Постанова

від 24.09.2018 по справі 813/3197/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/2677/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, ухвалене головуючим суддею Гуликом А.Г. об 11:05 у м. Львові, повний текст складений 12.03.2018 року, у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство Львівський електроламповий завод Іскра (надалі - ПАТ ЛЕЗ Іскра ) звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008592200 від 29.08.2017 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року позов задоволений.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не взяв до уваги, що газопровід Винники , починаючи з 2014 року в оренді ПАТ Львівгаз не перебуває і розподіл природного газу споживачам через нього не здійснюється, тому що ПАТ Львівгаз проклав власний газопровід у місці пролягання газопроводу позивача і перепідключив до нього усіх своїх споживачів, і у зв'язку з цим жодного прибутку від розподілу газу у 2014 році позивач не отримав є необгрунтованими, оскільки у 2014 році ПАТ ЛЕЗ Іскра продало газопровід Винники ТзОВ Спектргаз , і не могло отримати прибуток у 2014 році. У серпні 2016 року ПАТ ЛЕЗ Іскра придбало газопровід Винники у ТзОВ Спектргаз , а у жовтні знову його продало, тому суттєвого зменшення корисності газопроводу в такий маленький проміжок часу та його нерентабельність, є недоведеними обставинами, які суд вважав встановленими. Крім того, звертає увагу, що судом безпідставно взято до уваги, що газопровід, газифікатор та газогенератор на дату річного балансу станом на 01.01.2016 року перебували у власності ПАТ ЛЕЗ Іскра , а продаж відбувся лише 27.10.2016 року.

З приводу віднесення до витрат курсової різниці за договорами лізингу, укладеними між позивачем та ТОВ ОПТ ЛІЗИНГ №287-L від 30.09.2011 року, №291-L від 05.10.2011 року та №292-L від 06.10.2011 року зазначає, що на виконання вказаних договорів ПАТ ЛЕЗ Іскра отримано акти виконаних робіт, в яких зазначено коригування лізингових платежів через зміну валютного курсу. Оскільки зазначені договори укладені у національній валюті, то підстав для включення курсової різниці до складу витрат відповідно до ПСБО 21 Вплив змін валютних курсів немає, зазначає апелянт.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звертає увагу на те, що ТзОВ Спектргаз звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ Львівгаз про стягнення заборгованості в розмірі 11074859,91 грн. за використання газопроводу ГРС Винники без дозволу позивача. Таким чином, цим підтверджується, що ПАТ ЛЕЗ Іскра безпідставно зменшує корисність активу газопроводу Винники в розмірі 14485278,90 грн., а в свою чергу ТзОВ Спектргаз стягує з ПАТ Львівгаз заборгованість за користування даним газопроводом (рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2017 року у справі №914/2096/17, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2018 року). Таким чином, рішенням суду підтверджено рентабельність газопроводу та його використання з метою отримання прибутку, а тому у ПАТ ЛЕЗ Іскра відсутні підстави для зменшення корисності активу.

Крім того, зазначає, що зміна лізингових платежів із застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу суперечить Закону України Про фінансовий лізинг . Заборгованість за операціями з фінансового лізингу між резидентами України обліковується платником у національній валюті України та не підлягає перерахунку для визначення курсової різниці в бухгалтерському обліку, що не враховано судом першої інстанції.

ПАТ ЛЕЗ Іскра подало відзив на апеляційну скаргу, в якому звертає увагу, що відповідач не наділений повноваженнями самостійно визначати наявність або відсутність ознак, що свідчать про зменшення корисності активів, встановлювати факти неправомірного зменшення корисності активів та визначати їх ринкову вартість. Крім того, покликання апелянта на неправомірне зменшення корисності двухстадійного газифікатора та двухстадійного газогенератора не підтверджується жодними доказами. Газопровід, газогенератор та газифікатор були продані за ринковою ціною, не нижче їх балансової вартості. Тому твердження про заниження доходу від операцій з їх продажу є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи. Просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ОВПП ДФС №596 від 24.03.2017 року проведена планова виїзна перевірка ПрАТ ЛЕЗ Іскра з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, передбачених ПК України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2015 року по 27.03.2017 року, за результатами якої складений акт №80/28-10-48-14/00214244 від 15.05.2017 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено такі порушення:

- п.4, п.34 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, П(С)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №2460 від 20.10.1999 року, п.4, п.п.8, 9 П(С)БО 12 Фінансові інвестиції , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №91 від 26.04.2000 року, П(С)БО 14 Оренда , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000 року, п.п.5, 8 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, п.п.5, 6, 7, 9, 11, 12, 20, 27, 29 П(С)БО №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, п.п.7, 8 П(С)БО 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 року, п.п.1, 9, 10 П(С)БО 27 Необхідні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №617 від 07.11.2003 року, п.5 П(С)БО 28 Зменшення корисності активів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №817 від 24.12.2004 року, п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2016 рік на суму 38732343грн.;

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 4294865грн.;

- п.31.1, п.31.3 ст.31, п.36.1 ст.36, п.38.1 ст.38, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176 ПК України щодо несвоєчасного перерахування підприємством (податковим агентом) до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 21199995,03грн.;

- п.31.1, п.31.3 ст.31, п.36.1 ст.36, п.38.1 ст.38, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176 та п.п.1.2 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо несвоєчасного перерахування підприємством (податковим агентом) до бюджету військового збору у 2015 році на сумі 350765,58грн.;

- п.п.129.13 п.129.1 ст.129 ПК України в частині не нарахування пені в день погашення податкового зобов'язання;

- розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.01.2015 №4, п.п. «а» , «б» п.176.2 ст.176 ПК України в частині порушення порядку подання відомостей про виплачені доходи з відповідними ознаками доходів;

- п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , а саме встановлено заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 5646944,77грн.;

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при проведенні розрахунків по контракту №ЕР-01/11-16 від 01.11.2016 року;

- п.4 ст.3 Закону України «Про регулювання товарообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» внаслідок неподання повідомлення про здійснення закриття операцій;

- ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року щодо порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і перебувають за її межами.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0004544811 від 01.06.2017 року, яким встановив завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 28094147грн.

Рішенням ДФС України №17925/6/99-09-11-01-02-25 від 15.08.2017 року за результатами розгляду скарги позивача скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0004544811 від 01.06.2017 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 629920грн.

На підставі вказаного рішення ДФС України №17925/6/99-09-11-01-02-25 від 15.08.2017 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення відповідача №0008592200 від 29.08.2017 року, яким встановив завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 27464227грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства у момент введення в експлуатацію активів здійснювати аналіз ознак зменшення корисності активів, тому оцінка зменшення корисності активів у момент введення їх експлуатацію ПАТ ЛЕЗ Іскра не здійснювалася. Судом встановлено, що газопровід Винники починаючи з 2014 року в оренді у ПАТ Львівгаз не перебуває і розподіл природного газу через нього не здійснюється, що призвело до зменшення корисності газопроводу і зробило його нерентабельним. З приводу позовних вимог про завищення ПАТ ЛЕЗ Іскра доходу від будь-якої діяльності в рядку 2180 звіту про фінансові результати Інші операційні витрати на загальну суму 6633497 грн. зазначено, що договором фінансового лізингу передбачено не суми курсових різниць , а компенсацію позивачем перед лізингодавцем винагороди лізингодавця, принцип формування якої сторони визначають самі. Згідно із законом лізингоодержувач відносить таку компенсацію до додаткових витрат, а тому ПАТ ЛЕЗ Іскра правильно відобразило витрати у статті Інші операційні витрати .

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги про завищення позивачем доходу від будь-якої діяльності за 2016 рік на суму 27464227 грн., в тому числі, щодо газопроводу ВТ ГРС «Винники» ТзОВ «Спектргаз» , двухстадійного генератора вугілля, двухстадійного газифікатора вугілля ТзОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» , апеляційний суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, позивач (продавець) та ТзОВ «Спектргаз» (покупець) уклали договір купівлі-продажу №060914/0703 від 20.08.2014 року, відповідно до умов якого продавець передає покупцю газопровід високого тиску ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» - ГРС «Винники» , станцію катодного захисту м.Винники та станцію катодного захисту на хуторі «Горішній» . Дохід від вказаної операції становить 23 760 000 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою до вказаного договору від 01.09.2014 року передбачено, що продавець (позивач) здійснюватиме обслуговування майна, що передається за договором, до моменту отримання покупцем ліцензії на здійснення розподілу природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

26.05.2016 року ТзОВ «Спектргаз» отримало ліцензію на здійснення розподілу природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

Відповідно до договору поставки №0908/16-01 від 08.08.2016 року постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТзОВ «Спектргаз» ), зокрема, газопровід високого тиску ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» - ГРС «Винники» , станцію катодного захисту м.Винники та станцію катодного захисту на хуторі «Горішній» . Дохід від вказаної операції становить 23 623 500 грн. з ПДВ.

29.09.2016 року позивач уклав договір з ТзОВ «АР ДЖІ САТЕЛЛІТ» №160928/05 щодо проведення незалежної оцінки нерухомого майна, зокрема, газопроводу ВТ ГРС «Винники» ТзОВ «Спектргаз» , двухстадійного генератора вугілля, двухстадійного газифікатора вугілля ТзОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» .

За результатами проведеної оцінки первісна балансова вартість газопроводу ВТ ГРС «Винники» ТзОВ «Спектргаз» становила 19 497 938грн., а залишкова балансова вартість після зменшення його корисності становить 4 931 417,69грн.

Також встановлено, що позивач (продавець) та ТзОВ «Спектргаз» (покупець) уклали договір купівлі-продажу №2911161/0703від 10.10.2016 року, відповідно до умов якого продавець передає покупцю газопровід високого тиску ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» - ГРС «Винники» , станцію катодного захисту м.Винники, станцію катодного захисту на хуторі «Горішній» , станцію катодного захисту в м.Винники вул. Стрілецька, станцію катодного захисту в с.Бережани. Ціна товару становить 6 239 325,40грн.

Позивач провів розрахунок витрат від зменшення корисності активу від 01.10.2016 року, відповідно до якого сума витрат від зменшення корисності устаткування на 01.10.2016 року становить 14 485 827,91грн.

У бухгалтерському обліку позивач відобразив зменшення корисності активів відповідно до П(СБ)О 28 на суму 14 485 287,90грн.

ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» в бухгалтерському обліку відобразило зменшення корисності активів (двухстадійного генератора вугілля, двухстадійного газифікатора вугілля ТзОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» ) на суму 6 443 536,61грн. відповідно до розрахунку втрат від зменшення корисності активу від 01.10.2016 року.

Вартість продажу вказаних активів ТзОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» становить 1896000 грн. щодо газогенератора відповідно до накладної від 27.10.2016 №0000000745 та 1824000 грн. щодо газифікатора відповідно до накладної від 27.10.2016 №011800.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку(надалі - П(С)БО) 28 «Зменшення корисності активів» втрати від зменшення корисності - сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Згідно з п.6 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» про зменшення корисності активів можуть свідчити, зокрема, такі ознаки:

6.1 зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;

6.2 застаріння або фізичне пошкодження активу;

6.3 суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;

6.4 збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;

6.5 перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над їх ринковою вартістю;

6.6 суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства;

6.7 інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.

Пунктом 5 П(С)БО №28 «Зменшення корисності активів» передбачено обов'язок підприємства провести на дату річного балансу оцінку ознак можливого зменшення корисності активів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ні П(С)БО №28, ні ПК України не містять заборони щодо проведення підприємством зменшення корисності власних активів на дату іншу, ніж дата річного балансу.

Апеляційний суд бере до уваги, що судом першої інстанції встановлено наявність ознак, які можуть свідчити про зменшення корисності активів, а саме:

- п.6.3 П(С)БО 28: діяльність з розподілу природного газу газопроводом підлягає ліцензуванню, що значно звужує коло потенційних покупців. До газопроводу позивача раніше було підключено ряд споживачів, проте ПАТ «Львівгаз» проклав власний газопровід у місці пролягання газопроводу позивача і перепідключив до нього усіх своїх споживачів (декларація про початок виконання будівельних робіт КРЛВ №083152542257 від 11.09.2015 року);

- на момент придбання та введення в експлуатацію ціна на газ становила у 2014 році- 407 дол. США/1тис. м3, у - 2015 році- 294 дол.США/1тис. м3, а в 2016 році - 223 дол. США /1тис.м3, при чому ціна на вугілля зросла з 80 до 140 дол. США/1тис.м3. Відповідно період окупності збільшився в 2 рази, що призвело до зменшення ринкової вартості установки;

- п.6.4 П(С)БО 28: значно зросли гривневі відсоткові ставки, облікова станка НБУ. Станом на 01.01.14 - 9,5%, на 01.01.15 - 19,5%, на 01.01.16 - 22%. Можливість придбання активу потенційними покупцями значно зменшилася;

- п.6.6 П(С)БО 28: зменшення обсягів споживання газу по вказаному газопроводу в кілька разів: 2015 рік -11,4 млн.м3, січень-вересень 2016 року - 7,3 млн.м3, 2016 рік - 7,8 млн.м3, прогноз на 2017 рік -1,9 млн.м3 щорічно;

- у зв'язку з аварійним станом у червні 2016 року зупинено піч №3 (піч варки скла для виготовлення колб), яка була єдиним споживачем синтез газу. Тому для власних потреб двухстадійний газогенератор вугілля та двухстадійний газифікатор надалі використовуватися не може;

- п.6.7 П(С)БО 28: відповідно до правил безпеки системи газопостачання НПАОП №0.00-1.76-15 для обслуговування газопроводу необхідно мати спеціально навчений персонал, без якого позивач не може використовувати газопровід високого тиску власними силами;

- на послуги з розподілу природного газу комісією НКРЄКП встановлено тариф 107,8 грн./тис.куб.м (Постанова НКРЄКП №850 від 26.05.2016 року), що суттєво нижче від економічно обґрунтованих витрат підприємства, так само як і тарифу ПАТ «Львівгаз» в сумі 725,90 грн. на цей же газопровід - нижче в 6 разів.

Обґрунтовуючи відсутність ознак для зменшення корисності вказаних активів відповідач зазначав в акті перевірки те, що в актах введення в експлуатацію цих активів відсутнє встановлення застаріння або фізичне пошкодження активів та не встановлено, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.

Однак, як цілком обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства в момент введення в експлуатацію активів здійснювати аналіз ознак зменшення корисності активів, тому оцінка зменшення корисності активі в момент введення їх в експлуатацію позивачем не проводилась.

Крім того, відповідно до наказу ПАТ ЛЕЗ Іскра №1/358/01-5 від 10.02.2011 року на комісію з введення в експлуатацію об'єктів не покладено такого обов'язку. Типова форма №03-1 «Акт введення в експлуатацію основних засобів» , що затверджена наказом Мінстату України №352 від 29.12.1995 року, також не передбачає зазначення в акті параметрів оцінки зменшення корисності активів.

Як встановлено судом першої інстанції, розрахунок втрат від зменшення корисності активу виконано позивачем відповідно до Додатку 1 до П(С)БО 28 ''Зменшення корисності активів" «Приклад визначення суми очікуваного відшкодування активу та втрат від зменшення його корисності» .

Згідно з п.31 П(С)БО 7 "Основні засоби" втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду, що відображено в обліку підприємства.

В обґрунтування відсутності ознак для зменшення корисності активів відповідач також наводить аналіз використання газопроводу ГРС «Винники» у 2013 році в якості об'єкта оренди ПАТ «Львівгаз» , коли були підключені всі споживачі вказаного підприємства.

Проте, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що відповідач не взяв до уваги того, що вказаний газопровід, починаючи з 2014 року в оренді ПАТ «Львівгаз» не перебуває і розподіл природного газу його споживачам через нього не здійснюється, оскільки ПАТ «Львівгаз» проклав власний газопровід у місці пролягання газопроводу позивача і перепідключив до нього усіх своїх споживачів. Жодного прибутку від розподілу газу з 2014 року позивач не отримує, і з 2016 року через вказаний газопровід здійснюється постачання та розподіл природного газу виключно для власних потреб позивача. Зазначені обставини суттєво зменшили корисність газопроводу ГРС «Винники» і фактично зробили його нерентабельним.

Встановлюючи в акті перевірки заниження чистої вартості реалізації газопроводу ВТ ГРС «Винники» , двухстадійного газогенератора вугілля та двухстадійного газифікатора вугілля, відповідач не взяв до уваги висновки та звіти про оцінку даних об'єктів станом на 01.10.2016 року виконані суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ «ОСОБА_1 Сателіт (ЄДРПОУ 38193232, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15694/13 від 09.12.2013 року, виданий Фондом державного майна України). Відповідно до вказаних документів:

- ринкова вартість газопроводу ВТ ГРС «Винники» станом на 01.10.2016 року склала 3942000 грн., а позивач 27.10.2016 року продав його за 5 012 695,10 грн., що більше, ніж ринкова вартість.

- ринкова вартість двухстадійного газогенератора вугілля та двухстадійного газифікатора вугілля станом на 01.10.2016 року склала 1 522 200 грн. та 1 437 000 грн., а позивач 27.10.2016 року продав його за 1 580 000 грн. та 1 520 000 грн., що більше, ніж ринкова вартість.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» правомірно прийняло рішення провести аналіз ознак можливого зменшення корисності активів, зокрема, газопроводу ВТ ГРС «Винники» , двухстадійного газогенератора вугілля; двухстадійного газифікатора вугілля станом на 01.10.2016 року, належно провело та відобразило в обліку оцінку ознак зменшення корисності активів з дотриманням всіх вимог П(С)БО №28 та П(С)БО №7, а також правомірно відобразив чисту вартість реалізації та дохід від вибуття основних засобів по операціях з продажу у 2016 році газопроводу ВТ ГРС «Винники» ТзОВ «Спектргаз» та двухстадійного газогенератора вугілля, двухстадійного газифікатора вугілля ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» , а тому правомірно відобразив в бухгалтерському обліку зменшення корисності активів газопроводу високого тиску ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» - ГРС «Винники» в розмірі 14 485 827,91 грн. та двухстадійного генератора вугілля, двухстадійного газифікатора вугілля ТзОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» в розмірі 6 443 536,61 грн.

Зазначений вище висновок суду відповідає висновку Львівського окружного адміністративного суду, викладеному у рішенні від 23.04.2018 року у справі №813/3082/17.

Щодо безпідставного включення курсової різниці до складу витрат відповідно до ПСБО 21 Вплив змін валютних курсів , апеляційний суд зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТзОВ «ОТП ЛІЗИНГ» укладено договір фінансового лізингу №287-L від 30.09.2011 року, відповідно до умов якого лізингодавець (ТзОВ «ОТП ЛІЗИНГ» ) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння і користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації, а лізингоодержувач (позивач) зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

