Постанова

від 25.09.2018 по справі 636/799/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 636/799/18

провадження № 22-ц/790/4651/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк в особі директора ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк в особі директора ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області, ухвалене 20 червня 2018 року, під головуванням судді Ковригіна О.С., в залі суду в місті Чугуїв,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що належну їй земельну ділянку вона надала в оренду СТОВ Маяк , однак на цей час її не влаштовує розмір орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначений договором оренди. Вважає, що розмір орендної плати за договором оренди повинен переглядатися у разі підвищення цін, тарифів, податків, поступово збільшуватись залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Справедливим вважає орендну плату в розмірі не менше ніж 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З вимогою про підвищення орендної плати позивач зверталася до відповідача, однак отримала відмову. Позивач не розуміє методу нарахування орендної плати, їй невідомо які посіви будуть здійснені на її ділянці, оскільки відповідачем не розроблений та не наданий позивачеві проект землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, отже родючість землі може зменшитись. Зазначає, що відповідач не виправдав її законні сподівання на отримання достойної орендної плати, яка незрівнянно мала по відношенню до прибутку СТОВ Маяк .

На підставі наведеного позивач просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем, загальною площею 3,68 гектарів, кадастровий № 6325484000:01:000:0346, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2018 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що істотних порушень умов спірного договору не встановлено, використання відповідачем земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам не доведено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач маніпулює строком дії договору, не індексує орендну плату, не підтримує родючість землі, не проводить сівозміни, використовує землю не за цільовим призначенням. ОСОБА_1 посилається на ті самі обставини, якими обґрунтовувала позовні вимоги, вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується із висновками суду першої інстанції. Зазначає, що твердження апелянта про те, що відповідач отримує від користування земельною ділянкою немалий прибуток, однак не погоджується на збільшення розміру орендної плати до такого розміру, який би влаштовував позивача не ґрунтуються на Законі, оскільки орендна плата це не дивіденди і розмір орендної плати не залежить від отриманих орендарем прибутків та результатів господарської діяльності орендаря. Також вказує на те, що при розрахунку орендної плати відповідачем щорічно індексується її розмір на підставах даних та інформації Управляння Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2018 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 3,68 гектарів, кадастровий № 6325484000:01:000:0346, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ХР № 095906 виданим 02.01.2003 року Чугуївською райдержадміністрацією Харківської області, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 515 (а.с. 17).

Первісно СТОВ Маяк користувалося земельною ділянкою позивача на підставі Договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2007 року, укладеного між сторонами строком на 5 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі. Договір був зареєстрований у Чугуївському райвідділі ХРФДП ЦДЗП, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 вересня 2008 року № 040868200036 (а.с. 36-37).

Після спливу строку дії вказаного договору СТОВ Маяк продовжило користуватися земельною ділянкою позивача. Згодом між сторонами був укладений Договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, який був зареєстрований в ДРРП 13.02.2014 року, індексний номер витягу 17814582 (а.с. 10-12). Про розірвання цього договору наразі позивається ОСОБА_1

Отже, сторонами укладено правочин, за яким позивач передала у платне користування відповідачеві належну їй на праві приватної власності земельну ділянку на умовах, визначених сторонами спірним договором.

У листопаді 2017 року позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою про збільшення розміру орендної плати з 3% на 11%, шляхом оформлення додаткової угоди про внесення змін в п.8 спірного Договору оренди земельної ділянки б/н, на яку отримала відповідь у вигляді листа за № 153 від 29.11.2017 року, яким позивачеві було відмовлено у збільшенні розміру орендної плати за спірним договором. (а.с. 19-20)

Доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для розірвання договору оренди через небажання відповідача підвищувати орендну плату не ґрунтуються на законі.

Так, згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статтею 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Матеріалами справи підтверджено, що орендна плата СТОВ Маяк сплачена позивачу відповідно до умов договору. Зазначене вбачається із розрахунку орендної плати від 29.03.2018 р. № 99, листа Управління Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області від 14.02.2017 р. № 27-20.07-0.1-560/2-17, Довідки СТОВ Маяк від 29.03.2018 р. № 112, накладної № 225 за 30.10.2017 р., витягом з відомості на видачу товару (пшениця, ячмінь) в рахунок оренди земельного пая за 2017 рік, накладною № 227 за 20.11.2017 р., витягом з відомості на видачу товару (кукурудза) в рахунок оренди земельного пая за 2017 р. (а.с. 51-53, 55-62).

Факту систематичної несплати орендарем орендної плати у справі не встановлено.

Частиною 2 ст. 23 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725/2008) забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Дійсно, позивач зверталася до відповідача з пропозицією про підвищення розміру орендної плати і їй було відмовлено. Між тим, позовних вимог про зміну умов договору щодо розміру орендної плати ОСОБА_1 не заявляла. Доказів щодо наявності або відсутності підстав для такого підвищення сторони не надавали. Відмова СТОВ Маяк у підвищенні орендної плати сама по собі не є підставою для розірвання договору.

Статтею 5 Земельного Кодексу України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів від 4 червня 2009 року статтю 22 Земельного кодексу України було доповнено частиною четвертою з наступним змістом: Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель .

Між тим, згідно п. 18 Перехідних положень Земельного Кодексу України вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширювалися лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12 лютого 2015 року № 191-VIII частину четверту статті 22 Земельного Кодексу України виключено.

Отже, ненадання проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не є самостійною підставою для розірвання договору. Доказів про те, що відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, що він допускає погіршення екологічного стану та родючості земельної ділянки позивачкою не надано.

Застосування сівозміни та внесення мінеральних добрив підтверджено відповідною довідкою СТОВ "Маяк".

Позивач звертає увагу на той факт, що на договорі оренди та на акті прийому-передачі відсутня дата його укладення, чим маніпулює СТОВ "Маяк", між тим спірний договір недійсним не визнаний, зареєстрований у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

ОСОБА_3