Рішення

від 12.09.2018 по справі 917/541/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018 Справа № 917/541/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ЕНЕРГО - ПЛЮС", 39621, м.Кременчук, вул. Олександріївська, 6, ідент. код 38655518

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВБР", 39600, АДРЕСА_1, ідент. код 36804785

про стягнення 181383,68 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов.№01/07-18 від 03.07.2018 року

від відповідача: не з"явились

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ЕНЕРГО - ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВБР" про стягнення 181383,68 грн.

Позивач в обгрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 05.07.2018 року.

Підготовче засідання суду у справі № 917/541/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ЕНЕРГО - ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВБР" про стягнення 181383,68 грн., яке було призначене на 05.07.2018р. не відбулось у зв'язку із знаходженням судді у відпустці.

Приймаючи до уваги закінчення відпустки, підготовче засідання суду у справі призначено на 27.07.2018 року.

У підготовчому засіданні судом з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 ГПК України.

За результатами проведення підготовчого засідання, ухвалою господарського суду від 27.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду від 17.05.2018 року, від 12.07.2018 року, від 27.07.2018 року, які направлялися відповідачу на юридичну адресу: АДРЕСА_2 повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення "не значиться".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 16.05.2018 року відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за адресою на яку направлялися ухвали суду.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час і місце проведення судового засідання.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду по справі були своєчасно направлені для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 12.09.2018 року відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, встановив:

23.10.2015 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енерго-Плюс" (надалі - Субпідрядник, позивач) та ТОВ "Буд-ВБР" (надалі - Генпідрядник, відповідач) укладено Договір субпідряду № 19 (надалі - Договір).

При цьому, сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов"язується виконати електромонтажні роботи та постачання електрообладнання на об"єктах Генпідрядника, а Генпідрядник зобов"язується надати для виконання робіт об"єкти, сприяти у виконанні робіт, прийняти виконану належним чином роботу та оплатити її відповідно до умов цього Договору (п.1 Договору).

- Субпідрядник зобов"язується здати виконану роботу по акту приймання-здачі за формою КБ2В та КБЗ (п.2.1.4 Договору).

- Ціна Договору визначається згідно взаємоузгоджених кошторисів, дані яких після їх підписання є невід"ємною частиною Договору, і складає 6000000 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1000000 грн. (п.3.1 Договору).

- оплата за виконану роботу здіфйснюється шляхом перерахування Генпідрядником грошових коштів в національній валюті України (гривні) на розрахунковий рахунок Субпідрядника, вказаний в даному Договорі, відповідно до п.п.3.1 в наступному порядку:

- попередня оплата 100% вартості матеріалів, необхідних для виконання відповідних робіт протягом 2 календарних днів з моменту надання Субпідрядником рахунка на оплату;

- остаточний розрахунок за виконані роботи - протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту приймання-здачі виконаних робіт за формою КБ2В сторонами (п.4.1 Договору).

- замовник зобов"язаний прийняти виконану роботу протягом 3-х днів з моменту пред"явлення Підрядником її результатів, або направити письмові вмотивовані заперечення для усунення недоліків у взаємоузгоджений термін і подальшим пред"явленням (п.5.1 Договору).

- за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, сторони несуть відповідальність у порядку, встановленому даним Договором та чинним законодавством України (п.6.1 Договору)

- за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення (п.6.2 Договору)

- у випадку порушення строків виконання робіт Підрядник виплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення (п.6.3 Договору)

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома стронами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань у строк до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення (п.9.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору позивачем виконано обумовлені сторонами підрядні роботи, що підтверджується двостороннє підписаними та скріпленими печатками сторін Актами КБ-2В10К № 5305 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року, за грудень 2015 року (додаються).

Також сторонами було підписано довідки (форми КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Позивач у позові зазначає, що за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 30.12.2015 року - 30000 грн. та 15.01.2016 року - 50000 грн. в зв язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором субпідряду № 19 від 23.10.2015 року складає 86015,2 грн.

В зв"язку з неналежним виконанням відповідачем господарсько-договірних зобов"язань, позивач на підставі п.6.2 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 61669,22 грн. за період з 15.01.2016 року по 08.05.2018 року.

Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 5967,00 грн. за період з 15.01.2016 року по 08.05.2018 року та інфляційні в розмірі 27732,26 грн. за період з 15.01.2016 року по 08.05.2018 року.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 86015,2 грн. основного боргу, 61669,22 грн. пені, 5967,00 грн. - 3% річних, 27732,26 грн. - інфляційних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору субпідряду.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, як що інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений в п.4.1 Договору порядок оплати, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту приймання -здачі виконаних робіт за формою КБ2В сторонами.

На підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ - 2В) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) підписаних уповноваженими представниками Сторін 13.11.2015 року та 11.12.2015 року, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 01.01.2016 року.

Оскільки факт несплати у визначені договором строки відповідачем не спростовується, на підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 86015,2 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку пені, річних та інфляційних, та відображено у тексті позовної заяви, позивач вважає відповідача таким, що прострочив оплату з 15.01.2016 року.

Згідно наявного розрахунку (арк.спр.40-42), позивач нарахував пеню за період з 15.01.2016 р. по 08.05.2018 р. без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Надаючи пояснення по суті позовних вимог представник позивача не навів обґрунтувань правомірності здійснення розрахунку пені без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, за перерахунком, здійсненим судом, сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 17334,65 грн. (розрахунок пені за період з 15.01.2016 р. по 15.07.216 р. здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон"). В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 27732,26 грн. інфляційних за період з 15.01.2016 р. по 08.05.2018 р. та 5967,00 грн. 3% річних за період з 15.01.2016 р. по 08.05.2018 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга. Закон").

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід"ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що відсутні підстави нарахування інфляційних січень 2016 року, оскільки прострочення виконання зобов"язання починається з 15.01.2016 року, тобто борг в січні існував неповний місяць, а нарахування інфляційних поденно не передбачено.

З врахуванням вказаної норми стягненню підлягають інфляційні втрати за загальний період з 01.02.2016 року по 08.05.2018 року на суму 27619,59 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВБР" (39600, АДРЕСА_1, ідент. код 36804785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ЕНЕРГО - ПЛЮС"(39621, м.Кременчук, вул. Олександріївська, 6, ідент. код 38655518) 86015,2 грн. основного боргу, 5967,00 грн. 3% річних, 17334,65 грн. пені, 27619,59 грн. інфляційних втрат, 2054,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.09.2018 року

Суддя Іванко Л.А.