Постанова

від 20.09.2018 по справі 816/978/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/978/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018, суддя Є.Б. Супрун м. Полтава, повний текст складено 22.05.18 по справі № 816/978/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області , в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.01.2018 №0000991405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 112 375,50 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.01.2018 №0000991405. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,0 грн.

Головне управління ДФС у Полтавській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, посилається на недоліки наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, які не містять даних щодо повних адрес пунктів навантаження/розвантаження товарно-матеріальних цінностей. При дослідженні ланцюга постачання шляхом аналізу баз жданих ІС "Податковий блок" та бази даних ЄРПН податковою перевіркою встановлено обрив ланцюга постачання товару, що був придбаний ТОВ "Альфатехнобуд" у листопаді 2016 року - квітні 2017 року у ТОВ "Геліос-СМ", так як первинне введення в обіг (первинний продаж) товару не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження даного товару (відсутнє дійсне формування активу) у ТОВ "Геліос-СМ" та попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

ТОВ "Альфатехнобуд" з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується у повному обсязі та подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вказує м, що позивачем були оформлені товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ, які надані ним при перевірці та до суду, в них вказані населені пункти навантаження та розвантаження придбаного товару, відсутність у ТТН такого реквізиту, як вулиця населеного пункту навантаження або розвантаження вантажу, не може бути підставою для визнання угоди з поставки продукції безтоварною. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися судом з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Наявність договорів купівлі-продажу, платіжних доручень, податкових накладних, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства, наявність довіреностей на отримання товару та використання цього товару в господарській діяльності, відображення цих операцій в бухгалтерському обліку свідчить про протилежне і є підставою для врахування цих операцій як у витратах позивача так і при формуванні податкового кредиту. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Альфатехнобуд , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. залишити без змін.

Представник позивача підтримує заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Альфатехнобуд" є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку, є платником ПДВ з 01.03.2014.

В період з 20.12.2017 по 27.12.2017 посадовою особою ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлення від 19.12.2017 №3917 та згідно з наказом від 19.12.2017 №3129 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Альфатехнобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Геліос-СМ" за період з 01.11.2016 по 30.04.2017, правомірності їх відображення в податковій звітності, та контрагентами-покупцями товарів/послуг, придбаних у вказаного постачальника, результати якої оформлено актом від 04.01.2018 №6/16-31-14-05-09/39063361.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Альфатехнобуд" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до державного бюджету всього на загальну суму 74 917,00 грн, у т.ч. за листопад 2016 року в сумі 1585,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 5263,00 грн, за січень 2017 року в сумі 2010,00 грн, за лютий 2017 року в сумі 8123,00 грн, за березень 2017 року в сумі 41 636,00 грн, за квітень 2017 року в сумі 16 300,00 грн.

Підставою такого висновку слугувало те , що в наданих в ході перевірки товарно - транспортних накладних відсутні повні адресні дані про пункт навантаження/розвантаження ТМЦ, зазначено лише назву населеного пункту. Згідно інформації з баз даних ІС "Податковий блок" та бази даних ЄРПН зареєстрованих податкових накладних по ланцюгам постачання ТОВ "Геліос-СМ" прослідковується обрив ланцюга постачання товару, що був придбаний ТОВ "Альфатехнобуд" у листопаді 2016 року - квітні 2017 року у ТОВ "Геліос-СМ" на суму ПДВ 83244,40 грн, так як первинне введення в обіг (первинний продаж) товару не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження даного товару (відсутнє дійсне формування активу) у ТОВ "Геліос-СМ", та попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій. В ході перевірки також використана узагальнена податкова інформація з Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ "Геліос-СМ" за звітні періоди декларування ПДВ з 01.11.2016 по 22.02.2017 від 22.02.2017 №32/11-23-12-02/40674299, за змістом якої останній здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та суть господарських операцій полягала лише у їх документальному оформленні. Таким чином, в ході перевірки встановлено, факти які свідчать про те, що ТОВ

Альфатехнобуд по взаємовідносинах з ТОВ Геліос-СМ , здійснювало безтоварні операції з придбання товарів, які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 25.01.2018 винесено податкове повідомлення-рішення №0000991405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 112 375,50 грн, з яких основне податкове зобов'язання становить 74917,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 37 458,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з відсутності прямих доказів, які свідчать про порушення платником податків податкової дисципліни, підтвердження вчиненого правочину первинною документацією, тому посилання відповідача на порушення позивачем положень Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за операціями з поставки автозапчастин від ТОВ "Геліос-СМ" є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 25.01.2018 №0000991405 підлягає скасуванню, як протиправне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено , що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено , що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 передбачено , що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Також, колегія суддів зазначає, що товарно - транспортна накладна не є обов'язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів проте є обов'язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно - транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб'єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи свідчать , що 01.11.2016 між ТОВ "Геліос-СМ" (Продавець) та ТОВ "Альфатехнобуд" (Покупець) був укладений договір поставки №105 , за змістом предмету якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар на умовах, що визначаються в п. 4.1 у кількості та асортименті згідно з накладними, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Поставка здійснювалась за видатковими накладними та відповідно до товарно-транспортних накладних: №2 від 30.11.2016 на суму 9 960,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 1660,00 грн, ТТН №Р2 від 30.11.2016; №8 від 16.12.2016 на суму 7 260,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 1 210,00 грн, ТТН №Р8 від 16.12.2016; №11 від 26.12.2016 на суму 15 240,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 2 540,00 грн, ТТН №Р11 від 26.12.2016; №12 від 27.12.2016 на суму 19 440,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 3240,00 грн, ТТН №Р12 від 27.12.2016; №18 від 23.01.2017 на суму 51 210,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 8 535,00 грн, ТТН №Р18 від 23.01.2017; №23 від 20.02.2017 на суму 48 738,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 8 123,00 грн, ТТН №Р23 від 20.02.2017; №2 від 01.03.2017 на суму 31 452,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 5 242,00 грн, ТТН №Р2 від 01.03.2017; №24 від 15.03.2017 на суму 39 156,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 6 526,00 грн, ТТН №Р24 від 15.03.2017; №26 від 16.03.2017 на суму 53108,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 8 851,00 грн, ТТН №Р26 від 16.03.2017; №36 від 20.03.2017 на суму 30 558,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 5 093,00 грн, ТТН №Р36 від 20.03.2017; №53 від 27.03.2017 на суму 147 624,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 24 604,00 грн, ТТН №Р53 від 27.03.2017; №11 від 10.04.2017 на суму 45 720,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 7 620,00 грн, ТТН №Р11 від 10.04.2017.

Зі змісту видаткових накладних та товарно-транспортних накладних суд встановив, що товаром є автозапчастини в асортименті на загальну суму 499 466,40 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 83 244,40 грн.

З пояснень директором ТОВ "Альфатехнобуд" вбачається , що доставка товару здійснювалася зі складу постачальника у м. Кіровограді автотранспортом покупця, а саме - автомобілем марки "СIТRОЕN", реєстраційний номер НОМЕР_1, який Товариство орендувало у громадянина ОСОБА_1 на підставі договорів оренди від 16.01.2015 та від 17.01.2017, посвідчених приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2.

За вказаний товар ТОВ "Альфатехнобуд" розрахувалось у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника відповідно до рахунків на оплату та платіжних доручень: рахунок №2 від 30.11.2016, платіжне доручення №1311 від 09.12.2016 на суму 9960,00 грн; рахунок №8 від 16.12.2016, банківська виписка від 12.03.2018; рахунок №11 від 26.12.2016, платіжне доручення №1530 від 14.04.2017 на суму 15 240,00 грн.; рахунок №12 від 27.12.2016, банківська виписка від 12.03.2018; рахунок №18 від 23.11.2017, платіжне доручення №1538 від 20.04.2017 на суму 51 210,00 грн; рахунок №23 від 20.02.2017, банківська виписка від 12.03.2018; рахунок-фактура №100 від 01.03.2017, платіжне доручення №1532 від 18.04.2017 на суму 31 452,00 грн.; рахунок-фактура №101 від 15.03.2017, платіжне доручення №1645 від 12.07.2017 на суму 39 156,00 грн; рахунок №104 від 16.03.2017, банківська виписка від 12.03.2018; рахунок-фактура №105 від 20.03.2017, платіжне доручення №1574 від 11.05.2017 на суму 30 558,00 грн; рахунок №136 від 27.03.2017, платіжне доручення №1611 від 15.06.2017 на суму 13 015,00 грн, №1632 від 07.07.2017 на суму 50 797,00 грн, банківська виписка від 12.03.2018; рахунок-фактура №177 від 10.04.2017, платіжне доручення №1655 від 21.07.2017 на суму 30 000,00 грн, платіжне доручення №1687 від 09.08.2017 на суму 15 720,00 грн.

