Рішення

від 21.09.2018 по справі 394/426/17

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

2 6100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

21.09.2018 394/426/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

за участю секретарів: Довгої С. В.

Маринець В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою визнати недійсним додатковий договір № 1 до договору оренди землі № 345 від 22 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Кочубій в особі директора Бакова О.Ш., зареєстрованого у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агенстві земельних ресурсів України , про що у Державному реєстру земель вчинено запис від 14 вересня 2007 року за № 460 та стягнути судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що оспорюваний договір він не підписував, про його існування йому стало відомо у березні 2016 року коли закінчилась дія основного договору оренди його земельної ділянки.

В судове засідання позивач не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду представник ТОВ Агрофірма Кочубій подав клопотання про перенесення слухання справи в зв'язку із перебуванням представника Трач О.В. у відрядженні, а представника Красноголовець О.П. у відпустці.

Дана обставина судом розцінюється як неповажна причина, оскільки вказані особи є представниками інших юридичних осіб, які у даному спорі участі не приймають і відповідач мав можливість забезпечити участь свого представника у розгляді справи.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Нормою п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України констатовано, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи в сукупності суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 має у приватній власності земельну ділянку площею по 4,35 га, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району, що підтверджено відповідним Державним актом на право приватної власності на землю.

12.09.2007 року від його імені був укладений додатковий договір № 1 до договору оренди земельної ділянки № 345 від 22 листопада 2005 року з ТОВ Агрофірма Кочубій , відповідно до якого було пункти основного договору оренди землі були викладені в іншій редакції і крім іншого зазначено, що договір укладено строком на 15 років.

Цей додатковий договір зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК 14 вересня 2007 року за № 460.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі-це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 717/2250/15-ц, що відповідає положенню ч.4 ст.263 ЦПК України.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За клопотанням представника позивача ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта № 1767/1768/17-27 від 14.03.2018 року підпис від імені ОСОБА_2 у додатковому договорі № 1 від 12.09.2007року до договору оренди землі № 345 від 22 листопада 2005 року, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Кочубій , зареєстрованому у Новоархангельському відділі філії ДП Центр ДЗК при Державному Агенстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 460 у розділі Орендодавець: виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою без наслідування його підпису.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували висновки експертиз.

Отже, враховуючи те, що оспорюваний договір позивач не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, суд приходить до висновку, що відсутність волевиявлення власника є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст.203,21 ЦК України).

Посилання представника відповідача в наданому до суду запереченні на те, що отримання позивачем орендної плати свідчить про наявність договірних відносин, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вчинення стороною дії (одержання орендної плати) без отримання нею пропозиції укласти договір не може підтверджувати її згоду на укладення цього договору (ст.ст.641,642 ЦК України).

Крім того, відповідач в межах строку дії основного договору оренди земельної ділянки повинен був сплачувати до квітня 2016 року орендну плату за використання ділянки позивачу.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 255 ЦК України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням наведеного та на підставі статті 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У позовній заяві позивач зазначив, що йому у березні 2016 року стало відомо про укладення додаткового договору до договору оренди, оскільки дія основного договору оренди, який був укладений на 10 років вже закінчився і він у березні 2016 року звернувся до відповідача з повідомленням самостійного обробітку належної йому земельної ділянки.

Враховуючи термін дії основного договору, який закінчився у квітні 2016 року, є логічним твердження позивача про ту обставину, що саме у цей час йому стало відомо про укладення додаткового договору до основного договору оренди.

Тому, з врахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд проводить розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 16, 18, 20 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 6, 15, 203, 207, 215, 627, 638, 641, 642 ЦК України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним додатковий договір № 1 до договору оренди землі № 345 від 22 листопада 2005 року, укладеного 12 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Кочубій в особі директора Бакова О.Ш., зареєстрованого у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агенстві земельних ресурсів України про що у Державному реєстру земель вчинено запис від 14 вересня 2007 року за № 460.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Кочубій на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. та витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 3714 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1.

Відповідач: ТОВ Агрофірма Кочубій , місцезнаходження с. Кальниболота вул. Центральна, 82, Новоархангельського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ -33708245.

Суддя: