спростував їх, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 77 806, 80 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за період з 01.08.2015 по 01.09.2018 року.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 фірми "Азурит" (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, код ЄДРПОУ 23305044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, код ЄДРПОУ 23304895) заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 01.08.2015 по 01.09.2018 року в сумі 77 806, 80 грн та 1 762, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.