Рішення

від 11.09.2018 по справі 361/6013/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/6013/17

Провадження № 2/361/526/18

11.09.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Латенко Л.П., Бондар С.Ю., Семінська Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки зі складу земельної ділянки та стягнення понесених витрат,

установив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки зі складу земельної ділянки та стягнення понесених витрат.

Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданий Броварською міською радою 22.05.2002 р. Спадкоємцями на цю земельну ділянку є позивач та її брат відповідач ОСОБА_2

У встановлений законом строк кожний із них звернувся до Броварської міської нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку знаходились у брата, який не надавав їх нотаріусу для належного оформлення спадщини.

30 жовтня 2014 року Броварським міськрайонним судом Київської області було прийнято рішення по справі № 361/5037/14-ц, яким за позивачем визнано у порядку спадкування за законом право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0757 та, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, цим судовим рішенням були встановлені обставини, що вказані вище, а саме: відкриття спадщини, належність земельної ділянки до спадкового майна, прийняття спадщини тощо.

Право власності позивача на ? частину земельної ділянки належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом за № 37112814 від 05.05.2015 р.

Всупереч цьому, відповідач фактично одноосібно володіє всією земельною ділянкою, якою користується за власним розсудом, без згоди позивача: щороку засаджує її городиною, висаджує кущі та дерева.

Натомість, користуватися своєю часткою вона й досі не може, тому що відповідач постійно всіляко перешкоджає цьому, а саме: застосовуючи фізичну силу, не допускає її до ділянки, постійно здіймає скандали, погрожує розправою. Через зазначені обставини у них з братом виникли неприязні стосунки.

Домовлятися про порядок володіння і користування землею відповідач не бажає, надати позивачу у володіння та користування її частку категорично відмовляється.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просила суд виділити їй в натурі ? частку земельної ділянки площею 0,0373 га зі складу земельної ділянки загальною площею 0,0757 га, (кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за варіантом № 4 розподілу, розробленого ТОВ Термін в 2018 році, код ЄДРПОУ 34198873, стягнути з ОСОБА_2 витрати на розроблення технічної документації по розподілу земельної ділянки в розмірі 1800 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти задоволення позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заперечувала проти задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на розроблення технічної документації по розподілу земельної ділянки в розмірі 1800 грн.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого Броварською міською радою 22.05.2002 р., ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,0757 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року по справі № 361/5037/14-ц за позивачем ОСОБА_1 визнано у порядку спадкування за законом право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0757 та, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-20).

Право власності позивача ОСОБА_1 на ? частину земельної ділянки підтверджується витягом за № 37112814 від 05.05.2015 р. (а.с.21).

Іншим власником ? частини спірної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, з врахуванням вищевикладеного, того, що право позивача, як співвласника ? частини спірної земельної ділянки були порушені, а також визнання відповідачем позову в цій частині, приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову та виділення в натурі позивачу ОСОБА_1 ? частки земельної ділянки площею 0,0373 га зі складу спірної земельної ділянки загальною площею 0,0757 га.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на розроблення технічної документації по розподілу земельної ділянки в розмірі 1800 грн., то в її задоволенні слід відмовити, оскільки вона не ґрунтується на законі. Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 3 статті 133 ЦПК України містить перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, до жодної з них витрати на розроблення технічної документації не відноситься.

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1448,19 грн.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Виділити в натурі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ? частку земельної ділянки площею 0,0373 га зі складу земельної ділянки загальною площею 0,0757 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за варіантом № 4 розподілу, розробленого ТОВ Термін в 2018 році, код ЄДРПОУ 34198873.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 19 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський