Ухвала

від 24.09.2018 по справі 0540/9033/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

24 вересня 2018 р. Справа №0540/9033/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Дакс до відділу державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Дакс (далі - ТОВ Дакс ) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області Бровко Ірини Миколаївни про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 40727900 від 20 квітня 2018 року; номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25808795 від 16 квітня 2018 року; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: фізична особа підприємець ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_2; зміст, характеристика іншого речового права і строк дії: договір укладено на 15 років (з урахуванням ротації культур), з правом пролонгації;

- зобов'язати відділ державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Донецької області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: фізична особа підприємець ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (1/2 частки), ОСОБА_2 (1/2 частки); зміст, характеристика іншого речового права і строк дії: договір укладено на 15 років (з урахуванням ротації культур), з правом пролонгації.

Позивач зазначав, що 05 серпня 2011 року між ним як орендарем та ОСОБА_5 як орендодавцем укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, відповідно до якого орендодавець передав позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 4,6111 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договір укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур), з переважним правом орендаря поновлення договору на новий строк.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 05 серпня 2011 року № 14228334000536.

Проте, з листа відділу Держкомзему у Добропільському районі Донецької області від 31 липня 2018 року № 1507/103-18 та з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07 вересня 2018 року № 136978245 позивач дізнався, що 12 грудня 2016 року право приватної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано на спадкоємців орендодавця - ОСОБА_1 1/2 частки та ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки (на підставі свідоцтва про право на спадщину). А 16 квітня 2018 року Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області зареєстровано договір оренди спірної землі (кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_1, площа - 4,6111 га), який був укладений між ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2) як орендодавцями і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 як орендарем строком на 15 років, з урахуванням ротації культур, з правом пролонгації.

Позивач вважав рішення Добропільської районної державної адміністрації щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, протиправним, оскільки таке право вже було зареєстроване 05 серпня 2011 року за позивачем, і на час проведення вказаних реєстраційних дій договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_5, був чинним, строк дії договору тривав, договір сторонами достроково не розривався і відповідним судовим рішенням недійсним не визнавався. Виходячи з вимог ч. 1 ст. 770, ст.ст. 1216 та 1218 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі та п. 39 договору оренди від 05 серпня 2011 року смерть фізичної особи - орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом з правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців перейшли права та обов'язки за договором оренди.

Державний реєстратор, на думку позивача, в порушення вимог законодавства не перевірив, чи відсутнє на час реєстрації обтяження права оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї й тієї самої земельної ділянки, з одним й тим самим кадастровим номером.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Даний спір стосується речового права на майно, а саме права позивача користування майном - земельною ділянкою, право власності якої від орендодавця перейшло до його спадкоємців (третіх осіб), які в свою чергу під час дії договору оренди земельної ділянки, що укладений з позивачем, уклали щодо спірної земельної ділянки договір оренди з іншою особою (третьою особою).

Ставиться питання про скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку на підставі такого договору оренди, яке порушує право позивача користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів встановлено частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до пунктів 6 та 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року в справі №676/3596/16-а (провадження № 11-187апп18) зазначила, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року № 802/1792/17-а, від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 29 травня 2018 року в справі № 826/19487/14.

Даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача - права користування спірною земельною ділянкою, право власності якої від орендодавця перейшло до його спадкоємців (третіх осіб), які в свою чергу під час дії договору оренди земельної ділянки, що укладений з позивачем, уклали та зареєстрували щодо спірної земельної ділянки договір оренди з іншою особою (третьою особою).

Оскаржене рішення державного реєстратора є актом індивідуальної дії, який породжує права і обов'язки лише для тих суб'єктів, яким його адресовано, тобто для третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як орендодавців і фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 як орендаря. Правовим наслідком державної реєстрації, правомірність якої оскаржує позивач, є набуття права користування спірною земельною ділянкою.

З огляду на наведене в справі вбачається спір про право (між позивачем ТОВ Дакс та третьою особою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3), даний спір є приватно-правовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

В аналогічних правовідносинах Верховний Суд в постанові від 23 травня 2018 року закриваючи провадження в адміністративній справі №822/1673/16 (провадження №К/9901/19159/18) зазначив, що звернувшись з позовом, позивач (підприємство) має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі (товариству з обмеженою відповідальністю). Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї юридичної особи речових прав на земельні ділянки. Відтак, саме вказана особа повинна бути відповідачем. Отже, в даному спорі, де права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших. Суд дійшов висновку що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України; спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дакс до відділу державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права та зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 24 вересня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.