Рішення

від 11.09.2018 по справі 693/168/18

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/168/18

2/693/185/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді - Шимчика Р.В.,.

за участю секретаря судового засідання - Коломієць С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі.

В обґрунтування позову позивач вказав, що згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯА №212322 та серії ЯА 212323 йому на праві власності належать земельні ділянки площею 2,3882 га (кадастровий номер 7120980400:02:001:0506) та площею 2,5000 га (кадастровий номер 7120980400:02:001:0507), які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

10.09.2009р. між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна були укладені:

- договір оренди земельної ділянки площею 2,3882 га, зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 21.12.2010р. , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №041078200019, строком на 5 років;

- договір оренди земельної ділянки площею 2,5000 га, зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 21.12.2010р. , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №041078200020, строком на 5 років.

Строк дії договорів оренди землі закінчився 21.12.2015р.

Оскільки позивач проживає на значній відстані від міста Жашків і не завжди мав можливість безпосередньо отримувати передбачену договорами орендну плату, то 07.08.2014р. на підставі довіреності, посвідченої секретарем Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області і зареєстрованої за №2, позивач уповноважив ОСОБА_3 отримувати на його ім'я орендну плату за користування земельними ділянками в ІП Агро-Вільд Україна .

Довіреність видана строком на три роки, тобто до 07.08.2017р..

Інших повноважень, окрім як отримання від відповідача орендної плати та підписання у зв'язку з цим відповідних документів (відомостей по орендній платі, видаткових касових ордерів або інших документів на підтвердження видачі орендної плати) третій особі ОСОБА_1 не надавав.

У зв'язку із закінченням строку дії довіреності, влітку 2017 року позивач попросив ОСОБА_3 передати йому всі отримані під час здійснення повноважень за довіреністю документи. Отримавши документи, ОСОБА_1 дізнався про існування додаткових угод, укладених 04.09.2014р. до договорів оренди земельних ділянок площами 2,3882 га та 2,5000 га, право оренди за якими зареєстроване 27.11.2014р. терміномдо 10.09.2026р.

Але позивач ніколи не укладав та не підписував вказані додаткові угоди.

Відповідач ніколи не повідомляв позивача про свій намір поновити договори; ніхто з представників відповідача, а ні до, а ні після закінчення строку дії договорів не звертався до позивача з пропозицією продовжити термін дії договорів, укласти нові договори оренди землі або ж внести інші зміни до договорів; жодними конклюдентними або ж іншими діями не виражав своє волевиявлення на продовження строку дії договорів, тим більше на встановлення терміну їх дії до вересня 2026 року; позивач не вчиняв будь-які дії та не підписував документи, які б свідчили про схвалення ним додаткових угод, а також про погодження укладення третьою особою додаткових угод, так як останній ніколи не повідомляв позивача про їх наявність та не запитував дозволу на їх підписання.

Водночас, у змісті довіреності відсутні повноваження щодо укладення від імені ОСОБА_1 правочинів .

Раніше ОСОБА_1 не знав і не міг знати про укладення відносно його земельних ділянок додаткових угод та державну реєстрацію речових прав за ними, так як був переконаний про існування договорів оренди землі без внесення до них будь-яких змін.

Викладене свідчить про укладення третьою особою додаткових угод з перевищенням повноважень та відсутність у позивача волевиявлення на укладення згаданих додаткових угод та відповідно на продовження строку дії договорів до 2026 року.

Вчинений повіреним з перевищенням повноважень правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у тому випадку, якщов подальшому цей правочин був схвалений довірителем (ч.1 ст.241 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, додаткові угоди були укладені третьою особою всупереч волевиявленню позивача та його інтересам і з перевищенням передбачених довіреністю повноважень .

Наявність додаткових угод унеможливлює реалізацію конституційних повноважень власника земельних ділянок.

Позивач ОСОБА_1 намагався врегулювати спір в досудовому порядку, надсилаючи відповідачу через свого представника (ОСОБА_4М.) листи від 10.08.2017р. та від 05.09.2017р. з приводу ситуації, яка склалася.

Однак, мирним шляхом врегулювати спір не вдалося, томупозивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився.

Представник позивача - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 08.09.2018р., - в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, пояснив, що позивач не знав про існування додаткових угод, оскільки вважав, що отримував орендну плату згідно первинних договорів оренди земельних ділянок.

В судовому засіданні представник відповідача ІП Агро-Вільд Україна - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності №3 від 29.03.2018р. - позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що позивач знав про існування додаткових угод, оскільки сам особисто отримував у 2015 році орендну плату у вигляді цукру.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, - в судове засідання не з'явився і не надав суду ніяких заяв чи заперечень.

Суд, вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Судом установлено, що ОСОБА_1 являється власником земельних ділянок розмірами 2,3882 га (кадастровий номер 7120980400:02:001:0506) та 2,5000 га (кадастровий номер 7120980400:02:001:0507), які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району Черкаської області,на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯА №212322 та серії ЯА 212323.

