Рішення

від 19.09.2018 по справі 910/7577/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018Справа № 910/7577/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/7577/18

за позовом Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області (84333, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Румянцева, 4-а)

в інтересах держави в особі Краматорської міської ради Донецької області (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, пл.Миру, 2, код ЄДРПОУ 24812116)

в особі Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (84320, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Бєляєва, 113, код ЄДРПОУ 40478970)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ"

(02099, м.Київ, вул.Бориспільська,6, ЄДРПОУ 19133181)

про стягнення 620 270,77 грн,-

Представники учасників справи:

від прокуратури: Мамушкіна А.І. (службове посвідчення №043881 від 19.08.16)

від позивача: Лапік О.В. (довіреність №б/н від 18.09.18)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 червня 2018 року Заступник керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради Донецької області в особі Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ", про стягнення 620 270,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку заявника, виконанням відповідачем умов Договору підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017, укладеного між Управлінням капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ", в частині здійснення капітального ремонту даху будівлі стаціонару КМУ "Дитяче територіальне медичне об'єднання" на вул.Героїв України, 20, м.Краматорськ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 вказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

23.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Краматорської місцевої прокуратури Донецької області надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.08.2018.

У підготовче засідання з'явився представник Заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області, інші представники учасників справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 підготовче засідання відкладено до 15.08.2018.

У підготовче засідання 15.08.2018 з'явився представник Краматорської місцевої прокуратури Донецької області, інші представники учасників справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 підготовче засідання відкладено до 05.09.2018.

17.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради надійшла довідка про виконання робіт.

03.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки за рахунком.

У підготовче засідання 05.09.2018 з'явився представник Краматорської місцевої прокуратури Донецької області, інші представники учасників справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

В підготовчому судовому засіданні 05.09.2018 присутнім представником прокуратури надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 19.09.18.

У судове засідання 19.09.2018 з'явилися представники прокуратури та позивача, надали пояснення по суті спору та підтримали позовні вимоги повністю.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 19.09.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано, зокрема, ухвалу про відкриття провадження від 09.07.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, до суду повернулось поштове відправлення із зазначенням за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення судового засідання у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018 Верховного Суду по справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2017 між Управлінням капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕАЛ (далі - підрядник, відповідач) укладено договір підряду №25/07/17-1 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: Капітальний ремонт даху будівлі стаціонару КМУ Дитяче територіальне медичне об'єднання по вул. Героїв України, 20, м.Краматорськ Донецької області .

У пунктах 2.1. та 2.2. Договору визначено, що вартість робіт по даному договору складає - 1 240 541,54 грн, в т.ч. ПДВ - 206 756,92 грн і визначається договірною ціною та узгоджується протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1). Договірна ціна - динамічна.

Відповідно до п.3.1 додаткової угоди №1 від 29.09.2017 підрядник починає виконання робіт протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору, а саме з 25.07.2017, і закінчує їх 22.12.2017.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що замовник зобов'язаний, зокрема, здійснювати розрахунки, при наявності фінансування, за виконані підрядні роботи на підставі наданого підрядником оформленого акта за формою КБ-2в, довідки КБ-3 і актів передачі-приймання обладнання у монтаж.

Відповідно до п.12.1 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів фонду місцевого бюджету м. Краматорськ згідно з планом фінансування робіт на 2017 рік (Додаток №3).

Згідно з п.14.3 Договору перед виконанням робіт замовник зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 50 % від загальної вартості робіт у сумі 620 270,77 гривні, у тому числі ПДВ - 103 378,46 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , протягом десяти робочих днів з дня надання рахунку на попередню оплату. Підрядник зобов'язується використати попередню оплату в термін до 29.09.2017 з дня перерахування коштів з реєстраційного рахунку замовника. У разі якщо попередня оплата не буде своєчасно використана, підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти на реєстраційний рахунок замовника.

Додатковою угодою №1 від 29.09.2017 внесено зміни до п.14.3 Договору та його викладено в наступній редакції: перед виконанням робіт замовник зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 50 % від загальної вартості робіт у сумі 620 270,77 гривні, у тому числі ПДВ - 103 378,46 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , протягом десяти робочих днів з дня надання рахунку на попередню оплату. Підрядник зобов'язується використати попередню оплату в термін до 06.11.2017 з дня перерахування коштів з реєстраційного рахунку замовника. У разі якщо попередня оплата не буде своєчасно використана, підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти на реєстраційний рахунок замовника.

Даний Договір діє до 31.12.2017 (п.3.2. Договору).

Так, на виконання умов п.14.3 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29.09.2017) платіжним дорученням №11 від 04.08.2017 Управлінням капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради на користь відповідача було перераховано попередню оплату в розмірі 620 270,77 гривні.

Таким чином, відповідно до умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю РЕАЛ повинен був у строк до 06.11.2017 закрити формами КБ-3 та КБ-2в надану попередню оплату, а невикористану суму повернути.

Прокурор та позивач стверджують, а матеріали справи не містять протилежного, що станом момент розгляду даної справи по суті Товариством з обмеженою відповідальністю РЕАЛ не надано Управлінню капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради документів, які підтверджують цільове використання авансу на повну суму. Таким чином, невикористана сума авансу складає 620 270,77 гривні.

Незважаючи на це, ТОВ РЕАЛ невикористану суму попередньої оплати не повернуто.

