Ухвала

від 24.09.2018 по справі 2240/3114/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2240/3114/18

УХВАЛА

іменем України

24 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Шевчук О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №36/2051 від 24.11.2017,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Нетішинської міської ради в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Нетішинської міської ради сьомого скликання №36/2051 від 24 листопада 2017 року "Про надання згоди на заміну орендаря за договором оренди землі від 26 листопада 2004 року №040474500118".

Позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням вирішено, зокрема, надати згоду на заміну орендаря за договором оренди землі від 26 листопада 2004 року № 040474500118, замінивши орендаря ФОП ОСОБА_2 на орендаря ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з переходом до останньої права власності на торгівельний павільйон, що розташований на орендованій земельній ділянці на вул.Набережній у районі житлового будинку №27, площею 0,0021 га, згідно з Договором купівлі-продажу від 12 листопада 2017 року.

ОСОБА_1 вказує, що таке рішення відповідачем прийняте не на підставі і в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки він не вчинив дій на проведення земельних торгів, чим позбавив його права прийняти в них участі, що є порушенням ст.ст. 124, 1З4 ЗК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 7 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/20197/13-а судом касаційної інстанції зроблений правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Позивач оскаржує рішення відповідача, яким надано згоду на заміну орендаря за договором оренди землі від 26 листопада 2004 року №040474500118 (замінивши орендаря ФОП ОСОБА_2 на орендаря ФОП ОСОБА_3), а також переведено до ФОП ОСОБА_3 всі права та обов'язки за договором оренди землі від 26 листопада 2004 року №040474500118.

ОСОБА_1 звертався з листом від 13.07.2018, в якому висловлював бажання отримати в оренду земельні ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:005:0657 та 6810500000:02:005:0387, для чого просив вжити заходів, спрямованих на проведення земельних торгів з продажу права на їх оренду. Рішенням 44-ї сесії Нетішинської міської ради VII скликання від 07.09.2018 за №44/2958 відмовлено ОСОБА_1 у включенні до переліку земельних ділянок, які виставляються для продажу на аукціоні або права на які виставляються для такого продажу, земельних ділянок з кадастровими номерами 6810500000:02:005:0657 та 6810500000:02:005:0387, у зв'язку з тим, що зазначені земельні ділянки перебувають у строковому платному користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі №809/739/17 викладений судом правовий висновок про те що, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, спір у цій справі пов'язаний із захистом приватного інтересу позивача шляхом скасування рішення відповідача стосовно заміни орендаря за договором оренди, та переведенням до ФОП ОСОБА_3 прав та обов'язків за договором оренди земельної ділянки. Тобто, спір стосується приватноправових відносин, адже існує речове право третьої особи на земельну ділянку, що виникло в результаті реалізації оскаржуваного рішення, а позов фактично спрямований на позбавлення цієї особи речових прав на таку земельну ділянку.

Звернення ж до адміністративного суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, та, водночас, не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав без пред'явлення позову саме до такої особи. У даному випадку той факт, що відповідачем є Нетішинська міська рада, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Крім цього, потрібно враховувати наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24-25 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та вищевказаних висновків Верховного Суду у постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/20197/13-а та від 15 травня 2018 року по справі №809/739/17, суд вважає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду, з урахуванням суб'єктного складу, місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Також потрібно враховувати, що згідно з ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Даний спір підлягає розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства Нетішинським міським судом Хмельницької області.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №36/2051 від 24.11.2017 - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачу.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяОСОБА_5