Рішення

від 25.09.2018 по справі 365/327/18

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/327/18

Номер провадження: 2/365/248/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.2018 смт Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Кучерявої Л.М.

за участі секретаря

судового засідання ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 сільська рада Згурівського району Київської області, ОСОБА_6 управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_7 про визнання права на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2018 року уповноважений представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати за ОСОБА_3 як спадкоємцем за законом померлої 26.03.2015 року ОСОБА_8 право на сільськогосподарські угіддя у вигляді багаторічних насаджень, площею 0,86 умовних кадастрових гектарів та пасовища, площею 0,12 умовних кадастрових гектарів, у праві на земельну частку (пай) площею 3.8 умовних кадастрових гектарів, яке належало спадкодавцю на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 322718, у землі, яка перебувала в колективній власності колишнього КСП Малоберезанське та знаходиться на території ОСОБА_5 сільської ради Згурівського району Київської області без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості);

- визнати за ОСОБА_3 як спадкоємцем за законом померлої 26.03.2015 року ОСОБА_8 право на сільськогосподарські угіддя у вигляді багаторічних насаджень, площею 0,86 умовних кадастрових гектарів та пасовища, площею 0,12 умовних кадастрових гектарів у праві на земельну частку (пай) площею 3.8 умовних кадастрових гектарів, яке спадкодавець успадкувала за законом після смерті 20.04.2004 року свого чоловіка ОСОБА_9 та належало йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 322719 у землі, яка перебувала в колективній власності колишнього КСП Малоберезанське та знаходиться на території ОСОБА_5 сільської ради Згурівського району Київської області без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості);

- не застосовувати до відповідача ст. 141 ЦПК України.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.03.2015 року померла ОСОБА_8, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить право спадкодавця на дві земельні частки (паї) розміром 3,8 умовних кадастрових га кожна в частині сільськогосподарських угідь, а саме, багаторічних насаджень площею 0,86 га та пасовищ площею 0,12 га, що розташовані в адміністративно-територіальних межах ОСОБА_5 сільської ради Згурівського району Київської області, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) відповідно серії РН № 322718 та свідоцтва про право на спадщину за законом № 1560 після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 За життя спадкодавець та її чоловік реалізували своє право на земельну частку (пай) та отримали у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді ріллі площами 2,5913 га на підставі Державного акта серії ЯБ № 514906 та 2,5040 га на підставі Державного акта серії ЯБ № 007110. Однак право на земельну частку (пай) в частині отримання у власність земельних ділянок у вигляді багаторічних насаджень та пасовищ вони не використали.

Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 та нотаріально оформила свої спадкові права на земельні ділянки - рілля площею 2,5913 га та 2,5040 га. Спадкодавець ОСОБА_8 заповіту за життя не склала, мала одну дочку, яка є матір'ю позивача, ОСОБА_10, яка померла 18.11.2012 року. Третя особа ОСОБА_7 від прийняття спадщини у встановленому законом порядку відмовився.

ОСОБА_4 районна державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки у частині багаторічних насаджень та пасовищ у зв'язку із відсутністю оригіналів Сертифікатів на право на земельні частки (паї).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 районна державна адміністрація Київської області направила до суду відзив, в якому просили розглядати справу за наявними матеріалами в справі, без участі їхнього представника та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, наслідки визнання позову відповідачем відомі та зрозумілі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 сільська рада Згурівського району Київської області, направили до суду заяву, в якій просила слухати справу без участі їхнього представника, позовні вимоги визнає, наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 направив до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, юридичні наслідки рішення про задоволення позову йому зрозумілі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 управління Держгеокадастру в Київській області у судове засідання не з'явилося, про дату, час і місце судового засідання було належним чином повідомлене, про причини неявки суд не повідомило.

На підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, враховуючи визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову, враховуючи наявність для того законних підстав.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що на підставі рішення ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 15 травня 2000 року за № 175 ОСОБА_8 видано Сертифікаn на право на земельну частку (пай) серії РН № 322718 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Малоберезанське розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Також згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322719 ОСОБА_9 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Малоберезанське розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

За життя ОСОБА_8 частково реалізувала своє право на земельні частки (паї) згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322718, зокрема отримала у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді ріллі, площею 2,5913 га на підставі Державного акта серії ЯБ № 007111. Так само ОСОБА_9 частково реалізував своє право земельні частки (паї) згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322719, зокрема отримав у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді ріллі, площею 2,5040 га на підставі Державного акта серії ЯБ № 007110.

20.04.2004 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І-ВЛ № 429925, виданим ОСОБА_5 сільською радою Згурівського району.

Із копії спадкової справи до майна померлого 20.04.2004 року ОСОБА_9 № 425/2004 вбачається, що спадкоємцем за законом є його дружина ОСОБА_8, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2005 року № 1560 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді ріллі, площею 2,5040 га та оформила Державний акт серії ЯБ № 514906.

