Постанова

від 25.09.2018 по справі 610/657/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м.Харків

справа № 610/657/18

провадження № 22-ц/790/4699/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

Головуючого : Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

за участю: секретаря - Семикрас О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Слобідське про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою директора приватного сільськогосподарського підприємства Слобідське - ОСОБА_2 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2018 року, ухвалене суддею - Носовим Г.С., в залі суду в м. Балаклія, Харківської області,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства Слобідське (далі ПСП Слобідське ) про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що між ним та ПСП Слобідське 30 травня 2002 року було укладено договір оренди земельної ділянки.

За умовами договору ОСОБА_1 передав, а ПСП Слобідське прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,56 га, кадастровий номер 6320285200:01:000:0285, з нормативно грошовою оцінкою 193 520,66 грн., розташовану за межами населеного пункту на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Дана земельна ділянка належить позивачу відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю, серії ІІ-ХР №100115, виданого на підставі рішення виконкому Пришибської сільської ради, Балаклійського району, Харківської області від 25 лютого 2002 року № 18.

За три місяці до закінчення договору ОСОБА_1 надіслав відповідачу лист-попередження про те, що не буде поновлювати договір оренди земельної ділянки.

Після закінчення дії договору 30 травня 2017 року земельна ділянка знаходилась у обробці у відповідача.

Орендна плата з урахуванням податкового збору 18% та військового збору 1,5% складає 9 676,00 гривень та підлягає сплаті орендарем один раз на рік.

Таким чином, заборгованість по орендній платі за 2017 рік не виплачена, сума боргу складає 7 789,18 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

У зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з ПСП Слобідське на його користь грошові кошти у розмірі 7 789,18 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі.

Директор ПСП Слобідське надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що зазначена земельна ділянка з 01 червня 2017 року позивачем передана в оренду ПАТ АФ Росія , а в користуванні ПСП Слобідське знаходилась в період з 30 травня 2002 року до 29 травня 2017 року. Твердження позивача, що грошова оцінка земельної ділянки складала 193 520,66 грн. не відповідає дійсності, оскільки оцінка всієї земельної ділянки становить 117 339,00 грн., а ділянки, що передається в оренду 58 620,00 грн. Таким чином, щорічна орендна плата за договором складає 879,30 грн. Зазначив, що за умовами договору строк для розрахунку орендної плати рахуються роками з дати набрання чинності договором оренди - 30 травня 2002 року, тому орендна плата виплачувалась за періоди з 30 травня 2002 року до 29 травня 2003 року виплачена до 31 грудня 2002 року, і так далі. Виходячи з цього, орендна плата за період з 30 травня 2016 року до 29 травня 2017 року була виплачена у листопаді 2016 року, а розрахунок орендної плати виходячи з календарного року є помилковим та таким, що суперечить умовам договору. Відповідач повністю виплатив позивачу орендну плату за 2017 рік, тому заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем відсутня.

08 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що договір оренди земельної ділянки між сторонами було укладено в середині 2002 року терміном на 15 років, який закінчив свій термін в 2017 року. З цього випливає, що відповідач на протязі дії договору мав сплатити позивачу орендну плату за 15 років, проте сплатив лише за 14 років. Тобто позивачу за останній 15-й рік за 2017 року не було сплачено орендну плату. Просив суд зобов'язати відповідача надати докази у вигляді платіжних відомостей про видачу орендної плати на протязі дії договору оренди.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПСП Слобідське про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою - задоволено частково. Стягнуто з ПСП Слобідське на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3245,49 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі. Стягнуто зі ПСП Слобідське на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 293,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, директор ПСП Слобідське - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що за умовами договору строки для розрахунку орендної плати рахуються роками, починаючи з дати набрання чинності договором оренди з 30 травня 2002 року. Суд першої інстанції в порушення вимог вищезазначених норм матеріального права прийняв рішення про стягнення орендної плати не за рік, а за 5 місяців строку дії договору, виходячи з календарного року. Також зазначав, що в порушення статті 81 ЦПК України суд першої інстанції безпідставно прийняв розрахунки позивача, які ґрунтуються на минулорічних виплатах орендної плати, а не на умовах договору оренди землі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ПСП Слобідське про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки, який був укладений між сторонами, припинений 29 травня 2017 року.

При розгляді справи позивачем не було надано доказів про те, що за 5 місяців 2017 року орендарем була сплачена позивачу орендна плата.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача орендну плата у сумі 3245,49 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ХР № 100115, виданого на підставі рішення виконкому Пришибської сільської Ради, Балаклійського району, Харківської області від 25 лютого 2002 року №18 та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №446, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 7,39 га (а.с. 5).

26 травня 2002 року між ОСОБА_1 та ПСП Слобідське було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,56 га. Договір було укладено на 15 років, починаючи з дня його реєстрації (п.п. 2.2 Договору). Відповідно до п.п. 3.1 за використання зазначеної у договорі земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю щорічно орендну плату в розмірі 1,5 % від вартості орендованої земельної ділянки. Розрахунки закінчуються не пізніше грудня кожного року (а.с. 6).

Право оренди земельних ділянок відповідач набув з моменту його державної реєстрації 30 травня 2002 року.

