Постанова

від 24.09.2018 по справі 905/889/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018 справа № 905/889/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи: (за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 (адвокат), ордер серія ПТ №002164 від 29.09.2017, витяг з договору про надання юридичних послуг (правової допомоги "№10/1/17-0786-02 від 18.10.2017 р.), посвідчення адвоката № 1591 від 04.01.2017р. не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Донецької області від 21 .0 6.2018 р.(повне рішення складено 02.07.2018 р.) у справі№905/889/18 (суддя -Чернова О.В.) за позовом до відповідача-1: до відповідача-2: про та за зустрічним позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: проПублічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс , м. Маріуполь, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс , м. Київ визнання договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 р. недійсним Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс , м. Маріуполь, Донецька область Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс , м. Київ стягнення заборгованості у розмірі 1 248 264 615,56 грн. - сума основного боргу, 249 625 923,16 грн.-штраф В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом №01/307 від 14.05.2018 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі плюс , м. Маріуполь (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс , м. Київ (відповідач-2) про визнання недійсним правочину (договору) про відступлення права вимоги (п.2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України), а.с.3-10.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те що, договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» є недійсним в зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» не має права надавати фінансові послуги.

25.05.2018 року до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 24.05.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» (позивач за зустрічним позовом) до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 1 248 264 615,56 грн. заборогованності за договором, 249 652 923,16 грн. - штрафу, (а.с.40-49).

У відповідності до ч.10 ст.30 ГПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду с первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вини виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 р., у справі №905/1948/17 з ПАТ «ДМК» стягнуто на користь ТОВ «Метінвест Холдинг» штраф у розмірі 1 252 903 311,55 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2018 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення заборгованості у розмірі 1 497 917 528,72 грн., з яких 1 248 264 615,56 грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд ОСОБА_7 (а.с.38).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.06.2018 (повний текст 02.07.2018) по справі №905/889/18 у задоволенні первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м. Маріуполь, Донецька область, та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» , м. Київ, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м. Маріуполь, Донецька область, до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область, про стягнення заборгованості у розмірі 1 248 264 615,56 грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» , м. Маріуполь, Донецька область, заборгованість у розмірі 1 248 264 615,56 грн. - сума основного боргу, 249 652 923,16 грн. - штраф, судовий збір - 616 700,00 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 27.06.2018 звернулось до суду з апеляційною скаргою № 01/481 від 13.07.2018 р., в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. по справі № 905/889/18 скасувати у повному обсязі; прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 року - задовольнити у повному обсязі; у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Таффі Плюс» до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення 1 248 264 615,56 грн. заборгованості за договором, 249 652 923,16 грн. - штрафу, а також 616 700,00 грн. судового збору відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що рішення господарського суду Донецької області у справі №905/889/18 від 21.06.2018 р. є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте із порушенням норм матеріального права, у зв'язку із чим вказане вище рішення суду підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на п. 6 договору, яким передбачено, що в якості оплати за відступлення права вимоги відповідач-1, за умови передачі відповідачем - 2 оригіналів документів, передбачених п. 5 договору (підписання сторонами актами прийому - передачі оригіналів документів) зобов'язується перерахувати кошти в розмірі 1 252 903 311,56 грн. на поточний рахунок відповідача -2, вказаний в договорі, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього договору.

Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи допущено порушення застосування норм матеріального права, а саме помилково не застосовано положення ст.512 ЦК України до спірних правовідносин, та не правильного застосування положень ст. 1077 ЦК України, що на думку, апелянта призвело до неправильного вирішення справи по суті.

ПАТ ДМК вважає, що при укладенні спірного договору відповідачами було допущено порушення приписів ст.ст. 203,215,227,512,1077,1079 Цивільного кодексу України. Зазначене обґрунтовується тим, що зі змісту спірного договору вбачається фактичне укладення договору факторингу, а відтак під час його укладення сторонами договору не дотримано суб'єктивного складу правочину.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 р. сформовано колегію у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Стойка О. В. (а.с.170).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018 р. керуючись ст.ст. 234,262 Господарського процесуального кодексу України відкрито апеляційне провадження у справі №905/889/18; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07.08.2018 р. включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 171-172).

