Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/9041/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.09.2018Справа №910/9041/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 127680,00 грн, Представники учасників процесу згідно протоколу від 13.09.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" (далі – позивач, Інститут) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі – відповідач, Товариство) про стягнення коштів в розмірі 127680,00 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем обов'язків за Договором №505/25-17 від 18.12.2017 про закупівлю послуг в частині повної та своєчасної оплати за надані йому послуги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк Інституту для усунення недоліків позовної заяви. 19.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків а також заява про повернення судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9041/18 для розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання  16.08.2018 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" про повернення сплаченого судового збору. 13.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду представником позивача подано заяву про закриття провадження у справі в частині. 15.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду представником відповідача подано клопотання про долучення документів на підтвердження часткової оплати боргу. За наслідками судового засідання 16.08.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 13.09.2018. Під час судового засідання 13.09.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням поданої 153.08.2018 заяви про закриття провадження у частині стягнення 31920,00 грн. Представник відповідача в призначеному судовому засіданні надав пояснення по суті заявлених вимог та звернув увагу суду на здійснення часткового погашення суми боргу. Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 18.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», як замовником, та Товариством, як виконавцем, був укладений договір №505/25-17 про закупівлю послуг (далі – договір). За умовами пункту 1.1. договору виконавець зобов'язався на умовах цього договору у 2018 році надати послуги замовникові, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги: « 72267 послуги з профілактичного обслуговування та відновлення програмного забезпечення» (інформаційно-програмне обслуговування інтегрованої системи СВП «КИЇВСЬКІ ТЕПЛЛОВІ МЕРЕЖІ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») (далі – послуги), згідно ДКПП 016:2010 62.02. «Послуги щодо консультування стосовно систем і програмного забезпечення». Виконавець повинен надати замовнику послугу (послуги), якість яких відповідає до вимог нормативно-технічної та технологічної документації (пункт 2.1. договору). Згідно пункту 3.1. договору ціна послуг за місяць відповідно до кошторису (додаток 1 до цього договору) становить 31920,00 грн у тому числі ПДВ 5320,00 грн. Ціна цього договору за рік відповідно до кошторису (додаток 1 до цього договору) становить 319200,00 грн, крім того ПДВ 63840,00 грн; загальна вартість договору становить 383040,00 грн (пункт 3.2. договору). Відповідно до положень пункту 5.1. договору строк (термін) надання послуг – щомісячно з 01.01.2018 до 31.12.2018. Виконавець зобов'язався щомісячно до 1.12.2018 надавати замовнику послуги, зазначені в розділі 1 договору та передавати акти у порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі (пункт 5.2. договору). Датою виконання зобов'язань виконавця за цим договором є дата підписання замовником акта, як це передбачено пунктом 5.4.5. договору. Згідно умов пункту 5.4.1. договору виконавець зобов'язався у термін до 22 числа кожного місяця передавати замовникові акти, що оформлюються підписанням обома сторонами відповідного акту. Замовник після отримання від виконавця результатів – виконання послуг протягом 2-х робочих днів з моменту одержання акта за цим договором, підписує і направляє виконавцеві зазначений акт або вмотивовану відмову в прийманні наданих послуг з переліком необхідних дороблень (пункт 5.4.2. договору). Розрахунки за дані послуги згідно з умовами цього договору здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (пункту 4.1. договору). На виконання умов укладеного договору Інститутом у січні – квітні 2018 року були надані, а Товариством прийняті послуги згідно договору на загальну суму 127680,00 грн. На підтвердження вказаного в матеріалах справи містяться відповідні акти, а саме: акт №01/2018 від 31.01.2018 на суму 31920,00 грн, акт №02/2018 від 28.02.2018 на суму 31920, 00 грн, акт №03/2018 від 30.03.202018 на суму 31920,00 грн та акт №04/2018 від 26.04.2018 на суму 31920,00 грн. Зазначені акти складені, підписані та скріплені печатками обох сторін. При цьому, в межах розгляду даної справи, вказані обставини сторонами не заперечуються. З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2018 відповідачем було направлено звернення на адресу Інституту щодо призупинення договірних відносин, оформлене листом №029/25/1994, в якому Товариство повідомило про те, що у травні 2018 року не замовляє послуги згідно договору. У подальшому, Інститут звернувся до відповідача із листом №01/КВМ-2625 від 21.05.2018, в якому повідомив останнього про наявність непогашеної заборгованості в розмірі 127680,00 грн. 25.05.2018 Інститут направив Товариству претензію на суму 127680, грн, яку просив сплатити на користь позивача. У матеріалах справи наявні відповідні докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача. Оскільки відповідач не здійснив погашення наявної суми заборгованості, Інститут звернувся із даним позовом до суду, в межах якого просив стягнути 127680,00 грн. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 09.07.2018 відповідачем був скерований лист №42АУ/23/1629, в якому Товариство запевнило письмово про виконання своїх договірних обов'язків в повному обсязі. Крім того, 27.07.2018 Товариством було здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 31920,00 грн на користь позивача в рахунок оплати послуг згідно договору та акту №01/2018 від 31.01.2018. На підтвердження вказаного в матеріалах справи наявні копії платіжного доручення №12704 від 27.07.2018, надані позивачем та відповідачем. У зв'язку із частковою оплатою суми заборгованості, Інститут просив закрити провадження у справі в частині стягнення 31920,00 грн з Товариства. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 ЦК України). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем не була здійснена оплата послуг, наданих та прийнятих у січні-квітні 2018 року на загальну суму 127680,00 грн. При цьому, суд відзначає, якщо у договорі про надання послуг сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, тому договір як джерело матеріального права у вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №911/27/25/13-г. Таким чином, складання актів здачі-приймання наданих та невідкладене направлення їх Товариству, свідчить про належне виконання з боку Інституту свого договірного обов'язку. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, сторонами умовами пункту 4.1. договору було погоджено строки внесення оплати наданих послуг, а саме протягом 60 днів після підписання актів здачі-приймання наданих послуг. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що загальна сума вартості наданих позивачем послуг в розмірі 127680,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а строк виконання обов'язку оплати вартості наданих послуг станом на день розгляду вказаного спору настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Інституту. Разом з тим, судом розглянута заяву позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 31920,00 грн та встановлено наступне. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Як вбачається з представлених суду документів, а саме платіжного доручення №12704 від 27.07.2018, після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено на рахунок позивача 31920,00 грн. Отже, з огляду на добровільне часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами по даній справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 31920,00 грн. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи, що предмет спору між сторонами відсутній в частині стягнення боргу розміром 31920,00 грн, суд вважає заяву позивача про закриття провадження в справі в частині стягнення вказаної суми обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення 31920,00 таким, що підлягає закриттю. Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги, з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 31920,00 грн, підлягають задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача 95760,00 грн основного боргу. За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача. При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що за приписами частини 3 статті 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, сплаченої Інститутом суми судового збору в розмірі 1915,20 грн. Керуючись статтями 74, 76-80, 129-130, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Провадження у справі №910/9041/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" закрити в частині стягнення основного боргу в розмірі 31 920,00 грн. 2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення грошових коштів – задовольнити повністю. 3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 31; ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" (01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Горького/Антоновича, будинок 27/31; ідентифікаційний код 13679387) 95 760,00 грн (дев'яносто п'ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок) основного боргу та 1 915,20 грн (одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять гривень 20 копійок) судового збору. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 24.09.2018. СУДДЯ                                                                                                    В.В. ДЖАРТИ