Рішення

від 25.09.2018 по справі 918/571/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/571/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф, за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм Органік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай ОСОБА_1 ОСОБА_1"

про стягнення в сумі 28 859, 27 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Органік" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай ОСОБА_1 ОСОБА_1" грошових коштів в сумі 28 859,27 грн, з яких: 22 414,73 грн основний борг, 1 253,81 грн 3% річні, 5 190,73 грн інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не оплатив отриманий товар, в наслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 22 414,73 грн.

Крім того, позивачем нараховано 1 253,81 грн 3% річних та 5 190,73 грн інфляційних.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 25.09.2018 року.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4.ст. 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Рівненська, 1.

13.09.2018 року до суду за закінченням встановленого строку зберігання повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 31.08.2018 року, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 03.09.2018 року не вручене останньому під час доставки.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 03.09.2018 року про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Як слідує з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є адреса, на яку направлялись поштові повідомлення та повернулись з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В судове засідання 25.09.2018 року представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, уповноважених представників у судове засідання не направили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням та був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений ч.1 ст. 251 ГПК України, тому справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 16.09.2016 року по 13.10.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Органік" (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю АЙ БІ БІ ГРУП" (відповідач) товар на загальну суму 22 414, 73 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки з приводу позадоговірної поставки товару, який відповідач отримав на загальну суму 22 414,73 грн, що підтверджується видатковими накладними № ФО - 0001620 від 16.09.2016 року на суму 10 627, 78 грн, № ФО - 0001797 від 13.10.2016 року на суму 10 023, 55 грн, № ФО - 0001796 від 13.10.2016 року на суму 1490,40 грн, товарно - транспортними накладними № ФО - 0001620 від 16.09.2016 року, № ФО - 0001797 від 13.10.2016 року, № ФО - 0001796 від 13.10.2016 року та податковими накладними №104 від 16.09.2016 року, №82 від 13.10.2016 року, №81 від 13.10.2016 року, долученими до матеріалів справи.

Проте, відповідач оплату товару не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 22 414,73 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару позивач нарахував 1 253,81 грн 3% річних та 5 190,73 грн інфляційних.

З метою досудового врегулювання спору 25.07.2018 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 25/07-1 про оплату заборгованості, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів оплати боргу до суду не надав, відтак, у суду відсутні будь які докази належного виконання відповідачем обов'язків з оплати вартості товару.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 22 414,73 грн суми основного боргу, 5 190,73 грн інфляційних втрат та 1 253,81 грн 3 % річних.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане кореспондується з приписами ст. 205 ЦК України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Частинами 1,2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Суд, за умови доведеності позивачем належними засобами доказування факту поставки товару та його отримання відповідачем та відсутності обумовленого між сторонами строку на оплату поставленого позивачем товару, вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі №3-78гс14, про те, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття за видатковими накладними.

Таким чином, зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у відповідача виникло з моменту отримання ним товару, а прострочення оплати вартості поставленого товару у відповідача, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України виникло з наступного дня за днем отримання товару згідно видаткових накладних.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 22 414,73 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 190, 73 грн інфляційних втрат та 1 253, 81 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають вказаним вище нормам цивільного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 5 190, 73 грн інфляційних втрат та 1 253, 81 грн 3 % річних також підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 22 414,73 грн суми основного боргу, 5 190, 73 грн інфляційних втрат та 1 253, 81 грн 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в розмірі 1762,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.73-74, 76-79, 86, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай ОСОБА_1 ОСОБА_1" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Рівненська, 1, код ЄДРПОУ 39665726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм Органік" (49064, м. Дніпро, вул. Мічуріна, 4, код ЄДРПОУ 38897064) 22 414,73 грн основного боргу, 1 253,81 грн 3% річних, 5 190,73 грн інфляційних втрат та 1 762,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя Церковна Н.Ф.