Постанова

від 19.09.2018 по справі 820/2548/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Спірідонов М.О.

19 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2548/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 12.06.2018 (12:55 год., повний текст складено 14.06.18) по справі № 820/2548/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДМОНТАЖ- ХХІ" (далі по тексту - ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000071421 від 07.02.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 820/2548/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДМОНТАЖ- ХХІ" (61058, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000071421 від 07.02.2018.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДМОНТАЖ- ХХІ" сплачений судовий збір у сумі 13071,13 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 820/2548/18 скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на пояснення директора контрагента позивача ДП СДІ-Україна ОСОБА_2 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливаість підписання ним договорів та первинних документів на час спірних господарських операцій у зв'язку з перебуванням у місцях позбавлення волі, відсутність у вказаного підприємства необхідних трудових та матеріальних ресурсів, неподання останнім фінансової звітності, ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування ТМЦ від вказаного контрагента, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ДП СДІ-Україна . Крім того, з вказівкою на дані узагальненої податкової інформації відносно постачальника позивача ТОВ ХСК Ресурс щодо недостатньої кількості трудових ресурсів для виконання господарських операцій, дані Єдиного реєстру податкових накладних щодо відсутності операцій з придбання вказаним підприємством протягом грудня 2016 року, неподання податкових декларацій з ПДВ з лютого 2017 року, порушення кримінального провадження 12015000000000427, пов'язаного із ТОВ ХСК Ресурс , використання вказаним підприємством спільної ІР-адреси з декількома іншими підприємствами, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Враховуючи викладене, вважає вірним висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам із ДП СДІ-Україна та ТОВ ХСК Ресурс та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 820/2548/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Рембудмонтаж-ХХІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ: за вересень 2016 року на суму ПДВ 138 911,0 грн., за жовтень 2016 року на суму ПДВ 35 807,0 грн. з ДП «СДІ - Украіна» (податковий номер 40633488), за грудень 2016 року на суму ПДВ 522 409,0 грн. з ТОВ «ХСК Ракурс» (податковий номер 39925647), за березень 2017 року на суму ПДВ 20741,33 грн. з ТОВ «Евантес компані» (податковий номер 40934089), податкового кредиту, та податкових зобов'язань по ланцюгу подальшої реалізації.

За результатами перевірки складено акт № 184/20-40-14-21-07/34755610 від 18.01.2018, яким зафіксовано порушення позивачем:

- абз. а) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 697127,00 грн., у тому числі на 97831,00 грн. за вересень 2016 року, на 35807,00 грн. за жовтень 2016 року, на 563489,00 грн. за грудень 2016 року, в результаті чого занижено податку на додану вартість до сплати в період, що перевірявся, на загальну суму 697127,00 грн., в тому числі на 97831,00 грн. за вересень 2016 року, на 35807,00 грн. за жовтень 2016 року, на 563489,00 грн. за грудень 2016 року.

- перевіркою ПП «Рембудмонтаж-ХХІ» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за взаємовідносинами за період декларування - вересень, жовтень, грудень 2016 року з постачальниками ДП «СДІ-Україна» та ТОВ «ХСК Ракурс» .

07.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі наведених висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000071421, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 871408,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 697127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 174281,75 грн..

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із контрагентами ДП «СДІ-Україна» та ТОВ «ХСК Ракурс» .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем було придбано у ДП «СДІ-Україна» будівельні матеріали в асортименті відповідно до видаткових накладних № 1-509 від 05.09.2016, № 2-509 від 05.09.2016, № 3-509 від 05.09.2016, № 3-199 від 19.09.2016, № 269-10 від 26.09.2016, № 510-1 від 05.10.2016, № 17105 від 17.10.2016, № 17102 від 17.10.2016, № 2610-11 від 26.10.2016.

Придбаний товар оприбутковано позивачем у бухгалтерському обліку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за вересень та жовтень 2016 року (т.3, а.с.36-39).

Оплата придбаного товару проведена у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур згідно з платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3, а.с.41-46).

Постачальником виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) податкові накладні, копії яких надані до матеріалів справи (т.3, а.с.21-35).

Транспортування придбаного товару здійснено перевізником ФОП ОСОБА_3, за рахунок замовника ДП СДІ-Україна , про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (т.3, а.с.86, 91, 94, 97, 100, 107), у яких вантажовідправником зазначено ДП СДІ-Україна , вантажоодержувачем - ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ , адресою навантаження - Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Кірова, 2-Г,Ж пункт розвантаження - адреси об'єктів, на яких позивачем як підрядником виконувались будівельні роботи.