06.08.2018 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від ТОВ ОСОБА_6 Плюс надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.08.2018 р., в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. у справі №905/889/18 відмовити у повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат проводити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс (а.с.206-209). Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Тіє ї ж дати від Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.08.2018 р., в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. у справі №905/889/18 відмовити у повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат проводити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Таффі Плюс (а.с.220-236) Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Розпорядженям Донецького апеляційного господарського суду №816/2018 від 07.08.2018 р. з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі службової записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л.Ф. від 07.08.2018 у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів зі складу колегії ОСОБА_8, ОСОБА_9, для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016 року), п.11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/889/18 (а.с.237).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.08.2018р. сформовано склад колегії (за наявності): ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді - Радіонова О.О., Попков Д.О. (а.с.238).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2018 р., керуючись ст.ст.234,235,235, 268,270 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. (повний текст 02.07.2018 р.) по справі №905/889/18 призначено на 24.09.2018 р. об 14:00 год. (а.с.239-240).

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017 р.

У судовому засіданні 24.09.2018 р. представник позивача наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. по справі № 905/889/18 скасувати у повному обсязі. Прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 року - задовольнити у повному обсязі; у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Таффі Плюс» до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення 1 248 264 615,56 грн. заборгованості за договором, 249 652 923,16 грн. штрафу та 616 700,00 грн. судового збору відмовити у повному обсязі.

Представники відповідача 1, 2, третя особа у судове засідання 24.09.2018 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/889/18 .

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

02.08.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (надалі - відповідач 1) було укладено договір про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 (надалі - договір).

Пунктом 1 Договору було передбачено, що договір направлено на реалізацію цивільних правовідносин, які виникли через відступлення Позивачем на користь Відповідача 1 прав вимоги до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05441447) (надалі - ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» ) за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 р. (надалі - договір поставки).

Згідно із пунктом 2 договору, позивач зобов'язався передати (відступити) Відповідачу 1 усі права вимоги, які існували на дату укладання Договору, або які можуть виникнути у майбутньому у позивача до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за договором поставки, або у зв'язку із ним, а також усі засоби захисту прав, які доступні позивачу (надалі - права вимоги), у тому числі право вимоги виконання грошових зобов'язань за договором поставки на загальну суму 5 057 639 540,08 грн.

У подальшому, 04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 Плюс (кредитор) в особі директора ОСОБА_10, який діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» (новий кредитор) в особі директора ОСОБА_11В, який іє на підставі Статуту укладено договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04.

За умовами договору, кредитор передає (уступає) новому кредитору всі права вимоги, які існують на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому кредитора до боржника (Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» ) за первісним договором або у зв'язку з ним, і всі способи захисту, які доступні кредитору (далі - права вимоги) на загальну суму 57 432 112,55 доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar), включаючи право вимоги виконання грошових зобовязань за Первісним договором на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки, з оплати винагороди передбаченої п.2.1. Первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки з уплати штрафу, передбаченого п.4.3. первісного договору.

Підписанням цього договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені і згодні з умовами Первісного договору, у відповідності до умов якого, Боржник зобов'язаний сплатити Кредитору еквівалент грошового зобов'язання (винагороди) в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) протягом двох днів з моменту набрання чинності Первісного договору. Сума, яка підлягає сплаті в гривнях, визначається Боржником за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar) встановленому Національним банком України на день здійснення платежу, згідно п.2. договору.

Пунктом 2 договору сторони узгодили, що моментом переходу (відступлення) прав вимоги від Кредитора до Нового кредитора є дата підписання сторонами цього договору.

Умовами пункту 4 договору встановлено, що кредитор підтверджує наявність письмової згоди боржника на укладення кредитором цього договору відступлення права вимоги з новим кредитором. Кредитор зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору повідомити боржника про відступлення прав вимоги шляхом відправлення боржнику письмового повідомлення за адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копію такого повідомлення (з відміткою боржника про прийняття або доказів відправлення боржнику) надати новому кредитору не пізніше 10 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору.

Кредитор зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору передати новому кредитору оригінали всіх документів, з яких слідують права вимоги, копії яких, засвідчені підписом представника і печаткою кредитора, передані новому кредитору підчас підписання цього договору, згідно п. 5.

Передача копій і оригіналів документів оформлюється ОСОБА_11 приймання-передачі між кредитором і новим кредитором, які підписуються уповноваженими представниками та скріплюються печатками сторін.

В якості оплати за право вимоги повий кредитор, за умови передачі кредитором документів, передбачених п.5 цього договору (підписання сторонами ОСОБА_11 приймання-передачі оригіналів документів) зобов'язується оплатити кредитору суму в розмірі 1 252 903 311,55 грн. протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору, у відповідності до п.6. договору.

У даній справі, договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 р. не містить елементів договору факторингу. За цим договором новий кредитор не передає грошові кошти у розпорядження кредитора за плату у будь-якій формі (винагорода або додатковий дохід).

Метою цього договору не є отримання новим кредитором прибутку або доходу у вигляду відповідної плати кредитора (винагороди або додаткового доходу), згідно п.10. договору.

Умовами пункту 11 сторони погодили, цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за ним.

Жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за цим договором без попередньої письмової згоди іншої сторони, згідно пункту 16. договору.

Із тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 р. у справі №905/1948/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення заборгованості за Договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 р. у розмірі 196 607 862,16 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017 р. становить 5 011 613 246,21 грн., штраф у розмірі 98 303 931,08 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017 р. становить 2 505 806 623,11 грн., а також 3% річних у розмірі 1 647 653,67 грн. та Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» про стягнення 3% річних у розмірі 10 000,00 грн. задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 року у справі № 905/1948/17 вказане рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Умовами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 р. у справі №905/1948/17 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» , зокрема, 2 505 806 623,11 грн. штрафу, а також 3% річних у розмірі 1 647 653,67 грн. та Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» , Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 10000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» .

Таким чином, ухвалені у справі №905/1948/17 рішення господарського суду від 11.09.2017 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 р. мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (кредитор) листом б/н від 20.04.2018 р. надало письмову згоду Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» на укладення договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні), а.с.50.

За змістом вказаного листа кредитор не заперечує проти переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» боргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» за Договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 р. в частині зобов'язань по сплаті частини суми штрафу у розмірі 1 252 903 311,55 грн., що складається з частини суми штрафу виходячи із загального розміру штрафу у сумі 2 505 806 623,11 грн., яка була стягнута за рішенням господарського суду від 11.09.2017 р. у справі №905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 р.)

Із матеріалів справи вбачається, що 23.04.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю « ОСОБА_6 Плюс » (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (кредитор) укладено тристоронній Договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-04-23 (первісний Договір), а.с.51-53.

За умовами п.1.1. договору, первісний боржник перевів борг за договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 р., що укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника за договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 (далі - основний договір) у розмірі 1 252 903 311,55 грн., що складається з частини суми штрафу виходячи із загального розміру штрафу у сумі 2 505 806 623,11 грн., що стягнутий з первісного боржника за рішенням господарського суду від 11.09.2017 у справі №905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 р.).

Кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу та зобов'язується прийняти виконання зобов'язання від нового боржника, згідно п.1.3. договору.

За умовами п.1.4. договору встановлено, що кредитор і первісний боржник підтверджують (гарантують) новому боржнику дійсність переведених за цим договором зобов'язань.

Пунктом 1.5 договору сторони узгодили, що моментом переходу (переведення) боргу від первісного боржника до нового боржника є дата підписання сторонами цього договору.

Зобов'язання первісного боржника перед кредитором по сплаті штрафу у сумі 2 505 806 623,11 грн., що стягнута з первісного боржника за рішенням господарського суду від 11.09.2017 у справі №905/1948/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018), у частині штрафу у розмірі 1 252 903 311,55 грн. вважаються припиненими з дати підписання цього договору, відповідно п.1.6 договору.

