Рішення

від 24.09.2018 по справі 0540/5557/18-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року Справа № 0540/5557/18-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ількова В.В.,

При секретарі: Грушко Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 11.07.2018 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу у сумі 264096,83 гривень.

У обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг в розмірі 264096,83 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов'язань. В добровільному порядку податковий борг відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, було передано на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

28.08.2018 року справа № 0540/5557/18-а надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу, передана на розгляд судді Ількову В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року прийнято справу до провадження, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 24.09.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від відповідача до суду станом на дату розгляду справи жодних заяв, клопотань, відзиву не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надіслав.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на положення ч.1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» зареєстровано, як юридична особа та перебуває на обліку в ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській, як платник за неосновним місцем обліку і на теперішній час є боржником перед бюджетом.

В інтегрованих картках платника податків - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» рахується податковий борг у загальній сумі 264 096,83 грн., у тому числі борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 237 803,66 гривень та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 26 293,17 гривень.

Так, заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла внаслідок несплати поточних узгоджених податкових зобов'язань за жовтень 2017 року - 79 291,29 грн. (із урахуванням переплати 70,16 грн. податкових борг становить 79 221,13 грн.), за листопад 2017 року - 79 291,29 грн., за грудень 2017 року - 79 291,24 грн., нарахованих згідно наданих до ДПІ податкової декларації орендної плати з юридичних осіб №9024440183 від 20.02.2017 року.

Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла у зв'язку з несплатою поточних узгоджених податкових зобов'язань за грудень 2017 року, нарахованих згідно наданої ДПІ податкової декларації з нерухомого майна (№9024595249 від 20.02.2017 року 13 146,57 грн., то уточнюючої декларації № НОМЕР_1 від 28.04.2017 року у сумі 13 146,60 гривень).

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» у зв'язку із несплатою у встановлені строки самостійно задекларованих грошових зобов'язань, вищевказані суми набули статусу податкового бору.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи держаної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, загальна заборгованість податкового боргу по ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» складає 264 096,83 грн., у тому числі борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 237 803,66 гривень та борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 26 293,17 гривень.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до положень ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно зі ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно п.п. 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.п.269.2 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Розділу XIII Податкового кодексу України "Плата за землю".

Так, у відповідності до ст.285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п.286.2 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Також суд зазначає, що згідно із п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п.266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Згідно із п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до п. п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до п. п. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно із п.п. б) п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Разом з тим, відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1, п.59.3, п.59.4, п.59.9 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За п.87.1, п.87.2, п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем сформовано та відправлено поштою на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю № 48972-17/66 від 06.12.2017 року на суму податкового боргу 79 221,13 гривень ( а.с.6, 7).

Враховуючи вищевикладене, відповідач має податковий борг у сумі 264 096,83 грн., який у добровільному порядку, на день подання позову, не погашений, що також підтверджується відповідним розрахунком податкового боргу, який було долучено до матеріалів справи позивачем, а також довідки по запиту користувача боргу, станом на 30.03.2018 року, які наявні в матеріалах справи.

Інформації щодо оскарження цієї вимоги відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дніпровіт у сумі 264 096,83 грн. на користь державного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно положень ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дніпровіт , код ЄДРПОУ 35338981, у сумі 264 096,83 грн. на користь Державного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, шо обслуговують такого платника податків.

Позивач: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856).

Відповідач: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дніпровіт» (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35338981).

Третя особа: Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, вул. Театральна, 1а, код ЄДРПОУ 39621406).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков