Рішення

від 25.09.2018 по справі 905/1395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.2018                     м.Харків Справа № 905/1395/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Лабуня С.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа”, м.Дружківка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн”, м.Дружківка, Донецька область

про стягнення 11355,34грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа”, м.Дружківка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн”, м.Дружківка, Донецька область про стягнення 11355,34грн., з яких сума основного боргу у розмірі 10147,73 грн., 3% річних у розмірі 81,77 грн., індекс інфляції у розмірі 215,89 грн., пеня у розмірі 909,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №132 від 01.10.10р. про постачання теплової енергії в частині оплати отриманих послуг.

В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного Кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1395/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.07.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1395/18; визначено справу №905/1395/18 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 28.08.2018р.

Ухвалою суду від 28.08.18р. відкладено судове засідання на 25.09.18р.

У судове засідання 25.09.18р. представники сторін не з'явилися; про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідач у судові засідання протягом розгляду справи не з'явився; про місце, час та дату слухання справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомлено. Відзив на позовну заяву суду не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив суду не надав, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.10р. між позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) був укладений договір постачання теплової енергії №132 (далі договір), згідно умов р.1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором. Сторони керуються “Правилами користування тепловою енергією”, іншими нормативними документами, даним договором і діючимим законодавством.

Відповідно до п.2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання, технологічні потреби, кондиціювання повітря.

Згідно п.3.2.2 договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі.

Пунктом 5.4 договору, визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

В розділі 6 договору сторони передбачили порядок оплати, зокрема:

п.6.1 – розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів;

п.6.2 – розрахунковим періодом є календарний місяць;

п.6.3 – споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця;

п.6.4 – якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку;

п.6.5 – Споживачі, які не мають приладів обліку сплачують за спожиту теплоенергію згідно опалювальної площі. Різниця між вартістю заявленої та фактично спожитої теплової енергії сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим;

п.6.6 – в платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. Відсутність чіткого призначення платежу є правовою підставою для зарахування такого платежу в рахунок погашення заборгованості з першого місяця її виникнення;

п.6.7 – споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2011р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1, 10.3, 10.4 договору).

Додатком №1 до договору сторони визначили планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу. У п.2 додатку сторонами обумовлено, що при наявності приладів обліку теплової енергії розрахунки зі споживачами послуг проводяться на підставі показань приладів обліку за фактично отримані послуги. Зняття показань приладів обліку теплової енергії в споживачів всіх видів (фізичні і юридичні особи) робити 2 рази: 25 числа (для розрахунку нарахувань за поточний місяць) і 30 (31) числа (для надання в ВТВ ВО “Дружківкатепломережа” фактичної кількості Гкал за цілий місяць).

Додатком №4 до договору сторони визначили: найменування споживача – ТОВ «Модерн» перукарня; адреса споживача – вул.Космонавтів, 9; опалювальна площа кв.м. – 63,30.

Факт підключення приміщення Споживача до системи централізованого опалення, розташованого за адресою: вул.Космонавтів, 9, підтверджується відповідним актом №193 складеним станом на 17.10.2017р.

Означений об'єкт відключено від центральної системи опалення по закінченню опалювального періоду 2017-2018р.р. - 10.04.2018р. на підставі рішення виконавчого комітету Дружківської міської ради №116 від 21.03.2018р., про що свідчить відповідний акт, підписаний представниками теплопостачальної організації – позивача та коммунального підприємства – КП «Комсервіс» Дружківської міської ради.

Доказів протилежного суду не представлено.

Згідно умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії №117/11 за листопад 2017р., №132/12 за грудень 2017р., №132/01 за січень 2018 року, №132/02 за лютий 2018р., №132/03 за березень 2018р., №132/04 за квітень 2018р., на загальну суму 11405,95 грн., та виставлені рахунки:

- №1117_132 від 23.11.2017р. за період з 17.10.2017р. по 22.11.2017р. на суму 1875,84 грн., надісланий відповідачу поштою 22.12.2017р., про що свідчать лист №1065/04 від 22.12.2017р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №б/н від 22.12.2017р.;

- №1217_132 від 03.01.2018р. за період з 29.11.2017р. по 29.12.2017р. на суму 2122,79 грн., надісланий відповідачу поштою 12.02.2018р., про що свідчать лист №102/04 від 12.02.2018р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №б/н від 12.02.2018р.;

- №118_132 від 06.02.2018р. за період з 30.12.2017р. по 31.01.2018р. на суму 2515,32 грн., надісланий відповідачу поштою 12.02.2018р., про що свідчать лист №102/04 від 12.02.2018р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №б/н від 12.02.2018р.;