У розділі 2 договору сторони узгодили розмір оплати та порядок розрахунків.

Так, за умовами п.2.1. договору за переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику винагороду у розмірі 1 252 903 311,55 грн. Первісний боржник та новий боржник погодили еквівалент зазначеної винагороди в іноземній валюті, а саме в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar). Еквівалент винагороди нового боржника в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору складає 47 860 093,79 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на 23.04.2018 (2617,8455 гривень за 100 доларів). Первісний боржник та новий боржник визначають грошове зобов'язання первісного боржника перед новим боржником (винагороду), як еквівалент 47 860 093,79 доларів США.

Первісний боржник зобов'язаний оплатити новому боржнику еквівалент грошового зобов'язання (винагороди) в доларах Сполучених Штатів Америки протягом 2 днів з моменту вступу в силу цього договору. Сума винагороди, що підлягає сплаті у гривнях, визначається первісним боржником за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу, згідно п.2.2. договору.

Первісний боржник зобов'язаний протягом 2 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору передати новому боржнику оригінали всіх документів, що підтверджують право вимоги кредитора. Передача оригіналів документів оформляється ОСОБА_11 прийому-передачі між первісним боржником і новим боржником, який підписується уповноваженими представниками і скріплюється печатками сторін, у відповідності до п.3.1. договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за п.п.2.1.-2.2. цього договору, первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржнику штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору), що становить еквівалент 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки. первісний боржник зобов'язаний самостійно сплатити штраф новому боржнику в день виникнення обставин несвоєчасного виконання грошового зобов'язання первісного боржника за п. 2.1.-2.2. цього договору. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається первісним боржником за курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками Сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за ним, згідно п.5.1. договору.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що новий боржник має право передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за цим договором без попередньої згоди інших сторін на виконання пункту 3.1. договору, первісним боржником передано новому боржнику оригінали документів на підтвердження права вимоги кредитора, про що 24.04.2018 було складено ОСОБА_11 прийому-передачі оригіналів документів (а.с.54).

Частиною 1 cт.513 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні учиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статтей 520-521 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Отже, на підставі договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018 відбулась заміна боржника у зобов'язанні, а саме заміна первісного боржника на нового боржника у зобов'язанні щодо сплати кредитору грошових коштів у розмірі 1 252 903 311,55 грн. Одночасно, за умовами цього ж договору виникло грошове зобов'язання первісного боржника перед новим боржником щодо оплати винагороди у сумі, еквівалентній 47 860 093,79 доларів США протягом 2 днів з моменту укладення договору, а також штрафу в еквіваленті 9 572 018,76 доларів США у випадку невиконання цього зобов'язання на підставі п.4.3. договору.

Факт укладення первісного договору Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» визнається та не заперечується, про ним зазначено у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.82-88).

Із матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» листом №01/264 від 03.05.2018 р. надало письмову згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» на укладення договору між кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс» про відступлення права вимоги за договором №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018 р. (а.с.55).

За змістом вказаного листа боржник не заперечує проти передачі (відступлення) новому кредитору всіх прав вимоги за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018 р., зокрема, право вимоги грошових зобов'язань на суму еквівалентну 47 860 093,79 доларів США з оплати винагороди передбаченої п.2.1. первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів США зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3. первісного договору.

Із тексту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 не є фінансовою установою відповідно до чинного законодавства, з огляду на що не має права надавати будь-які фінансові послуги, зокрема, укладати договір факторингу, яким є договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 р.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.05.2018р. між відповідачем-2 та відповідачем-1 було укладено договір №ДФП-18-05-04 про відступлення права вимоги.

