Постанова

від 25.09.2018 по справі 636/2841/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 636/2841/17

провадження № 22-ц/790/3452/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Піддубного Р.М., Сащенка І.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос 2000 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос 2000 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області, ухвалене 20 квітня 2018 року о 08 годині 01 хвилина у складі судді Ковригіна О.С., -

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 10 січня 2005 року, укладений між ним та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Колос 2000 (надалі СГТОВ), зобов`язати СГТОВ повернути належну позивачу земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі Державного акта про право приватної власності на землю ОСОБА_2 Р3 № 780067 йому належить земельна ділянка площею 6,6816 га, кадастровий номер 6325455300:05:000:0078, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області. 10 січня 2005 року ОСОБА_1 уклав з СГТОВ договір оренди належної йому земельної ділянки, зареєстрований у Чугуївському райвідділі ХРФ ДП ЦДЗК 30 травня 2008 року, строком на 5 років. Після направлення запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач довідався, що користування СГТОВ земельною ділянкою продовжується відповідно до Угоди про зміну та доповнення до договору оренди землі від 10 червня 2013 року. ОСОБА_1 жодних угод з СГТОВ у 2013 році не підписував.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 10 січня 2005 року, укладений між СГТОВ та ОСОБА_1, зобов'язано СГТОВ повернути ОСОБА_1 належну позивачу земельну ділянку. Стягнуто з СГТОВ на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що згідно висновку експерта від 07 липня 2017 року підписи від імені ОСОБА_1 в двох угодах про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2013 року виконанв не ОСОБА_1 СГТОВ належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення угоди про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки, суду не надало, тому договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України. Отримання ОСОБА_1 орендної плати не свідчить про дійсність договору.

В апеляційній скарзі СГТОВ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування посилається на те, що недійсність додаткової угоди не може бути підставою для визнання недійсним основного договору, судом не було враховано подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, покладений в основу судового рішення висновок експерта у кримінальному провадженні не може бути належним та допустимим доказом у цивільній справі.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі Державного акта про право приватної власності на землю ОСОБА_2 Р3 № 780067 є власником земельної ділянки площею 6,6816 га, кадастровий номер 6325455300:05:000:0078, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області (а.с. 9).

10 січня 2005 року ОСОБА_2 уклав з СГТОВ договір оренди землі, за умовами якого передав СГТОВ належну йому земельну ділянку в оренду строком на 5 років. Договір набував чинності з моменту його реєстрації (а.с. 13-16). В цей же день між тими ж сторонами було складений акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі (ас. 17). Сам договір був зареєстрований у Чугуївському райвідділі ХРФ ДП ЦДЗК 30 травня 2008 року.

Після отримання витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 довідався, що СГТОВ продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою на підставі Угоди про зміну та доповнення до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 10 червня 2013 року, якою строк дії договору від 10 січня 2005 року було збільшено до 25 років (а.с. 18).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6775/12179 від 07 липня 2017 року підписи від імені ОСОБА_1 в двох угодах про зміну та доповнення до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 10 червня 2013 року, розташовані в графі Орендодавець , виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 (а.с. 118-136).

20 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до СГТОВ із письмовою вимогою повернути земельну ділянку (а.с. 25).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення Угоди про зміну та доповнення до договору оренди земельної ділянки і наявності підстав для визнання у зв'язку із цим договору оренди землі недійсним.

Згідно ст. 13 Закону України № 161-ХІV від 06 жовтня 1998 року "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-ХІV від 06 жовтня 1998 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ч.1 ст. 14 Закону № 161-ХІV від 06 жовтня 1998 року договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди землі може бути визнано в судовому порядку недійсним з підстав, встановлених ст. 215 ЦК України та ч.2 ст. 15 Закону України " Про оренду землі". Так, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 651 ЦК України).

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.ч. 1,3 ст. 653 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Встановивши, що ОСОБА_1 не підписував Угоди про зміну та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2013 року, що свідчить про відсутність його волевиявлення на продовження строку дії договору оренди землі від 10 січня 2005 року, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України та витребування земельної ділянки в особи, що користується нею без правової підстави.

Посилання апеляційної скарги на те, що недійсність угоди, якою внесено зміни до основного договору, не є підставою для визнання недійсним договору оренди землі не приймаються судом. Зазначена угода не є самостійним правочином, оскільки вносить зміни до договору оренди, стаючи його невід`ємною частиною. Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на її укладення тягне за собою недійсність договору в цілому у редакції, визначеній додатковою угодою.

Щодо незастосування судом першої інстанції строків позовної давності за заявою СГТОВ, то у позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання довідки з Єдиного державного реєстру прав речових прав на нерухоме майно. У матеріалах справи міститься копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у якій вказана підстава користування СГТОВ земельною ділянкою ОСОБА_1, а саме Угода про зміну та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2013 року. Вказана довідка сформована 31 серпня 2016 року (а.с. 11-12).

Позов ОСОБА_1 подав 19 серпня 2017 року (а.с. 2-6), тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Доказів того, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав раніше, відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності копії висновку експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, у якості доказу не може бути підставою для скасування рішення суду.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.ч. 1,2 ст. 95 ЦПК України).

Судова почеркознавча експертиза, висновок якої врахований судом, була проведена в рамках кримінального провадження № 42016221440000075. У матеріалах справи міститься копія висновку експерта, завірена печаткою Чугуївського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області. Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв вказану копію як належний та допустимий доказ.

Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно та об'єктивно досліджених обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -

постановив :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос 2000 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4