На підтвердження права формування податкового кредиту з ПДВ позивач надав суду копії податкових накладних, на підставі яких суму ПДВ у розмірі 83 244,40 грн ТОВ "Альфатехнобуд" включило до податкового кредиту, у тому числі: у листопаді 2016 року в сумі 1 660 грн, у грудні 2016 року в сумі 6 990 грн, у січні 2017 року в сумі 8 535 грн, у лютому 2017 року в сумі 8 123 грн, в березні 2017 року в сумі 50 316 грн, у квітні 2017 року в сумі 7 620 грн.

Придбані у зазначеного контрагента автозапчастини в подальшому були реалізовані наступним контрагентам: - Виробничо-сервісне підприємство "Полтава-Автокомплект" за договором постачання №05-01 від 05.01.2016, на підставі видаткових накладних №18 від 23.02.2017, №27 від 06.03.2017, №34 від 14.03.2017, №35 від 15.03.2017, №36 від 17.03.2017, № 40 від 21.03.2017 №60 від 06.04.2017, №64 від 10.04.2017, №70 від 13.04.2017, №71 від 14.04.2017; - поставка автозапчастин здійснювалась автотранспортом покупця зі складу ТОВ "Альфатехнобуд", розташованого за адресою м. Кременчук, вул. Вадима Пугачова (колишня Московська). Розрахунки за поставлений товар проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями ; - ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за договором №260116 від 26.01.2016 на підставі видаткових накладних №214 від 19.12.2016, №219 від 27.12.2016, №21 від 01.01.2017, №22 від 01.01.2017, №24 від 03.03.2017, №31 від 07.03.2017, №32 від 13.03.2017, №44 від 22.03.2017, №45 від 23.03.2017, №58 від 06.04.2017, №59 від 06.06.2017, №76 від 21.04.2017, №77 від 21.04.2017.Доставка товару здійснювалась автотранспортом позивача на склад покупця. Розрахунки між ТОВ "Альфатехнобуд" та ПрАТ "Полтавський ГЗК" за поставлений товар проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями ; - ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" за договором поставки №142/50110 від 04.05.2016 на підставі видаткових накладних №209 від 06.12.2016, №217 від 27.12.2016, №1 від 03.01.2017, №48 від 24.03.2017. Доставка товару здійснювалась автотранспортом позивача на склад покупця. Розрахунки між ТОВ "Альфатехнобуд" та ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" за поставлений товар проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно пояснень позивача зберігання придбаного товару до моменту його реалізації своїм покупцям ТОВ "Альфатехнобуд" здійснювало в орендованому складському приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Пугачова (колишня Московська), буд 6. Правовстановлюючі документи додано позивачем до матеріалів справи

Колегія суддів зазначає, що певні недоліки в заповненні первинних документів , в даному випадку товарно-транспортні накладні, які не містять повні адресні дані про пункт навантаження/розвантаження ТМЦ, зазначено лише назву населеного пункту, (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), тому , доводи податкового органу з посиланням на відсутність повних адресних даних про пункт навантаження/розвантаження ТМЦ в товарно-транспортних накладних як на підставу нереальності факту придбання товарів у ТОВ "Геліос-СМ" є помилковими.

Колегія суддів не бере до уваги і доводи апелянта з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому , такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент Товариства не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Таким чином, позивачем виконанo всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях з вищевказаним контрагентом від придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 816/978/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 25.09.2018.