Рішення

від 17.09.2018 по справі 911/1816/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1816/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода , м. Біла Церква,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Долівенко , м. Біла Церква,

про стягнення 1 554,64 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.12.2017 №3046;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода , м. Біла Церква (далі по тексту - ТОВ Білоцерківвода ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.08.2018 №1-03/09-2090 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Долівенко , м. Біла Церква (далі по тексту - ТОВ Долівенко ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість, нараховану внаслідок невиконання рішення суду у справі №910/17635/16 в розмірі 1 554,64 грн., з яких: 1 276,88 грн. інфляційних втрат та 277,76 грн. 3% річних, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2016 у справі №910/17635/16 позовні вимоги задоволено повністю, ухвалено стягнути з ТОВ Долівенко на користь ТОВ Білоцерківвода заборгованість за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин у розмірі 4 800,30 грн., 907,90 грн. пені, 80,49 грн. 3% річних, 207,65 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору. 02.08.2017 державним виконавцем Білоцерківського МВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області ОСОБА_2, винесено постанову про відкриття ВП №54421336 щодо виконання наказу господарського суду м. Києва від 28.11.2016 по справі №910/17635/16 про стягнення з ТОВ Долівенко на користь ТОВ Білоцерківвода грошових коштів загалом у розмірі 7 374,34 грн. Позивач вказує, що вказане виконавче провадження є не закритим, а заборгованість не погашена.

Так, позивач, враховуючи, що відповідачем заборгованість за скид наднормативно забруднених стічних вод в розмірі 4 800,30 грн., що встановлена рішенням суду у справі №910/17635/16, не погашена відповідачем, здійснив нарахування 3% річних за період з 09.09.2016 по 14.08.2018 в розмірі 277,76 грн. та інфляційних втрат за період з 01.08.2016 по 14.08.2018 в розмірі 1 276,88 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1816/18. Ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судове засідання призначене на 17.09.2018. Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (частина 1 ст. 251 ГПК України) та встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив (відповідь) із додержанням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України - п'ять днів з дня отримання відзиву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

В судове засідання 17.09.2018 з'явився представник позивача, який в усних поясненнях позовні вимоги підтримав. Відповідач свого представника в судове засідання не скерував, про причини не явки суд не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 20.08.2018 про відкриття провадження у справі №911/1816/18 отримав 25.08.2018.

Відтак, вдповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи та попереджений про те, що відповідно до ч.9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (п.6 ухвали суду про відкриття провадження від 20.08.2018).

Станом на 17.09.2018 відповідач відзив на позов не подав, суд вважає, що справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення обгрунтованого рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2016, яке набрало законної сили 28.11.2016, у справі №910/17635/16 за позовом ТОВ Білоцерківвода до ТОВ Долівенко про стягнення 5996,34 грн. позовні вимоги задоволено повністю, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 4 800,30 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 907,90 грн. пені за період з 18.02.2016 по17.08.2016, 80,49 грн. 3% річних за період з 18.02.2016 по 08.09.2016, 207,65 грн. інфляційних втрат за період з 18.02.2016 по 31.07.2016 та 1378,00 витрат зі сплати судового збору. (копія рішення від 10.11.2016 №910/17635/16 залучена до матеріалів справи)

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою Совтрансавто-Холдинг проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, після набрання рішенням від 10.11.2016 №910/17635/16 законної сили, відповідач був зобов'язаний виконати встановлене в судовому рішенні грошове зобов'язання.

02.08.2017 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54421336 за заявою ТОВ Білоцерківвода про примусове виконання наказу №910/17635/16 від 28.11.2016 на суму 7 374,34 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач обов'язку з оплати заборгованості (встановленої рішенням суду) не виконує, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 277,76 грн. за період з 09.09.2016 по 14.08.2018 та інфляційних втрат у сумі 1 276,88 грн. за період вересень 2016 - липень 2018), нарахованих на несплачену суму основного боргу у розмірі 4 800,30 грн. за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, розмір якої встановлений рішенням суду від 10.11.2016 №910/17635/16.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Згідно довідки, виданої ПАТ Креді ОСОБА_3 №693 від 14.08.2018 на поточний рахунок ТОВ Білоцерківвода за період з 10.11.2016 по 14.08.2018 кошти від ТОВ Долівенко не надходили.

Проаналізувавши вищезазначене та врахувавши, що заборгованість відповідача з оплати 4 800,30 грн. за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, встановлена рішенням суду від 10.11.2016 у справі №910/17635/16, станом на момент прийняття рішення у даній справі не погашена, доказів протилежного відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період, який не був предметом розгляду та не охоплений рішенням суду у справі №910/17635/16.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що розрахунок інфляційних втрат зроблено невірно, оскільки позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, розрахунок інфляційних втрат слід здійснювати за період серпень 2016 по липень 2018.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 278,03 грн. Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, відтак вказана вимога позивача підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за період серпень 2016 по липень 2018, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 1 260,12 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 276,88 грн. підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов ТОВ Білоцерківвода частково, приймає рішення про стягнення з ТОВ Долівенко 277,76 грн. 3% річних та 1 260,12 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав своє господарське зобов'язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Долівенко (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Пушкінська, буд. 47 А, код 37865691)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківвода (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, буд.24, код 38010130 )

1 260,12 грн. (одна тисяча двісті шістдесят гривень дванадцять копійок) інфляційних втрат ,

277,76 грн. (дві сімдесят сім гривень сімдесят шість копійок) 3% річних,

1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 25.09.2018

Суддя О.В. Конюх