26 березня 2015 року померла ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про її смерть серії І-БК № 332428, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Із копії спадкової справи № 203/2015 до майна померлої видно, що ОСОБА_3, є спадкоємцем за законом після смерті своєї баби ОСОБА_8, яка померла 26 березня 2015 року. Позивач у встановленому порядку прийняла спадщину, спадкова справа відкрита. Інший спадкоємець - її брат ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини. Інших спадкоємців не встановлено.

Позивач належним чином оформила своє право на спадщину на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді ріллі, площею 2,5040 га на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАС 547363 від 13.11.2015. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 15.01.2016 визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5913 га на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 007111.

Проте право на земельну частку (пай) на сільськогосподарські угіддя, а саме, багаторічні насадження та пасовища за життя ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_9 не використали, оскільки на той час проекти відведення цих земельних ділянок не замовлялися та не виготовлялися, що підтверджується копією довідки ОСОБА_5 сільської ради № 87/02-03 від 02.03.2018 та інформацією ОСОБА_4 РДА.

У довідці, виданій виконкомом ОСОБА_5 сільської ради Згурівського району Київської області № 228 від 25 червня 2018 року, зазначається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) по ОСОБА_5 сільській раді дає право на отримання у власність трьох видів сільськогосподарських угідь: рілля, багаторічні насадження та пасовища. Сертифікати на право на земельну частку (пай), які одержали спадкодавці ОСОБА_9 та ОСОБА_8 дають право на отримання у власність ріллі, багаторічних насаджень та пасовищ у розмірі багаторічних насаджень 0,86 умовних кадастрових гектарів, пасовища у розмірі 0,12 кадастрових гектарів.

ОСОБА_4 районна державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на право на земельні частки (паї) у частині багаторічних насаджень та пасовищ у зв'язку із відсутністю у неї Сертифікатів на право на земельні частки (паї) на спірне спадкове майно.

ОСОБА_4 районна державна адміністрація відмовила позивачу передати у власність своїм розпорядженням сільськогосподарські угіддя - багаторічні насадження та пасовища, оскільки не наділена повноваженнями щодо визнання за спадкоємцями права на майно у порядку спадкування.

З аналізу норм чинного законодавства України, що регулює земельні відносини, зокрема Земельного кодексу України та Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва (абз.3 п.2) вбачається, що земельна частка (пай) є приватною власністю особи.

У ст. 125 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови , якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Згідно із ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також зокрема свідоцтво про право на спадщину та рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У відповідності до п. 5 Указу Президента від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

За нормами п. 17 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тобто дія сертифікату на право на земельну часту (пай) не обмежена в часі та сертифікат є належним правовстановлюючим документом до моменту виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до абз. 3 ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У абзаці 2 п. 6 Указу Президента від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям зазначається, що після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно із пунктом г частини першої статті 81 ЗК України , однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є прийняття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України визначається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У стаття 1219 ЦК України міститься перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із пп. 4.14 п.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 282/20595 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, зокрема, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують належність майна (або майнових прав) спадкодавцеві.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повернули сертифікати до ОСОБА_4 районної державної адміністрації, коли отримували державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі). При цьому повернуті сертифікати надавали їм право на земельні частки (паї) ще й у багаторічних насадженнях та пасовищах, що належали КСП Малоберезанське .

Згідно зі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Жоден чинний нормативно-правовий акт не регулює питання чинності сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) у випадку, якщо частина сільськогосподарських угідь, право на які надавав сертифікат, залишились не виділені в натурі та на них не видано державний акт на право власності на землю.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених конституцією України та законом.

У ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України визначається, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюються, в тому числі, шляхом визнання права.

За змістом ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його прав власності.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_8, до складу спадщини входить право на багаторічні насадження та пасовища у праві на земельні частки (паї) розміром по 3,8 в умовних кадастрових гектарах, посвідчені Сертифікатом серії РН № 322718 та Сертифікатом № 322719, і таке право не реалізоване спадкодавцем за життя, а також не вбачається іншого способу захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 81, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 321, 1217, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 сільська рада Згурівського району Київської області, ОСОБА_6 управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_7 про визнання права на майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, як спадкоємцем за законом померлої 26 березня 2015 року ОСОБА_8, право на сільськогосподарські угіддя у вигляді багаторічних насаджень розміром 0,86 в умовних кадастрових гектарах та пасовища розміром 0,12 в умовних кадастрових гектарах, у праві на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_8 згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322718, яка перебувала у колективній власності КСП Малоберезанське та знаходяться на території ОСОБА_5 сільської ради Згурівського району Київської області, без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості).

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, як спадкоємцем за законом померлої 26 березня 2015 року ОСОБА_8 право на сільськогосподарські угіддя у вигляді багаторічних насаджень розміром 0,86 в умовних кадастрових гектарах та пасовища розміром 0,12 в умовних кадастрових гектарах, у праві на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах, яке ОСОБА_8 успадкувала за законом після смерті 20 квітня 2004 року чоловіка ОСОБА_9 та належало йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 322719 у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Малоберезанське та знаходяться на території ОСОБА_5 сільської ради Згурівського району Київської області, без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Л.М. Кучерява