Ухвала

від 11.09.2018 по справі 295/11899/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11899/18

1-кс/295/5635/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060020001225 від 23.03.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просив накласти арешт на кошти, що містяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна), який належить ПП «Ліфт Експрес» (ЄРДПОУ 40042748 юридична адреса: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/10А).

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що воно підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно дост. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Відповідно з ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Статтею 171 КПК України визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Слідчим у клопотанні не зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Частинами 3-6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу, арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 - 2 Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Слідчий суддя з клопотання та доданих до нього матеріалів не вбачає підстав та мети накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки не слідчим не надано доказів того, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, має будь-які ознаки речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України у даному кримінальному проваджені, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, слідчим не надано доказів, що у даному кримінальному провадженні власнику майна оголошено підозру у вчиненні злочину та стороною обвинувачення слідчому судді не було доведено причетності цієї особи до злочинної діяльності, яка розслідується у даному кримінальному провадженні за ст. ст.190 ч. 4 КК України.

Слід зазначити, що у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При подачі клопотання слідчий не обґрунтував правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Клопотання про накладення арешту майна погоджене прокурором ОСОБА_3 , однак з витягу з ЄРДР не вбачається, що вказаний прокурор здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018060020001225.

Відповідно до ч. 3ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про арешт майна, подано без додержання вимогст. 171 КПК України, а тому вказане клопотання необхідно повернути для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись вимогами ст.ст.131,170-173,236,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060020001225від 23.03.2018р.,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ст.190ч.4КК України - повернути слідчому та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1