Статтею 93, ч.4 ст. 124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

17 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,5000 га , зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 21 грудня 2010 року за №041078200020, строком на 5 років до 17 липня 2015 року.

17 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,3882 га , зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 21 грудня 2010 року за №041078200019, строком на 5 років до 17 липня 2015 року.

07 серпня 2014 року ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 було видано довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважено отримувати в ІП Агро-Вільд Україна щорічно і в повному обсязі відповідні виплати в натуральній формі чи в грошовому виразі по державному акту на право приватної власності на землю ЯА №212322 розміром 2,3889 га та по державному акту на право приватної власності на землю серії ЯА 212323 розміром 2,5 га.

Отже, з вказаної довіреності вбачається, що ОСОБА_1 інших повноважень, окрім як отримання від відповідача орендної плати та підписання у зв'язку з цим відповідних документів (відомостей на орендної плати, видаткових касових ордерів або інших документів на підтвердження видачі орендної плати) третій особі - ОСОБА_3 - не надавав.

З висновку експерта від 11.05.2018р. №1/701 вбачається, що підпис у додаткових угодах до договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7120980400:02:001:0506 і 7120980400:02:001:0507, укладених 10.09.2009р. за №041078200019 та за №041078200020 від імені ОСОБА_1 в стрічці Орендодавець ОСОБА_1М. - виконаний ймовірно ОСОБА_3.

Ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному; дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За приписами ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення .

З аналізу норм ст.237-239, 1000-1006 ЦК України випливає, що повірений має право вчиняти правочини на підставі виданої йому довіреності лише в інтересах довірителя, тобто будь-які юридично значущі дії повіреного мають співпадати з інтересами особи, яка видала довіреність.

Вчинений повіреним з перевищенням повноважень правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у тому випадку, якщов подальшому цей правочин був схвалений довірителем (ч.1 ст.241 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, додаткові угоди були укладені третьою особою всупереч волевиявленню позивача та його інтересам і з перевищенням передбачених довіреністю повноважень .

Оскільки позивач, як орендодавець, не підписував спірні додаткові угоди до договорів оренди землі, згоди та повноважень на укладання й підписання цих угод іншій особі не надавав, є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивача волевиявлення на укладання спірних додаткових угод.

Крім того, слід зауважити, що про існування вищевказаних додаткових угод позивач ОСОБА_1 дізнався лише влітку 2017 році, коли у зв'язку із закінченням строку дії довіреності він звернувся до ОСОБА_3 з проханням повернути йому всі отримані під час здійснення повноважень за довіреністю документи.

А тому твердження представника відповідача ІП Агро-Вільд Україна з приводу того, що позивач знав про існування додаткових угод, так як отримував у 2015 році орендну плату особисто, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не маючи примірників додаткових угод цілком обґрунтовано вважав, що отримує орендну плату згідно первинних договорів оренди земельних ділянок, укладених 17 липня 2010 року

Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.320 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власнику. Право власності є непорушним.

Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.3 ч. ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо підписаний його стороною, що встановлено частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що позивачОСОБА_1 не підписував спірних додаткових угод до договорів оренди землівід 17.07.2010р. і не знав про їх існування і реєстрацію, а відтак і про зміст відповідних додаткових угод, позивач не уповноважував ОСОБА_6 на підписання від його імені спірних додаткових угод, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому суд вбачає підстави для визнання спірних додаткових угод недійсними та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 1409 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією №134 від 20.02.2018р..

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі , ст.55 Конституції України, ст.93. ч.4 ст.124 Земельного кодексу України, п.3 ч.1 ст. 3, ст.ст.12,15, 202-203, 215, ч.2 ст.237, ч.1 ст.317, ч.1 ст.320, 391, ч.1 ст.626, ч.1 ст.638, ст. 792, ч.1 ст.1003 , ч.1 ст.1004 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,4,5,19, ч.1 ст.76, ч.1 ст.81, ч.ч.1,3 ст.133, ч.ч.1,2 ст.141, ч.2 ст.247, ст.ст. 258-259, ч.ч.1,2,5 ст. 263, ст.ст.265, 268, 272-273, 354 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 04.09.2014р. (індексний номер рішення про державну реєстрацію речового права 17546397, дата державної реєстрації - 27.11.2014р.) до договору оренди земельної ділянки площею 2,3882га, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району , зареєстрованого у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 21.12.2010р. , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №041078200019.

Визнати недійсною додаткову угоду від 04.09.2014р. (індексний номер рішення про державну реєстрацію речового права 17545585, дата державної реєстрації - 27.11.2014р.) до договору оренди земельної ділянки площею 2,5000га, яка знаходиться в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Жашківського району , зареєстрованого у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 21.12.2010р. , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №041078200020.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Агро-Вільд Україна на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок, сплачений при подачі позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Жашківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик