Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/4571/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/4571/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП"

про стягнення 1 175 395,39 грн.

за участю представників:

від позивача: Довгань О.А

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство фірма "ФУНДАМЕНТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" про стягнення 1175395,39 грн., з яких: 1014398,19 грн. - основна заборгованість, 130501,88 грн. - інфляційні збитки, 30495,32 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1606-СД/35 від 16.06.2016 щодо поставки оплаченої позивачем продукції на суму 1014398,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4571/18 та призначено підготовче засідання у справі на 15.05.2018.

В судовому засіданні 15.05.2018, на підставі 183, 233 ГПК України, судом відкладено підготовче засідання на 11.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання 11.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018, у зв'язку із перебуванням 11 червня 2018 року судді Гулевець О.В. у відрядженні, підготовче засідання по справі №910/4571/18 призначено на 14.06.2018.

В підготовчому засіданні 14.06.2018 продовжено підготовче провадження, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та відкладено підготовче засідання на 10.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в підготовче засідання 10.07.2018.

В судовому засіданні 10.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4571/18 до розгляду по суті на 31.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 31.07.2018, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про необхідність відкладення розгляду справи по суті, з урахуванням нижче наведеного.

Так, положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом відкладено розгляд справи по суті на 30.08.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання 30.08.2018.

07.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018, у зв'язку із перебуванням судді Гулевець О.В. 30 серпня 2018 року у відпустці, розгляд справи по справі №910/4571/18 призначено на 13.09.2018.

В судове засідання 13.09.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від 29.08.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 29.08.2018 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 13.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" (відповідач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством фірма "ФУНДАМЕНТ" (покупець, позивач) укладений договір поставки № 1606-СД/35 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю продукцію, зазначену у цьому договорі та/або додатках, специфікаціях, додаткових угодах до цього договору, а покупець зобов'язується приймати таку продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

В пункті 1.2. договору сторони погодили, що предметом поставки є наступна продукція: бетонні суміші важкого бетону, готові до використання ДСТУ Б В.2.7-96-2000 Будівельні матеріали. Суміші бетонні. Технічні умови. розчини будівельні ДСТУ Б В.2.7-23-95 Будівельні матеріали. Загальні технічні умови. Поставка продукції здійснюється партіями. Партією вважається кількість продукції, що поставляється за однією видатковою або товарно-транспортною накладною.

Обсяг (кількість) та асортимент (номенклатура) продукції передбачаються у специфікаціях погодження (специфікаціях), які додаються до даного договору. Обсяг (кількість) та асортимент (номенклатура) продукції може визначатися також на підставі видаткових накладних (п. 2.1. договору).

Згідно із погодженою та підписаною між сторонами Специфікацію №1 від 16.06.2016 до договору поставки №1606-СД/35, відповідач мав поставити, а позивач мав прийняти та оплатити товар БСГ В30 Р4 F200 W6 H за ціною 1023,74 грн. у кількості визначеній згідно із видатковими накладними.

Згідно із п. 2.2. договору, продукція вважається прийнятою за кількістю з моменту підписання представниками постачальника та покупця видаткової або товарно-транспортної накладних

Сторонами у пункті 4.1. договору визначеною датою поставки кожної окремої партії продукції вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладних (реєстри) представниками сторін, яким надані відповідні повноваження (згідно довіреності). В разі відсутності довіреності видаткова або товарно-транспортної накладні вважаються підписаними повноважними представниками, якщо їхній підпис завірено печатками або штампами покупця та постачальника відповідно.

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за ціною, передбаченою у протоколах (додатках, додаткових угодах тощо), які додаються до цього договору, або за ціною, передбаченою у рахунках та/або у видаткових накладних, виписаних постачальником. В разі наявності розбіжностей між ціною, зазначеною у специфікаціях та/або рахунках, та/або видаткових накладних, виписаних постачальником, покупець зобов'язується оплатити отриману продукцію за ціною, що буде вказана у видаткових накладних.

За умовами пункту 6.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються в безготівковому порядку або готівкою шляхом здійснення попередньої оплати. В разі відпуску постачальником продукції до отримання попередньої оплати, покупець зобов'язаний розрахуватися за кожну поставлену партію продукції протягом десяти календарних днів, починаючи з дня отримання товару,вказаної у видатковій накладній, але не пізніше банківського дня кінця календарного місяця, в якому відбулася поставка.

Датою оплати покупцем отриманої продукції вважається дата надходження коштів на поточний рахунок або дата виписки прибуткового касового ордера постачальника (п. 6.3. договору).

В пункті 6.4. договору сторони погодилися, що у разі наявності заборгованості по вже отриманим партіям продукції, оплата, яка буде надходити від покупця, буде зараховуватися постачальником в погашення наявної заборгованості по цьому договору незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем.

Позивач на виконання умов договору перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 1 700 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6111 від 17.06.2016 на суму 300 000.00 грн., №6364 від 24.06.2016 на суму 100000,00 грн., №6367 від 24.06.2016 на суму 90 000.00 грн., №7279 від 19.07.2016 на суму 210000,00 грн., №7330 від 20.07.2016 на суму 500 000,00 грн., №7416 від 22.07.2016 на суму 500000,00 грн.