- №218_132 від 26.02.2018р. за період з 01.02.2018р. по 23.02.2018р. на суму 1733,05 грн., надісланий відповідачу поштою 06.03.2018р., про що свідчать лист №125/04 від 06.03.2018р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №б/н від 06.03.2018р.;

- №318_132 від 02.04.2018р. за період з 24.02.2018р. по 31.03.2018р. на суму 2807,21 грн., надісланий відповідачу поштою 16.04.2018р., про що свідчать лист №163/04 від 13.04.2018р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №б/н від 16.04.2018р.;

- №418_132 від 13.04.2018р. за період з 01.04.2018р. по 10.04.2018р. на суму 351,74 грн., надісланий відповідачу поштою 23.04.2018р., про що свідчать лист №197/04 від 23.04.2018р., фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №б/н від 23.04.2018р.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростовано.

У визначений договором строк відповідач надані послуги у повному обсязі не сплатив. Доказів протилежного суду не надано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та довідки ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа”, відповідачем частково оплачений борг за зобов'язанням листопада 2017р. у сумі 1258,22 грн., залишок боргу склав 10147,73 грн.

Так, у зв'язку з порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати послуг з теплопостачання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основного боргу 10147,73 грн., а також пені у сумі 909,95 грн., 3% річних у сумі 81,77 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 215,89 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії №132 від 01.10.10р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії №132 від 01.10.10р.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №132 від 01.10.10р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичних ресурсів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії.

Матеріали справи свідчать про те, що оплату за отримані послуги відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.5 договору.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за зобов'язаннями листопада 2017р. - квітня 2018р. у повному обсязі.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляції суд зазначає наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 81,77 грн. (нарахування здійснено на суму 617,00 грн. за період з 10.12.2017р. по 01.06.2018р., на суму 2122,00 грн. за період з 10.01.2018р. по 01.06.2018р., на суму 2515,00 грн. за період з 10.02.2018р. по 01.06.2018р., на суму 1733,00 грн. за період з 10.03.2018р. по 01.06.2018р., на суму 2807,00 грн. за період з 10.04.2018р. по 01.06.2018р., на суму 351,00 грн. за період з 10.05.2018р. по 01.06.2018р.).

Здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до умов договору за допомогою програми “Ліга Закон”, судом встановлено, що розрахунок таких нарахувань є невірним, оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення виконання зобов'язання. Як вказувалось вище, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, прострочення з оплати виникло з 16-го числа відповідного місяця.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 76,76грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 215,89 грн. (нарахування здійснено на суму 617,00 грн. за період з 12.2017р. по 04.2018р., на суму 2122,00 грн. за період з 01.2018р. по 04.2018р., на суму 2515,00 грн. за період з 02.2018р. по 04.2018р., на суму 1733,00 грн. за період з 03.2018р. по 04.2018р.).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми “Ліга Закон”, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період для нарахування інфляційних нарахувань, та наданий розрахунок є арифметично невірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 148,79 грн.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 909,95 грн. (нарахування здійснено, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, на суму 617,00 грн. за період з 10.12.2017р. по 14.12.2017р., на суму 2739,00 грн. за період з 15.12.2017р. по 25.01.2018р., на суму 5254,00 грн. за період з 26.01.2018р. по 01.03.2018р., на суму 10145,00 грн. за період з 02.03.2018р. по 01.06.2018р.).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що не суперечить нормам чинного законодавства України.

Здійснивши перерахунок пені, за допомогою програми “Ліга Закон”, за кожним зобов'язанням окремо, починаючи з 16-го числа відповідного місяця, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, судом встановлено, що загальний розмір пені складає 856,51 грн.

З наведених підстав, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 856,51 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа”, м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн”, м.Дружківка, Донецька область про стягнення 11355,34грн., з яких сума основного боргу у розмірі 10147,73 грн., 3% річних у розмірі 81,77 грн., індекс інфляції у розмірі 215,89 грн., пеня у розмірі 909,95 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн” (84200, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд.9, код ЄДРПОУ 23128569) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька обл., м.Краматорськ, пров.Земляний, 2, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” (84207 м.Дружківка, вул.Космонавтів, 39, ЄДРПОУ 05540853) 10147,73 грн. - суму основного боргу, 856,51 грн. - пеню, 3% річних у сумі 76,76 грн., індекс інфляції у сумі 148,79 грн., судовий збір у сумі 1742,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.18р.

Суддя М.О. Лейба