Ухвала

від 20.09.2018 по справі 335/10660/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10660/18 1-кс/335/7091/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про арешт майна, на підставі матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42017081060000013 від 24 лютого 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, на підставі матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42017081060000013 від 24 лютого 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, звернувся прокурор Запорізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 із клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на земельну ділянку 2321581400:13:001:0065, що належить ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ) у вигляді застосування заборони її відчуження у будь-який спосіб.

В обґрунтовування якого зазначив, що Запорізької місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2017 року за №42017081060000013 відносно службових осіб Відділу земельних ресурсів у Вільнянському районі та Вільнянської районної державної адміністрації за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що посадові особи Відділу земельних ресурсів у Вільнянському районі та Вільнянської районної державної адміністрації, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище, всупереч вимогам п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, погодили та підписали землевпорядну документацію і розпорядження голови Вільнянської РДА щодо передачі у приватну власність фізичним особам земельних ділянок, що фактично розташовані в межах міста Запоріжжя, загальною площею 225 га, орієнтовною нормативною грошовою вартістю 2 228 625 грн., що призвело до неправомірного вибуття із комунальної власності вищевказаних земельних ділянок, чим спричинили тяжкі наслідки інтересам територіальної громади міста Запоріжжя.

Так, 14.10.1991 року між Запорізьким обласним управлінням сільського господарства і Запорізькою філією Інституту землеустрою УААН було укладено договір №331, на підставі якого Інститутом розроблено «Проект утворення територій та встановлення меж сільських Рад народних депутатів Вільнянського району Запорізької області». Зазначена землевпорядна документація була погоджена всіма сільськими радами Вільнянського району, і в подальшому затверджена розпорядженням представника президента України у Вільнянському районі Запорізької області №100 від 30.03.1993 року.

З урахуванням графічних матеріалів зазначеної землевпорядної документації ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» в 2003 році розроблено «Генеральний план розвитку міста Запоріжжя».

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 2012 року), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Проте, всупереч положенням зазначеної землевпорядної та містобудівної документації, що була затверджена у встановленому законом порядку, та вимогам п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, посадовими особами Вільнянської районної державної адміністрації і Вільнянського районного відділу земельних ресурсів були підготовлені, погоджені та затверджені розпорядження голови Вільнянської РДА № 918 від 30.11.2007, №27 від 17.01.2008, № 144 від 11.02.2009, № 78 від 08.02.2006, на підставі яких у приватну власність фізичних осіб були передані земельні ділянки 2321581400:13:002:0039, 2321581400:13:002:0074, 2321581400:13:002:0065, 2321581400:13:002:0043, а також інших загальною площею 225 га, які фактично не входили до території жодної із сільських рад Вільнянського району.

Згідно ст. 126 ЗКУ, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Згідно ст. 125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. В ході досудового слідства встановлено, що Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки видані Управлінням Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області. Таким чином, право власності на них перейшло від територіальної громади міста Запоріжжя до фізичних осіб і злочин є закінченим.

Безпосереднім предметом вчинення даного кримінального правопорушення є земельні ділянки, які внаслідок його вчинення незаконно вибули із власності територіальної громади міста Запоріжжя на користь фізичних осіб.

Згідно інформації, отриманої в ході досудового розслідування, право власності на одну з вказаних земельних ділянок належить: 2321581400:13:001:0065 ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ).

Прокурор посилаючисьна те,що вказана земельна ділянка є безпосереднім предметом посягання у даних кримінальних правопорушеннях, з метою запобігання можливості подальшого відчуження земельних ділянок з метою приховування або перетворення з ціллю уникнення від повернення до комунальної власності міста Запоріжжя, враховуючи, що незастосування арешту на майно призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна третім особам, під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні заборони для особи, за якою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, розпоряджатися ею шляхом відчуження, оскільки її незастосування може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і усуненню негативних наслідків вчиненого кримінального правопорушення, просить клопотання задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

На підставі ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання прокурора розглядається за відсутністю прокурора та власників земельних ділянок.

Вивчивши доводи клопотання, дослідивши долучені до нього матеріали, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини 2статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Крім того, за змістом частини 1статті 16 Кримінального процесуального кодексу України, обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частин 1, 2, 5, 10статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Проаналізувавши вищеприведені норми закону та надані докази, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки прокурором у клопотанні наведено правові підстави для арешту майна та приведено достатньо доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки наявні правові підстави для арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 167, 170-172 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42017081060000013 - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку 2321581400:13:001:0065, що належить ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ), у вигляді застосування заборони їх відчуження у будь-який спосіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1