Матеріалами справи підтверджено, що придбані у ДП СДІ-Україна будівельні матеріали та обладнання використані при виконанні робіт за договорами будівельного підряду, укладеними ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ як підрядником : № 57/16 від 22.07.2016, замовник - Черкасько-Лозівська селищна рада, № 664 від 19.07.2016, замовник - Національний університет цивільного захисту України, № UA-127-15 від 28.12.2015, замовник ПАТ «САН ІнБев Україна» , № 665 від 19.07.2016, замовник - Національний університет цивільного захисту України, № 42 від 01.11.2016, замовник - Задонецька сільська рада, № 80 від 08.12.2015, замовник - Національний фармацевтичний університет, № 20 від 26.12.2016, замовник - Національний фармацевтичний університет, про що свідчить зміст відомостей ресурсів до договірних цін за вказаними договорами, актів списання товарів (т.3, а.с.1-12).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ (Замовник) та ДП «СДІ-Україна» (Постачальник) укладено договір № 12/09/16 від 12.09.2016, предметом якого є вигогтовлення та поставка Замовнику конструкцій та обладнання для чистих приміщень згідно Специфікації (система легкої герметичної підвісної стелі, світильник герметичний, фільтоварний блок з турбулентною решіткою тощо) (т.3, а.с.52-53).

Приймання-передача виготовленого обладнання зафіксована актом здачіц-прийняття робіт (надання послуг) від 13.10.2016 (т.3, а.с.54).

Оплата виконаних робіт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення (т.3, а.с.35).

Також ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ (Замовник) та ДП «СДІ-Україна» (Підрядник) укладено договори підряду :

- № 151-СП від 10.08.2016, предметом якого є поточний ремонт приміщень пологового відділення за адресою : м. Харків, вул. Куликівська, 46-А,

- № А-127-15-СП від 01.10.2016, предметом якого є ремонт дорожнього покриття (пандус), м/к козирка та огородження для ХВ ПАТ Сан ІнБев ,

- № 0710-сп від 07.10.2016, предметом якого є проектні роботи по реконструкції та заміні вузла обміну газу на об'єкті за адресою : Харківська область, Зміївський район, с. Українське, вул. Лесі Українки, 6 (т.3, а.с.55-56);

- № 664-СП від 01.10.2016, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі Головного корпусу Національного університету цивільного захисту по вул. Чернишевській, 94 у м. Харків (т.3, а.с.76).

Виконання вказаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до договірної ціни, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.3, а.с.51, 56, 58-75, 77-83).

Постачальником виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) податкові накладні, копії яких надані до матеріалів справи (т.3, а.с.21-35).

Оплата виконаних субпідрядних робіт проведена частково між ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ та ДП СДІ-Україна у безготівковій формі, частково право вимоги сплати позивачем коштів контрагентом ДП СДІ-Україна (Первісний кредитор) відступлено ТОВ Трейдмаркетван (Новий кредитор).

Як свідчать матеріали справи, вищевказані субпідрядні роботи у ДП СДІ-Україна позивачем було замовлено у зв'язку з необхідністю виконання власних договірних зобов'язань як підрядника за договорами № 20 від 21.12.2016, замовник - Національний фармацевтичний університет, № 151 від 10.08.2016, замовник - Благодійний фонд «Медицина Слобожанщини» , № UA-127-15 від 28.12.2015, замовник - ПАТ «САН ІнБев Україна» , № 664 від 19.07.2016, замовник - Національний університет цивільного захисту України).

Також, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ХСК Ракурс» (Підрядник) на користь ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ (Замовник) виконувались субпідрядні будівельні роботи за договорами № UА-127-15-СП від 01.09.2016, предметом якого є ремонтні роботи для ПАТ САН ІнБев Україна , № 5 від 05.01.2016, предметом якого є ремонтно-будівельні роботи згідно актів, зазначених у Додатку № 1 до договору (капітальний ремонт приміщень Національного фармацевтичного університету за адресою : м. Харків, вул. Мельникова, 12, поточний ремонт приміщень ДНЗ Ялинка та Приміщень Прудянської загальноосвітньої школи , ремонтні роботи для ХВ ПАТ САН ІнБев Україна ).

Субпідрядником виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) податкові накладні, копії яких надані до матеріалів справи (т.1, а.с.112-147).

Виконання вказаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до договірної ціни (т.1, а.с.155-211, 214-244, т.2, а.с.1-12).

Оплата виконаних робіт проведена в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, актом звіряння взаємних розрахунків, виписками по рахунку (т.1, а.с.148-152).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані субпідрядні роботи були замовлені позивачем у ТОВ ХСК Ракурс в рамках виконання власних договірних зобов'язань як підрядника за договорами № UA-127-15 від 28.12.2015, замовник - ПАТ «САН ІнБев Україна» , № 80 від 08.12.2015, № 20 від 26.12.2016, замовник - Національний фармацевтичний університет, № 21 від 12.12.2016, № 23 від 19.12.2016, замовник - Прудянська селищна рада, № 217 від 20.12.2016, № 220 від 21.12.2016, замовник - Відділ освіти Дергачівської районної державної адміністрації, № 677 від 24.11.2016, № 679 від 01.11.2016, № 1613 від 13.12.2016, № 1614 від 13.12.2016, № 1615 від 13.12.2016, № 30 від 30.11.2016, № 31 від 30.11.2016, № 32 від 30.11.2016, № 33 від 30.11.2016, № 1153 від 30.09.2016, № 93 від 18.08.2016, № 1096 від 28.11.2016, № 1114 від 12.12.2016, № 1116 від 12.12.2016, замовник - ПАТ «Харківгаз» .

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ Рембудмонтж-ХХІ та ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - відповідно до вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Твердження відповідача в акті перевірки про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ДП СДІ-Україна спростовуються наявними в матеріалах справи копіями належним чином оформленим товарно-транспортних накладних.

Посилання відповідача на положення розділу п.11.1, п.11.4, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів відхиляє, оскільки вказані Правила, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

При цьому, товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано витрати та податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому твердження відповідача про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Однак, відповідач стверджує про безтоварність відносин із вказаними контрагентами з посиланням на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, у яких фігурують вказані контрагенти позивача, пояснення директора ДП СДІ-Україні ОСОБА_2 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, перебування останнього у місцях позбавлення волі на час проведення спірних господарських операцій з позивачем по справі, недостатність трудових та матеріальних ресурсів у вказаних контрагентів для здійснення господарських операцій в рамках договірних відносин з позивачем по справі, припинення звітування : ДП СДІ-Україна - з грудня 2016 року, а ТОВ ХСК Ракурс - з лютого 2017 року.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_2, зафіксовані у протоколі допиту свідка в рамках кримінального провадження 120150000000000461, щодо непричетності до фінансового-господарських операцій, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, пояснення посадових осіб контрагента, зафіксовані в поясненнях, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак, вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В обґрунтування твердження про відсутність реального характеру господарських операцій із ДП СДІ-Україна , відповідач в акті перевірки послався на протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 31.03.2017 в рамках кримінального провадження № 12015000000000461.

Разом з тим, як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, вироку по даному кримінальному провадженню ані станом на час проведення перевірки позивача, ані станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не винесено.

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що надані пояснення керівника ДП СДІ-Україна ОСОБА_2 відповідно до протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому відхиляються колегією суддів.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 на момент взаємовідносин із ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ перебував у місцях позбавлення волі та не міг підписувати первинні документи від імені ТОВ СДІ-Україна , колегія суддів вважає такими, що не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом.

Вищенаведені доводи відповідач обґрунтовує з посиланням на ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2016 та від 28.11.2016 по справі № 755/13415/16-к, від 18.07.2017 по справі № 755/18607/16-к.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).

Виходячи зі змісту акту перевірки, формуючи висновки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій по відносинам із ДП СДІ-Україна , відповідач не зазначав про те, що ОСОБА_2 перебуває під вартою, посилання на вказані вище ухвали Дніпровського районного суду м. Києва в акті перевірки відсутні, копії цих ухвали до суду першої інстанції не надавались. Вказані доводи були наведені відповідачем лише в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи відповідача про перебування ОСОБА_2 під вартою і неможливість підписання ним документів від імені ДП СДІ Україна не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому посилання відповідача на ці доводи в апеляційній скарзі не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.73, 74, ч.2 ст.77 КАС України.

З приводу посилань відповідача на інформацію, отриману в межах кримінальних проваджень № 420170000000045 від 01.02.2017, № 12015000000000461, в яких фігурує найменування ДП СДІ-Україна , 12015000000000427, 42017000000001760 від 31.05.2017, в яких фігурує найменування ТОВ ХСК Ракурс , згідно якої діяльність вказаних підприємств не має реального характеру, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.6 ст.78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У відповідності до ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, вироки по кримінальним провадженням, які згадуються в акті перевірки ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ , наразі відсутні.

Отже, в контексті пп.83.1.4. п.83.1 ст.83 ПК України за відсутності вироку, що набрав законної сили, відомості, набуті слідчими органами в рамках їх розслідування, мають доказове значення виключно в рамках цих кримінальних проваджень, та не є належним і допустимим доказом відсутності реального характеру між ТОВ Рембудмонтаж-ХХІ та його контрагентами ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс .

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

По кримінальному провадженню № 12015000000000427 постановлено вирок Комінтернівським районним судом м. Харкова від 21.11.2016. Однак, вказаний вирок постановлено відносно ТОВ Бігопт ЛТК , отже, останній не має відношення ані до позивача, ані до його контрагентів ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс , жодних правових висновків щодо вказаних юридичних осіб у цьому вироку немає.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

При цьому, слід відмітити, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що діяльність контрагентів ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та визначення валових витрат, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів і замовлених робіт у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів та субпідрядних робіт у ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ за результатами відносин із ДП СДІ-Україна , ТОВ ХСК Ракурс .

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17, ід 13.03.2018 по справі № 801/6934/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 15.05.2018 по справі № 810/4391/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.02.2018 № 00000071421 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 871408,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 697127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 174281,75 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 820/2548/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду , крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 24.09.2018.