Відповідач згідно із видатковими накладними №242 від 19.06.2016, №264 від 30.06.2016, №293 від 11.07.2016, №308 від 18.07.2016, №330 від 25.07.2016, №351 від 30.07.2016, №378 від 08.08.2016, №138 від 21.12.2017, здійснив часткову поставку продукції на суму 565601,81 грн.

Також 14.11.2016 та 15.11.2016 відповідач здійснив повернення передплати у розмірі 120 000.00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 18.06.2018 та платіжними дорученнями №3054 від 14.11.2016, №3063 від 15.11.2016.

Таким чином вартість недопоставленого відповідачем позивачу товару становить 1014398,19 грн. (1 700 000,00 грн. - 565 601,81 грн. - 120 000,00 грн.).

Позивач направив на адресу відповідача вимогу, щодо повернення надмірно сплаченої попередньої оплати за договором за вих. №552 від 27.03.2017, в якій позивач вимагав повернути невикористану частину авансового платежу на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання листа.

Згідно із наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення №0200236189847 вказана вимога отримана відповідачем 29.03.2017.

Також 13.11.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №2035 від 13.11.2017, в якій вимагав повернути невикористану частину авансового платежу у сумі 1021483,23 грн. на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання даної претензії.

У зв'язку із тим, що відповідач попередньої оплати не повернув, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1014398,19 грн. заборгованості.

Оскільки відповідач отримав вимогу про повернення попередньої оплати 29.03.2017, позивач вважає, що з 13.04.2017 відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому позивачем нараховані 3 % річних у сумі 30495,32 грн. (нараховані за період з 13.04.2017 по 11.04.2018) та інфляційні збитки у сумі 130501,88 грн. (нараховані за квітень 2017 року по березень 2018 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 1 700 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6111 від 17.06.2016, №6364 від 24.06.2016, №6367 від 24.06.2016, №7279 від 19.07.2016, №7330 від 20.07.2016, №7416 від 22.07.2016.

Відповідач здійснив часткову поставку продукції на суму 565601,81 грн., що підтверджується видатковими накладними №242 від 19.06.2016, №264 від 30.06.2016, №293 від 11.07.2016, №308 від 18.07.2016, №330 від 25.07.2016, №351 від 30.07.2016, №378 від 08.08.2016, №138 від 21.12.2017.

14.11.2016 та 15.11.2016 відповідач здійснив повернення передплати у розмірі 120 000.00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 18.06.2018 та платіжними дорученнями №3054від 14.11.2016, №3063 від 15.11.2016.

Отже, вартість недопоставленого відповідачем позивачу товару становить 1014398,19 грн. (1 700 000,00 грн. - 565 601,81 грн. - 120 000,00 грн.).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, покупець в силу положень ст. 693 ЦК України, матиме право вимоги до продавця щодо передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі якщо продавець не передасть товар у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту умов договору поставки № 1606-СД/35 від 16.06.2016 та Специфікації №1 від 16.06.2016, строк поставки продукції сторонами не був встановлений.

Частино 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Докази направлення вимоги відповідачу про поставку продукції в матеріалах позовної заяви відсутні.

Як встановлено судом, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №1312 від 01.08.2018 в якій вимагав здійснити поставку продукції згідно із Специфікації №1 від 16.06.2016 до договору поставки №1606-СД/35 на загальну суму 1014398,19 грн. до 10.08.2018.

В матеріалах справи наявні докази направлення вимоги на адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист та квитанція про оплату поштових послуг від 02.08.2018).

Зазначена вимога отримана відповідачем 21.08.2018, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта".

З урахуванням встановлених судом обставин, строк поставки продукції на час вирішення спору у даній справі настав, а тому відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару на суму 1014398,19 грн. або повернути позивачу вказану суму попередньої оплати.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не було здійснено поставки товару у повному обсязі на перераховані позивачем грошові кошти, попередньої оплати у сумі 1014398,19 грн. не повернуто.

Доказів поставки продукції чи повернення суми попередньої оплати у розмірі 1014398,19 грн., відповідачем суду не надано суду, обставин зазначених позивачем у позові не спростовано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1014398,19 грн. або поставки продукції на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 1014398,19 грн.

Позивачем нараховані 3 % річних у сумі 30495,32 грн. (нараховані за період з 13.04.2017 по 11.04.2018) та інфляційні збитки у сумі 130501,88 грн. (нараховані за квітень 2017 року по березень 2018 року).

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що вимогу про поставку продукції відповідач отримав 21.08.2018, то саме з цієї дати починає перебіг десятиденний строк для поставки товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 13.04.2017 є необґрунтованим, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 30495,32 грн. та інфляційних збитків у сумі 130501,88 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" про стягнення 1 175 395,39 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" (03061, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 103, ідентифікаційний код 38282261) на користь Приватного акціонерного товариства фірма "ФУНДАМЕНТ" (02002, м. Київ, вулиця РАЇСИ ОКІПНОЇ, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 01416332) основний борг у розмірі 1 014 398,19 грн. та судовий збір у розмірі 15215,97 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.09.2018 .

Суддя О.В. Гулевець