Окрім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406 Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію , роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції, не потребують документів, що дають право на їх виконання, але, не дивлячись на те, що даний вид робіт не потребує отримання дозвільних документів, відповідач не приступив до виконання робіт з капітального ремонту даху будівлі стаціонару КМУ Дитяче територіальне медичне об'єднання .

Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.05.2016, його засновником є Краматорська міська рада.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст.327 Цивільного кодексу України управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальна громада і створені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоуправління. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Згідно з положенням Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради вказане підприємство створено згідно з рішенням Краматорської міської ради від 27.04.2016 відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Господарського та Цивільного кодексів України, а також інших законодавчих актів України. Засновником, власником майна, вищим органом управління Підприємства є Краматорська міська рада.

Відповідно до Конституції України та Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладено обов'язок представляти інтереси держави в суді у випадках, встановлених законом.

Такі випадки передбачено ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Зокрема, згідно з ч. 2 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п.п. 4, 6, 8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України).

Неефективне використання бюджетних коштів, неповернення їх розпоряднику у встановлений строк порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.

Зокрема, за п.22 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України порушення порядку і термінів здійснення попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства.

Компетентними органами щодо захисту зазначених інтересів держави у бюджетній сфері є Управління капітального будівництва та перспективного розвитку Краматорської міської ради та КП РЕАЛ як головний розпорядник та одержувач бюджетних коштів відповідно.

Згідно з п.9 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради як головний розпорядник бюджетних коштів мала б здійснювати внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради як розпорядник бюджетних коштів мав би організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Усупереч покладеним обов'язкам Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорською міською радою не проконтрольовано своєчасне виконання умов договору щодо здачі робіт та повернення бюджетних коштів, не вжито заходів до стягнення суми заборгованості у примусовому порядку й відповідний позов до суду не пред'явлено, що свідчить про неналежне виконання обов'язків з боку вищевказаного органу.

Крім того, 24.05.2018 Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради направило претензію до ТОВ РЕАЛ щодо невиконання умов договору підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017 по виконанню робіт капітального ремонту даху будівлі стаціонару КМУ Дитяче територіальне медичне об'єднання на вул. Героїв України, 20, м. Краматорськ, але відповіді від ТОВ РЕАЛ не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

На підставі викладено, даний позов пред'являє заступник керівника Краматорської місцевої прокуратури та просить суд стягнути з відповідача на користь Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради суму невикористану попередню оплату за договором підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм параграфа 3 глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.876 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі ст.854 Цивільного кодексу України Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов п.14.3 Договору Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради на користь відповідача перераховало попередню оплату в розмірі 620 270,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 04.08.2017.

Відповідно до ч.1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом, за змістом пункту 14.3 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 29.09.2017) підрядник зобов'язується використати попередню оплату в термін до 06.11.2017 з дня перерахування коштів з реєстраційного рахунку замовника. У разі якщо попередня оплата не буде своєчасно використана, підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти на реєстраційний рахунок замовника.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

При цьому, відповідачем не спростовано правомірності вимог позивача, доказів виконання робіт або неможливості розпочати виконання робіт.

Зважаючи на викладене, за висновками суду, позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором станом на 06.11.2017 в порушення пункту 14.3. Договору.

При цьому, з огляду на встановлений у пункті 3.2. Договору строк його дії до 31.12.2017 господарський суд зауважує, що згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13 та у Постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором не припинилось після 31.12.2017.

Судом встановлено, що 24.05.2018 на адресу відповідача направлено повідомлення №539 про відмову від договору підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017 відповідно до якого позивач повідомляє про розірвання зазначеного Договору в односторонньому порядку.

У відповідності до п.18.2 сторона договору підряду, яка вважає за необхідне внести зміни у договір підряду чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у договорі або розірвання його, у десятиденний строк повідомляє другу особу про своє рішення.

Згідно з п.18.3 у разі якщо підрядник не починає своєчасне виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати відшкодування будь-яких збитків які виникли з вини підрядника. При цьому сторона, яка висловила намір розірвати Договір, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону, не менш ніж за п'ять календарних днів до запланованої дати розірвання.

Одночасно, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16.

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання Договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак Договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 24.05.2018.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а Договір припинив свою дію.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Зважаючи на встановлені судом факти неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором та припинення дії такого Договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманої ним від замовника попередньої оплати у розмірі 206 756,92 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені у справі позовні вимоги підлягають повному задоволенню та до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ" на користь Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради підлягає сума невикористаної попередньої оплати за договором підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017 у розмірі 620 270,77 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська,6, ЄДРПОУ 19133181, р/р 26004446828 у АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) на користь Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (84320, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Бєляєва, 113, код ЄДРПОУ 40478970, р/р 35429181095324 у ПАТ КБ Приватбанк , МФО 834016) невикористану суму попередньої оплати за договором підряду №25/07/17-1 від 25.07.2017 у розмірі 620 270 (шістсот двадцять тисяч двісті сімдесят) грн 77 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська,6, ЄДРПОУ 19133181, р/р 26004446828 у АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Університетська, 6, р/р 35216066016251 у Державній казначейській службі України, МФО 820172) судовий збір у розмірі 9 304 (дев'ять тисяч триста чотири) грн 06 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.09.2018

Суддя О.Є. Блажівська