За умовами цього договору відповідач-2 уступив відповідачу -1 усі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому у кредитора до боржника (ПАТ ДМК ) за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-04-023 від 23.04.2018 р. (первісний договір) на загальну суму еквівалетну 57 432 112,55 доларів США, включаючи права вимоги виконання грошового зобов'язання за первісним договором на сумум еквівалетну 47 860 093,79 доларів Сполучених Штатів Америки, по виплаті винагороди, передбаченої п. 2.1 первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму 9 572 018,76 доларів Сполучених Штатів Америки по виплаті штрафу, передбаченого п. 4.3 первісного договору.

У свою чергу, відповідач-1 зобов'язався сплатити на користь відповідача - 2 суму у розмірі 1 252 903 311 (один мільярд двісті п'ятдесят два мільйони дев'ятсот три тисячі одинадцять) грн. 55 коп. протягом двох робочих днів з моменту укладання цього договору.

Вищенаведені обставини вірно було встановлено судом першої інстанції та не спростовані апелянтом.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, відповідно ст.513 Цивільного кодексу України .

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14.1.255. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Таким чином, відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу а якщо - безоплатний, то - застосовуються положення про договір дарування.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Що стосується факторингу, то відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , згідно ст.1079 Цивільного кодексу України .

За змістом п.1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06.02.2014 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» , до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сам же договір факторингу у нормі вищезазначеної статті Цивільного кодексу України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Частиною 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

У відповідності до вимог ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У даному випадку, між відповідачем-1 та відповідачем - 2 було укладено оплатний договір відступлення права вимоги, що не суперечить вимогам ст. 512, так і приписам ч.ч. 1,5, ст.626, ст. 638, ч.3 ст. 656 ЦК України, оскільки діюче законодавство визначає, що відступлення права вимоги може бути оплатним.

Як вищезазначено, в якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п.5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов'язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 252 903 311, 55 грн. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору, у відповідності до п. 6 договору.

Умовами пункту 5 договору визначено, що кредитор зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу даного договору передати новому кредитору оригінали всіх документів, із яких слідує права вимоги, копії яких, завірені підписом представника і печаткою кредитора передані новому кредитору під час підписання даного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.04.2018 р. між ПАТ Дніпровський металургійний комбінат (первісний боржник в особі генерального директора ОСОБА_12 та ТОВ ОСОБА_6 Плюс (новий боржник) в особі директора ОСОБА_10 підписано акт приймання-передачі оригіналів документів по договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-04-23 від 24.04.2018 р. (а.с.54).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 р. не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а передбачає оплату за відступлення права вимоги.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої ст.47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.

Отже, між договором купівлі-продажу права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги).

Однак, відмінність полягає в тому, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А в договорі факторингу насамперед, фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, як це передбачено вимогами ст.1084 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку, позивач помилково вважає, що було укладено договір факторингу.

Така позиція позивача суперечить приписам ст.1077 ЦК України. Предметом договору факторингу є фінансування (передача грошових коштів) однією особою (фактором, який є фінансовою установою) іншої особи (клієнта) за плату та під відступлення права вимоги до третьої особи клієнтом фактору.

Розподіл прав та обов'язків за договором факторингу відбувається у наступному порядку: - фактор зобов'язується передати кошти у розпорядження Клієнта за плату; - клієнт зобов'язаний оплатити Фактору послугу фінансування; - Клієнт уступає Фактору право вимоги до третьої особи.

Стосовно спільного договору, то розподіл прав та обов'язків між ТОВ ОСОБА_6 Плюс та ТОВ Таффі Плюс є наступним: - клієнт зобов'язаний оплатити Фактору послугу фінансування; - Клієнт уступає Фактору право вимоги до третьої особи.

У даній справі, спірний договір не визначає істотні (обов'язкові) умови договору факторингу, такі як: - передача однією особою у розпорядження іншої грошових коштів (фінансування) під відступлення права вимоги; - оплата послуг особи, яка здійснює фінансування іншою особою, яка отримує фінансування.

Оскільки, відповідачем-1 та відповідачем-2 при укладені спірного договору не погоджувались умови договору, які є істотними для договору факторингу, то твердження позивача про фактичне укладення між відповідачами договору факторингу є необгрунтованими та не відповідають фактичним умовам договору та зобов'язанням, які виникли у сторін договору у зв'язку з його укладенням.