Між позивачем та ТзОВ «ОТП ЛІЗИНГ» укладений договір фінансового лізингу №291-L від 05.10.2011 року, відповідно до умов якого лізингодавець (ТзОВ «ОТП ЛІЗИНГ» ) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння і користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації, а лізингоодержувач (позивач) зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п.5.7 вказаних договорів, у зв'язку із залученням лізингодавцем кредитних коштів у доларах США для придбання предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний коригувати винагороду на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується придбати у власність у продавця(постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше одного року)за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст.16. Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів, що полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виняткове користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю, або отримується ним у власність за узгодженням з лізенгоодержувачем у продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Виходячи з умов договору фінансового лізингу №287-L від 30.09.2011 року та договору фінансового лізингу №291-1 від 05.10.2011 року до кожного з цих договорів в обов'язковому порядку складені графіки лізингових платежів на весь період дії договорів. До лізингового платежу входить погашення вартості об'єкту лізингу та проценти по фінансовому лізингу. Укладені договори лізингу також передбачають коригування платежів, необхідність проведення якого обумовлена тим, що передане у лізинг майно ТзОВ «ОТП ЛІЗИНГ» придбало за кредитні кошти (долари США), а виконання грошових зобов'язань здійснюється виключно у національній валюті України.

Згідно з п.5.4.3.1 договорів фінансового лізингу №287-L та №291-L від 05.10.2011 другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із:

а) відшкодування вартості предмета лізингу;

б) винагороди лізингодавця, яка містить змінну складову:

LIBOR - фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації. Фіксується на 11.00 (одинадцяту годину рівно) за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації вказаного договору, ставка визначається па відповідну дату за даними системи РЕЙТЕРС.

Згідно з п.5.5 вказаних договорів змінна частина винагороди кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена в Графіку, змінюється пропорційно зміні ставки ЛІБОР (LIBOR) на період 1 місяць для долара США на перший робочий день місяця періодичного лізингового платежу по відношенню до ставки LIBOR, зазначеної в Додатку 2 до Договору.

Згідно з п. 5.7 вказаних договорів, у зв'язку із залученням лізингодавцем кредитних коштів у доларах СІІІА для придбання Предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний коригувати винагороду, на суму курсової різниці та витрат, що виникли за відповідним поточним лізинговим платежем, а також встановлений порядок визначення курсової різниці.

Якщо різниця між курсом продажу долара США на українському міжбанківському валютному ринку на дату виставлення рахунку та курсом платежу на ту ж дату, перевищує 2%, то використовується курс долара США міжбанківського валютного ринку.

Міжбанківський валютний курс долара США визначається згідно з даними інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing (http:// wwwudinform. com) на дату, що передує даті виставлення рахунку, та розраховується як середнє арифметичне між курсом купівлі та курсом продажу долара США на момент закриття торгів.

Тобто, як вбачається із вказаного, для придбання предмету лізингу ТзОВ «ОТП «ЛІЗИНГ» залучено кредитні кошти у валюті - доларах США.

Згідно з П(С)БО 14 лізингові платежі у вигляді відсотків, відшкодування витрат лізингодавця, його винагорода відображаються як фінансові витрати й відносяться до суми, що припадає на звітний період.

Апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції врахував, що перевіркою не встановлено невідповідності умов отримання лізингових послуг чинному законодавству. Також лізингоодержувач як платник податків, так і лізингодавець ТзОВ «ОТП «ЛІЗИНГ» при веденні податкового обліку мають право на самостійне встановлення цін та тарифів в межах правил, встановлених податковим законодавством. При цьому не допускається несанкціоноване втручання податкового органу чи окремих ревізорів у господарську діяльність підприємств шляхом корегування істотних умов вже укладених платниками податків господарських угод.

Таким чином, договором фінансового лізингу передбачено компенсацію позивачем перед лізингодавцем не суми курсових різниць, а винагороду лізингодавця, принцип формування якої сторони визначають самостійно та згідно з вимогами законодавства така відноситься до додаткових витрат, а тому ПАТ «ЛЕЗ «Іскра» правильно відобразило витрати на суму 6 633 497грн. у статті «Інші операційні витрати» .

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відобразив значення рядка 04 «Об'єкт оподаткування податком на прибуток» в податковій декларації з податку на прибуток за обревізований період та не завищив його значення.

Також апеляційний суд наголошує, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов'язку доказування, принципу правової визначеності слід трактувати будь-які сумніви не інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов'язку.

Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок, фактично, зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 813/3197/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складене 25.09.2018 року