На виконання договору оренди землі позивач передав у користування відповідача належну йому земельну ділянку, а орендар користувався нею та сплачував орендну плату і земельний податок.

31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПСП Слобідське з інформаційним листом, в якому просив надати йому інформацію, а саме: чи використовувалась ця земельна ділянка за своїм призначенням, яка культура була посіяна на ній (а.с. 12).

Листом від 11 січня 2018 року позивач просив відповідача надати довідку про розмір орендної плати за період з 2002 по 2017 рік за кожен рік окремо та надати копії видаткових касових ордерів, які підтверджують дійсність отримання ним орендної плати (а.с. 13).

Листом від 07 лютого 2018 року позивач просив видати йому орендну плату за користування земельною ділянкою (а.с. 14).

Строк дії договору закінчився 29 травня 2017 року.

Відповідно до умов договору орендар зобов'язаний сплачувати щорічно орендодавцю орендну плату з розрахунку 1,5 % від вартості орендованої земельної ділянки.

За умовами пункту 3 договору оренди, поточна орендна плата сплачується не пізніше грудня поточного року.

Із відповіді ПСП Слобідське від 27 лютого 2018 року № 27/02-01 вбачається, що земельна ділянка знаходилась в користуванні ПСП Слобідське в період з 30 травня 2002 року до 29 травня 2017 року. Використовувалась за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За час використання земельної ділянки підприємство здійснювало вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 17).

Проте, в матеріалів справи відсутні відомості щодо сплати орендодавцеві орендної плати за 2017 рік.

Доводи відповідача про те, що орендна плата за 5 місяців 2017 року була сплачена позивачеві в 2016 році не підтверджені належними та допустимими доказами.

Із наданих позивачем платіжних відомостей та інших бухгалтерських документів не вбачається, що сплачені ОСОБА_1 суми в рахунок земельного паю протягом 2016 року, а саме, 23 вересня 2016 року - 3510,00 грн., 23 вересня 2016 року - 3510,00 грн., 10 листопада 2016 року, були сплачені в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за 5 місяців 2017 року (а.с. 45-48).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню оренда плата користування земельного ділянкою за 5 місяців 2017 року.

Із матеріалів справи вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, складала на час укладення договору 58 620,00 грн. (а.с. 6).

Відповідні до п.3.4 договору оренди земельної ділянки від 26 травня 2006 року, укладеному між сторонами, вбачається, що розмір орендної плати змінюється в наступних випадках: змін умов плати; підвищення цін, тарифів тощо, у т.ч. внаслідок інфляційних процесів; порушення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розміру ставки земельного податку; в інших випадках передбачених законодавством України (а.с. 6).

Згідно наданої суду першої інстанції довідки № 2185 від 26 грудня 2017 року розмір щорічної орендної плати на 2016 - 2017 роки складає 9 676,00 грн., а з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору у сумі 7789,18 грн. (а.с. 48).

Оскільки суд стягнув заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 5 місяців, то зазначена сума визначена судом першої інстанції у розмірі 3245,49 грн.

Проте, відповідно до умов договору орендна плата визначається виходячи із вартості орендованої землі, у розмірі 1,5 %.

При розгляді справи в суді першої інстанції сторони не оспорювали, що на час розгляду справи, вартість спірної земельної ділянки складала 193 520,66 грн., що відповідає проіндексованій вартості цієї земельної ділянки за період з червня 2002 року по червень 2017 року так індекс інфляції складає 330,12 % , тобто 58 620,00 грн. х 330,12 % дорівнює 193 520,66 грн.

Отже, виходячи із умов п.3.1 договору оренди земельної ділянки, розмір щорічної орендної плати складає 2 902,81 грн. (193 520,66 х1,5).

Таким чином, розмір орендної плати за 5 місяців складає 1 209,50 грн. (2902,81 : 12х5).

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір заборгованості по орендній платі підлягає нарахуванню, виходячи із розміру орендної плати за 2016 рік, тому на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції та стягує з ПСП Слобідське орендну плату за користування земельною ділянкою у сумі 1 209,50 грн. відповідно до п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 26 травня 2002 року.

Відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України у зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції колегія суддів перерозподіляє судові витрати по сплаті судового збору.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с. 1).

Оскільки зазначена сума є мінімальною сумою судового збору то суд її не зменшує і вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте, при подачі апеляційної скарги відповідачем сплачений судовий збір у сумі 1056,00 (а.с. 90), який у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача, а саме у сумі 707,80 грн.

Отже, фактично судові витрати по сплаті судового збору, які підлягають компенсації сторонам, співпадають.

У зв'язку з чим, на підставі ч.10 ст. 141 ЦПК України колегія суддів проводить їх взаємозарахування та судові витрати зі сторін за судовим рішенням не стягує.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 367, 368, ч.1 ст. 369, ст. 371, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 3,4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора приватного сільськогосподарського підприємства Слобідське - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2018 року - змінити.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Слобідське на користь ОСОБА_1 1 209,50 гривень орендної плати за користування земельною ділянкою.

Судові витрати по сплаті судового збору стягненню не підлягають у зв'язку з їх взаємозарахуванням.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_4