З умов спірного договору вбачається, що грошові кошти за відступлення права вимоги сплачує ТОВ Таффі Плюс (новий кредитор) на користь ТОВ ОСОБА_6 Плюс (первісний кредитор), а не навпаки. В той час, як за умовами договору факторингу саме клієнт (особа яка відступає право вимоги) здійснює і передачу права вимоги на корить фактора (нового кредитора), і, окрім того, оплачує послуги фактора за фінансування.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладенню спірного договору передувало отримання у письмовій формі згоди ПАТ ДМК на відступлення права вимоги, однак, така згода не вимагалась , а ні чинним законодавством, а ні умовами договору, з якого випливає право вимоги ТОВ ОСОБА_6 Плюс до ПАТ ДМК .

Як вищезазначено, що 03.05.2018 року ПАТ ДМК листом №01/264 (а.с.55), підписаним Генеральним директором ПАТ ДМК ОСОБА_12Л, та скріпленим печаткою підприємство, було надано згоду TOB ОСОБА_6 Плюс на укладення спірного договору з ПАТ Таффі Плюс .

Зокрема, позивач не заперечував проти передачі (відступлення) Новому кредитору (тобто ТОВ ОСОБА_6 Плюс ) всіх прав вимоги за договором про переведення боргу (заміни сторони в зобов'язанні) №ДФП-18-04-23 від 23.04.2018 р., включаючи право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму еквівалентну 47 860 093,79 дол. США, а також право вимоги виконання грошових зобов'язань на суму еквівалентну 9 572 018,76 дол. США по сплаті штрафу згідно п. 4.3. первинного договору.

За наявності зазначеного вище листа, а ні у відповідача-1, а ні у відповідача-2 не виникло жодних сумнівів щодо того, що при укладенні спірного договору не було порушено майнових інтересів або прав ПАТ ДМК .

Як вбачається зі змісту листа від 10.05.2018 р. №01/286 (а.с.62), який підписано Генеральним директором ПАТ ДМК ОСОБА_12, та скріплено печаткою підприємства, позивач фактично визнає існування перед ТОВ Таффі Плюс заборгованості, право вимоги якої перейшло останньому від ТОВ ОСОБА_6 Плюс .

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що при укладенні спірного договору не було порушено майнових прав позивача, оскільки об'єм його зобов'язань не змінився, а відбулася лише заміна кредитора у зобов'язанні. До укладення спірного договору від ПАТ ДМК було отримано відповідно згоду, а після його укладення ТОВ ОСОБА_6 Плюс листом б/н від 07.05.2018 р. (а.с.60) повідомило ПАТ ДМК про укладення спірного договору. Таким чином, у позивача відсутнє порушене право.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Щодо тверджень позивача про те, що спірний договір має бути визнаний недійсним, у зв'язку з його укладання відповідачем-1 без спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на її здійснення, то суд апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.

З приписів Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» випливає, що вказаний закон є нормативно-правовим актом спеціальної дії, який регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг. Сфера дії цього закону за суб'єктним складом обмежується: фінансовими установами, особами, які здійснюють діяльність з посередницьких послуг на ринках фінансових послуг, об'єднаннями фінансових установ, включених до реєстру саморегулівних організацій.

У зв'язку з цим відсутні правові підстави для застосування до суб'єктів господарювання, що не є фінансовими установами, та набувають на платній основі право вимоги до третіх осіб на підставі договорів купівлі-продажу права вимоги, незалежно від умов такого набуття норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

Таким чином , відсутні підстави вважати, що спірний договір є договором факторингу.

Чинне законодавство не вимагає наявності такої ліцензії для укладення договору відступлення права вимоги.

Щодо форми правочину договору відступлення права вимоги, то правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом, у відповідності до вимог ст. 513 ЦК України. Інших вимог до договору відступлення права вимоги законодавством не визначено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем-1 та відповідачем-2 повністю було дотримано вимоги діючого

законодавства при укладені спірного договору, а також враховано інтереси позивача шляхом погодження укладення договору, а також своєчасно проінформовано про укладення договору.

Таким чином, апеляційна скарга ПАТ ДМК є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим судом обґрунтовано не прийняті посилання позивача на порушення його права як заінтересованої особи укладанням спірного правочину, оскільки умовами договору у позивача виник обов'язок перед відповідачем-1 щодо виконання на користь останнього грошового зобов'язання.

Приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У даному випадку, позивач не є стороною договору, правомірність укладення якого ним оспорюється.

Дослідивши матеріали справи в цій частині , суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-04-23 від 04.05.2018р. відсутні.

Оспорюваний договір, на підставі якого було здійснено заміну кредитора у зобов'язанні, не зачіпає законні права та інтереси позивача як боржника у таких зобов'язаннях, оскільки зміна особи кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Плюс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Таффі плюс» не тягне за собою збільшення обсягу вимог кредитора до боржника у зв'язку зі зміною особи кредитора та не ставить позивача після заміни особи кредитора у зобов'язанні, в якому позивач є боржником, у становище гірше, ніж те, у якому позивач був до заміни.

Зокрема, оспорюваний договір було укладено за попередньої згоди позивача на його укладання, що підтверджується копією листа від 03.05.2018 р. №01/264 (а.с.55) та з подальшим поінформуванням останнього про його укладання, про що свідчить копія листа б/н від 07.05.2018 р. (а.с.60).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДФП-18-05-04 від 04.05.2018 р., укладеного між відповідачами підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині оскаржуване рішення, також є законним, таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи та діючому законодавстві України з огляду на наступне.

Суд першої інстанції вірно встановив, що на підставі договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язання) № ДФП-18-05-04 від 23.04.2018 р. виникло грошове зобов'язання ПАТ ДМК перед ТОВ ОСОБА_6 Плюс щодо сплати винагороди у сумі, еквівалетній 47 860 093,79 доларів США протягом 2 днів з моменту укладання договору, а також штраф в еквіваленті 9 572 018,76 доларів США у випадку невиконання цього зобов'язання на підставі п.4.3 договору. Строк оплати винагороди за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДФП-18-05-04 від 23.04.2018р. сплинув 26.04.2018 р.

При цьому, ПАТ ДМК не надало доказів оплати винагороди ТОВ ОСОБА_6 Плюс у розмірі 1 252 903 311,55 грн. (що еквівалентно 47 860 093,79 доларів США) у визначений договором строк.

Зокрема, пунктом 4.3 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, первісний боржник (ПАТ ДМК ) зобов'язаний сплатити Новому боржнику (ТОВ ОСОБА_6 Плюс ) штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору, що становить еквівалент 9 572 018 доларів Сполучених Штатів Америки 76 центи. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається Первісним боржником за курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приписами ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, задоволення зустрічного позову ТОВ Таффі Плюс до ПАТ ДМК про стягнення боргу відповідає положенням оспорюваного договору та ґрунтується на діючому законодавстві України, відтак доводи апелянта про незаконність стягнення з ПАТ ДМК заборгованості у сумі 1 248 264 615,56 грн., 249 652 923,16 грн. штрафу, а також 616 700,00 грн. - судового збору є безпідставними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом, період, правові підстави, суд апеляційної інстанції вважає, що останній є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область залишається без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 року (повний текст 02.07.2018 р.) у справі №905/889/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового сбору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. (повний текст 02.07.2018 р.) у справі №905/889/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2018 р. (повний текст 02.07.2018 р.) у справі №905/889/18 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Скаржника - Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське, Дніпропетровська область.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови

У судовому засіданні 24.09.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2018р.

Головуючий суддя (доповідач): Л. Ф. Чернота

Судді: О.О.Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано примірників 6:

1 - позивачу;

1 - відповідачу -1;

1-відповідачу-2;

1-третій особі;

1 - у справу;

1 - ГСД О;